Лілія Демидюк

Останні записи

  • Закохана баба Яга: епізод 10 в блозі Казки для дорослих · від Лілія Демидюк · додано 11.11.2012 16:10

    Дорослим теж хочеться казок. Баба Яга та Змій вогнедихальний їх уже не лякають, тож можна по-іншому на них подивитись та розгледіти у них милих та добрих персонажів. Серед відгуків читачів, які до мене надходили, були зізнання, що персонажі моєї казки "Закохана баба Яга" нагадують їм когось зі знайомих. Були й тривожні запитання від жіночої аудиторії, часто мені казали: "Сподіваюсь, це не про мене написане?". Але незмінно чекали продовження, тож моя героїня сподобалась. Бо ж насправді вона зовсім не страшна баба Яга... )))
    Тож - продовження. Попередні епізоди можна знайти тут.

    Хто така муза Яга знала з грецької міфології – миловидна дівчина з трохи відстороненим поглядом, яка ходить ледь торкаючись землі, награючи чудову мелодію на струнному інструменті. Спільним з Ягою у неї було хіба те, що вона також уміє літати, тільки не на ступі, а на крилах. Все ж після хвилини роздумів Яга відчула себе кровною родичкою Музи і це вплинуло на її зовнішній вигляд. Вона граційно повернула голову і побачила… Модеста у себе за спиною. Він сидів у недозволеному місці – у серванті між посудом, і прикидався наче він керамічний – кіт з усіх сил зробив незворушний вираз морди, сконцентрував погляд в одній точці, картинно загорнув хвоста довкола лап.

    – Ах ти ж..! – почала було Яга, але тут швидко пригадала, що вона уже не баба, а Муза і їй не годиться кричати як на базарі. Тож усі лайливі назвиська кота – пузатий котище, ледацюга-товстун, підступний салоїд та інші, – залишились неозвученими, натомість господиня мелодійним голосом промовила:
    – Коте Модесте! Хочу нагадати тобі правила пристойної поведінки: виховані коти не повинні сидіти між посудом!

  • Відірвані хвости ящірок в блозі Літературне життя · від Лілія Демидюк · додано 11.11.2012 01:04

    Різні думки існують про поетів, але те, що вони бувають ящірками, чи то ящірки бувають поетами я почула вперше від Олафа Клеменсена. Виявилось, він не пожартував, а продовжував розвивати свою думку: "Вірші – довгі хвости ящірок. Не чіпайте їх пальцями - обережно! Якщо хочете упіймати поета, хапайте його, швидко накривши долонею, але не хапайте його за хвоста – хвіст залишиться у вашій руці, а поет утече в кропиву...Можливо комусь подобаються хвости без ящірок... тоді смикайте їх за хвоста – той сам залишиться у ваших пальцях – такий же живий, як і ящірка... Хоча хвіст це окраса ящірки. У деяких ящірок він складає 2/3 довжини. І тому я не можу дивитись на ящірку без хвоста... Краще з хвостом, довгим, укритим лускою слів, неймовірно рухливим і майже живим..." І що ж ви думаєте - хтось йому повірив? Так. Усі, хто повірів прийшли на літературний захід із серії «Гуманітарний урок біології у вищій школі» — «Відірвані хвости ящірок», який відбувся 2 листопада о 18.00 в бібліотеці Антоновичів НаУКМА. Ящірки-поети - Іван Андрусяк, Олена Максименко, Ірина Шувалова, Оксана Куценко, Мирослав Лаюк, Світлана Богдан, Оксана Самара, Олеся Мамчич та сам Олаф Клеменсен, - миготіли різнокольоровими хвостами-віршами і переконували усіх присутніх у тому, що поетична фауна не менш різноманітна ніж фізична.

  • Кольорові скельця від Олафа Клеменсена в блозі Літературне життя · від Лілія Демидюк · додано 07.11.2012 22:20

    Олаф Клеменсен - молодий сучасний письменник, який розвиває свою творчість і в поезії, і в прозі. Його поезії часто мають сюжет та легку інтригу, а нетрадиційний погляд на звичні речі гарантує читачеві приємне відгадування загадки. Ті з дорослих, які тільки виглядають дорослими, а в душі залишились дітьми - знайдуть у його поезіях те, що шукали. Вірші Олафа схожі на цікаві іграшки, тільки на іграшки у розумінні дітей, а не дорослих - цими іграшками може стати все що завгодно - найсерйозніші речі набувають казковості та незвичних форм у поетичних візіях. Щодо прози, то вона часто поетична, але незмінною залишається присутність інтриги, фантастичних, казкових образів, які сприймаються як реальні, та й насправді такими є - казковими у буденності, треба тільки уміти їх побачити. Олаф Клеменсон у своїх творах наче пропонує читачам кольорові скельця зі словами: "а давайте вхопимось за гілку дерева, повисимо вниз головою і подивимось крізь кольорові скельця на світ" - саме такою фразою можна коротко окреслити несподівані та незвичні історії, які нам розповідає цей автор.

    * * *
    Найсмачніші льодяники –
    Різноколірні скельця
    На березі моря.
    Однак море
    Увесь цукор з льодяників висмоктало,
    Облизало,
    Обкатало,
    Обтерло,
    І тому в цих льодяниках залишається найсолодше – спогади.
    Наберу повний рот кольорового скла, сяду на скелю,
    Примружусь...

    * * *

    Моє серце – червону черешню,
    Зірвеш у саду,
    Покладеш до рота,
    Затим – проковтнеш.
    Опісля буде у тебе
    Два серця:
    Одне – у грудях,
    Інше – у животі.

  • Майже усім дорослим хочеться бути дітьми в блозі Літературне життя · від Лілія Демидюк · додано 06.11.2012 20:34

    Коли я вперше натрапила на прозу Олафа Клеменсена, то була приємно вражена - давно не читала нічого настільки незвичного. Його вірші також запам'ятовуються сюжетністю та закоріненістю у світ українських чарівних казок. Як виявилось згодом, цей автор ще й хороший організатор: у співпраці з Олесею Мамчич, Світланою Богдан організовує цікаві концептуальні літературні заходи. Чого варті самі їхні назви: "Нотатки на памперсі", "Проза-Дереза", "Відірвані хвости ящірок", "Про Бога пошепки", "Перелякані вірші або поезії з-під дивану" та інші. Тож я вирішила порозмовляти з Олесем Клименком (таке справжнє ім'я та прізвище Олафа Клеменсена), який оригінальний не лише у творчості, а й просто в розмові. Зрештою, справжній письменник завжди оригінальний, не тому, що докладає до цього зусиль, а тому що мислить і живе не так як усі інші.

  • Олег Коцарев: "Краще мені твориться після смачної страви" в блозі Літературне життя · від Лілія Демидюк · додано 01.10.2012 22:52

    Олег Коцарев - відомий у молодіжних літературних колах поет та письменник. Автор книг поезії «Корокте і довге», «ЦІЛОДОБОВО!» (спільно з Горобчуком і Коробчуком, «Мій перший ніж», «Збіг обставин під Яготином» та збірки оповідань «Неймовірна Історія Правління Хлорофітума Першого». Його вірші найкраще сприймаються на слух, бо автор вміє добре їх читати :), а ще можна цікаво з ним побалакати на різні теми, зокрема про кулінарію як творчість.

Всього 159 на 32 сторінках