Лілія Демидюк

Останні записи

  • Юрій Тарнавський: «Я дивився на поезію як на щось непотрібне» в блозі Літературне життя · від Лілія Демидюк · додано 24.05.2011 12:10

    19 травня у Дзеркальній залі Львівського національного університету ім. І.Франка відбулась «Інтелектуальна бесіда з Юрієм Тарнавським», українським письменником з діаспори. Організатором заходу є Центр гуманітарних досліджень, модератором зустрічі – Олена Галета. Можливість поспілкуватися з одним із засновників Нью-Йоркської групи привабила студентів та викладачів університету.

  • Пригадане (етюд) в блозі Дещо почитати від Лілії Демидюк · від Лілія Демидюк · додано 13.05.2011 22:46

    Сонце сходило на піщаному березі. Сьогодні воно не занурювалось в море. З моря на нього дивились ми.

    Море любові і море самотності розділене піщаним берегом. Сьогодні на ньому сходило сонце. Перейти піщаний берег не вдавалось нікому. Пісок поглинав сліди і залишав кожного наодинці з собою. З моря долинали голоси. Деякі з них можна було впізнати.

    Небо було іншим берегом, з якого все починалось.

  • Метафізична Україна в блозі Літературне життя · від Лілія Демидюк · додано 12.05.2011 18:03

    В американському видавництві CreateSpace (дочірня компанія Amazon.com) вийшла друком книга лірики Ігоря Павлюка та Юрія Лазірка «Catching Gossamers» («Ловлячи осінні павутинки») трьома мовами: українською, англійською та російською. Ігор Павлюк українському читачеві добре відомий, натомість поезія Юрія Лазірка, вишукана і патріотична в своїй основі, ще тільки знаходить свою дорогу до читача.

  • Тунель (образні роздуми) в блозі Дещо почитати від Лілії Демидюк · від Лілія Демидюк · додано 11.05.2011 23:33

    Буває так, що слів бракує. Часто так буває. Слова окремо, а голос окремо. Те, що з тобою – твоя музика, музика твого голосу. Вона з тобою, навіть коли мовчиш. З голосу виринають тунелі, давні дороги, таємні печери; в них переховується пам’ять. Без пам’яті ми не знаємо як жити. А слова деколи болять – коли не можуть напоїти душу, коли не можуть стати джерелом.

  • Вигнанець в блозі Дещо почитати від Лілії Демидюк · від Лілія Демидюк · додано 09.05.2011 00:20

    Я іноді питаю: люди, за що ви мене вигнали? Вони мовчать у відповідь, а я продовжую: я ж вас люблю… На цім слові люди приходять. Їм подобається моя любов, вони беруть її скільки хто може, і я в такі миті не почуваюсь самотнім. Вони оточують мене тісним колом і кожен хоче говорити голосніше, щоби я його почув, кожен хоче, щоби я почув тільки його. А коли вони виповіли мені свої жалі, коли їхні голоси поволі стихли, вони забирають глеки, повні мого співчуття й несуть їх у свої домівки. Дивлячись їм у слід я розумію, що вони може й не кинуть у мене списом при нагоді, вони просто зайдуть у свої помешкання, зачинять двері, запалять каганці, і я буду здалеку спостерігати за мерехтливим світлом їхнього життя.

    1 коментар
Всього 159 на 32 сторінках