Лілія Демидюк

Останні записи

  • Творчість на тарілці в блозі Барви, звуки та смаки життя... · від Лілія Демидюк · додано 27.02.2012 22:35

    Іноді нам хочеться свята. Не по графіку і не за календарем, а наче просто так – без причини. І це не дивно, бо такі наші емоційні потреби – бути радісними і щасливими. А ще є фізичні, одна з них – бути ситими. Тільки ось хитрувати-мудрувати годинами на кухні не завжди хочеться, частіше за все – зовсім не хочеться. Виявляється, можна зробити привабливі страви зі звичних та простих продуктів, тільки додати до них трохи фантазії та натхнення. І тоді гарний настрій гарантовано!

    Звичайні канапки з твердим сиром та маслинами можуть бути з характером, якщо спробувати їх трішки підмалювати майонезом :)

    Якщо пофантазувати з помідорами та маслинами - канапки вийдуть наче живі.

  • Леопардик вдома в блозі Барви, звуки та смаки життя... · від Лілія Демидюк · додано 27.02.2012 20:16

    Кожен, хто має вдома кішку не раз помічав її гордість та самодостатність. Авжеж, бо у неї є впливові родичі – леви, тигри, леопарди, приручити та прибократи яких під силу далеко не кожній людині. А все ж… іноді хочеться мати вдома… тигренятко, або леопардика, хоч би для того, щоби полякати сусідів чи повихвалятися перед друзями. Та якщо ваші фінансові можливості обмежені, а любов до родини котячих велика – доведеться обрати милого пухнастого котика, який дуууже схожий на своїх впливових родичів.


    Бенгальський кіт схожий на леопарда, тільки ручного, який легко може уміститися в масштабах міської квартири.

  • Олеся Самишкіна: "Я не живу, я творю своє життя" в блозі Барви, звуки та смаки життя... · від Лілія Демидюк · додано 23.02.2012 16:05

    Сучасна людина постійно кудись поспішає. Їй потрібно встигнути здійснити безліч справ і завдань, перелік яких ніколи не завершується. Складається враження, що людина постійно біжить, хоч не завжди знає куди саме хоче прибігти і чи рухається в правильному напрямку. У неї просто немає часу про це подумати. Коли ж людина зупиниться - від втоми чи за власним бажанням, вона матиме можливість зрозуміти одну просту істину - дорога не та по якій ми ідемо, а та, яка всередині у нас. Знайти свою внутрішню дорогу допомагає людям психолог київського Центру творчого розвитку особистості "Путь", арт-терапевт Олеся Самишкіна. Виявляється, знайти себе найлегше через творчість, варто тільки позбутися упереджень і дозволити собі творити.

    Пані Олесю, скажіть, будь ласка, чи здатність до творчості притаманна лише вибраним людям, чи, можливо, цю здатність мають усі, але не всі у собі виявляють?

    Способность творить – это естественное состояние любого человека. Ведь посмотрите на маленьких детей – вся их жизнь, каждая минута – это творческий процесс. Вот правда часто бывает, что родители грубо нарушают этот процесс… Все надо успеть, везде прийти вовремя, вести себя надо прилично… Конечно, все эти моменты очень ограничивают и ребенка, и развитие его творческих способностей. Да и, по сути, вся система образования (да и жизни вообще), практически, выстроена так, что для творчества просто не остается места. Создается иллюзия, что творчество в жизни – это большая роскошь, которую нельзя себе позволить.

  • Марія Шунь: "ми відповідаємо за óбрази, які ми приручили, як за звірят, пташок чи квіти" (частина 2) в блозі Літературне життя · від Лілія Демидюк · додано 11.02.2012 16:56

    Пропонуємо вашій увазі продовження розмови з українською письменницею в еміграції, громадською діячкою Марією Шунь.

    Ви живете у Нью-Йорку, інколи відвідуєте Львів. Як ці різні середовища впливають на Вашу творчість?

    Коли я в Нью-Йорку – то бачу свій стиль як суцільний перформенс у слові, тобто є одна велика концепція твору, а весь він нашаровується із різноманітних метафор чи колажів метафор, і коли твір готовий, то це – як скульптура, крути, верти її на всі боки, з кожним прочитанням щось нове побачиш, якусь деталь пов’язуючу. З чим пов’язуючу? – із конкретним місцем, часовим проміжком, клаптем назви вуличної.

    Нью-Йорк спонукає до дії, до конкуренції, випередити когось, передбачити щось, довести комусь щось, тут від прослуханої доброї поезії ніхто не оп’яніє, та й від самого терпкого доброго вина ніхто не cп’яніє (ніде й ніколи не бачила cп’янілих неімігрантів-американців!), тут ментально п’яніють самі від себе, коли мають змогу довести вищість своїх внедрених у Нью-Йорк, зрощених із Нью-Йорком ерудованих кількох моментів...

  • Марія Шунь: "ми відповідаємо за óбрази, які ми приручили, як за звірят, пташок чи квіти" (частина 1) в блозі Літературне життя · від Лілія Демидюк · додано 09.02.2012 16:10

    Дуже часто, якщо людина талановита, то поєднує у собі кілька важливих ролей. До таких людей належить Марія Шунь - письменниця і громадська діячка. Її творчість неоднозначна та цікава тим, що лежить на межі українського та американського світів (родом з Галичини, письменниця уже друге десятиліття мешкає у Нью-Йорку), її громадська діяльність актуальна, але поки не до кінця оцінена тими, для кого вона здійснюється - самими львів'янами. Марія Шунь авторка багатьох книг поезії, упорядник антологій, ідейний натхненник та активний діяч проекту "ЛеоПолтвіс", що спрямований на очищення та збереження річок Львова. Мені імпонує її небайдужість, що інколи виявляється у мовленні гострослівністю та емоційністю. Незабутнє враження залишає також незалежність життєвої позиції. Пропонуємо вашій увазі першу частину інтерв'ю з Марією Шунь.

Всього 159 на 32 сторінках