Курсова робота «Основні права і свободи людини та громадянина», 2007 рік

З предмету Право · додано 23.04.2009 23:04 · від Міша · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ 1. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини 5 Розділ 2. Система основних прав і свобод людини і громадянина 9 2.1. Особисті права і свободи 17 2.2. Політичні права і свободи громадян України 24 2.3. Економічні права людини і громадянина 32 2.4. Соціальні та культурні права людини і громадянина 36 Розділ 3. Основні обов’язки громадян України 40 Розділ 4. Правовий нігілізм як основна проблема реалізації прав і свобод людини та громадянина в Україні 43 Висновки 46 Список використаної літератури 49

Висновок

Отже, ми розглянули тему Конституційні права і свободи людини та громадянина, що дає нам можливість зробити наступні висновки. У Конституції України сформульовані основні права і свободи людини, розроблений механізм їх забезпечення та практичної реалізації. Проте, хоч людина і визнається вищою соціальною цінністю, фактів порушення її прав ми знаємо чимало, і їх кількість все збільшується по мірі поглиблення соціально-політичної та економічної кризи.

Громадянські (особисті) права і свободи людини та громадянина становлять основу правового статусу; їх закріплено в найбільшій кількості статей Конституції України. Громадянські права і свободи в науці конституційного права мають певні особливості: по суті вони є невід’ємними, природними правами людини, тобто кожного, і не пов’язані безпосередньо з належністю до громадянства країни; вони включають право на охорону гідності особи, що покладає відповідні обов’язки на державу та інших громадян і передбачає певну етику й законність поведінки державних службовців, їх уважне, чуйне ставлення до людей, що відповідає правовим приписам, а також вимоги до членів суспільства не порушувати права та свободи інших; особливо значущими і найуразливішими є права на недоторканність особи, житла, приватного життя, таємність листування, телефонних розмов, поштових, телеграфних та інших повідомлень. Вони належать до предмета ведення органів внутрішніх справ і тому заслуговують на пильну увагу. Політичні права пов’язані з наявністю громадянства України та на відміну від громадянських (особистих) прав, адресованих Конституцією України «кожному», належать тільки громадянам. Права та свободи, які належать до групи соціально-економічних, є основою всіх інших прав і свобод. Вони належать до таких важливих сфер життя, як власність, трудові відносини, здоров’я, відпочинок, і служать забезпеченню матеріальних, духовних, фізичних та інших соціально-значущих потреб й інтересів особи. Їх реальність робить державу соціальною, яка забезпечує належний рівень життя людини, її вільний розвиток. Самостійною групою конституційних прав і свобод людини та громадянина в системі прав і свобод, передбачених Конституцією України, є культурно-духовні. За змістом це суб’єктивні права людини в культурній (духовній, ідеологічній) сфері, певні можливості доступу до духовних здобутків свого народу й усього людства, їх засвоєння, використання, а також участі в подальшому їх розвитку. Гарантування прав і свобод людини — це свого роду зовнішній механізм обмеження влади, яка завжди намагається до саморозширення й посилення своєї присутності в усіх сферах людського життя.

Визнання та закріплення в Конституції України основних прав та свобод, якщо воно не супроводжується адекватними заходами їх зміцнення та практичного втілення в життя, надає їм декларативного характеру, породжує подвійні стандарти. У зв’язку з цим часто має місце підміна норм Конституції України політичною або практичною доцільністю. Основним засобом захисту прав людини в правовій державі повинен бути суд. Однак його діяльність сприяє додержанню законності й забезпечує охорону прав і свобод громадян лише тоді, коли він діє на основі принципів гуманізму, демократизму й законності, але нажаль ці принципи не завжди побутують в національних судах.

Стосовно правового нігілізму – це продукт соціального середовища, результат реально існуючих суспільних відносин. Обумовлений він багатьма причинами серед яких зокрема, низький рівень правової культури. В свою чергу формування правової культури на шляху подолання явищ правового нігілізму неможливе, якщо для цього немає об’єктивних підстав.

Як наголошувалося вище, що головним джерелом правового нігілізму на сучасному етапі є, безперечно, кризовий стан українського суспільства. Соціальна напруга, економічні негаразди, розпад колись єдиного життєвого простору, регіональний сепаратизм, дезінтеграція, конфронтація гілок влади, морально-психологічна нестійкість суспільства і багато іншого не тільки не сприяють подоланню правового нігілізму, а й постійно відтворюють й помножують його.

Усі форми боротьби з правовим нігілізмом так чи інакше пов’язані з виходом українського суспільства з тривалої кризи, але варто погодитися, що багато чого залежить від активної правової позиції кожного з нас. Отже, причин правового нігілізму надзвичайно багато і їх кількість з роками, як показує практика, на жаль, не зменшується, а, навпаки, невпинно зростає. Усвідомлення цього факту викликає стурбованість за наше майбутнє, адже зведення до мінімуму правового нігілізму в українському суспільстві можливе лише за умов усунення зазначених вище джерел цього явища, а на це потрібно переосмислення цінностей і впровадження їх у життя не одним поколінням.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?