Курсова робота «Роль МВФ в регулюванні сучасних фінансово-кредитних відносин», 2007 рік

З предмету Міжнародна економіка · додано 20.04.2009 19:16 · від kseniya_www · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ 1. Поняття міжнародного валютного фонду 5 1.1. Коротка характеристика суті МВФ 5 1.2. Мета діяльності та функції МВФ 6 1.3. Форми діяльності МВФ 6 Розділ 2.оцінка фінансової структури міжнародного валютного фонду 8 2.1. Особливості фінансової діяльності МВФ 8 2.2. Аналіз фінансової структури МВФ 11 2.3. Аналіз проблем в діяльності МВФ 16 Розділ 3. Співробітництво україни з мвф 21 Висновок 30 Список використаної літератури 33

Висновок

Міжнародний валютний фонд (МВФ) — міжнародна наднаціональна валютно-кредитна організація, що має статус спеціалізованої представницької установи Організації Об'єднаних Націй. МВФ розпочав свою діяльність з березня 1947 р. Місце перебування — Вашингтон.

Оскільки МВФ є організацією акціонерного типу, то його ресурси складаються із внесків країн-членів, для кожної з яких встановлюється вступна квота, залежно від частки країни в світовій торгівлі. Ця квота переглядається кожні п'ять років. Квота країн — членів МВФ під час дії Бреттон-Вудської валютної системи складалася з 25% у золоті і 75% у національній валюті даної країни, а з моменту введення в дію Кінгстонської валютної системи ця квота становить 22,7% у вільно конвертованій і 77,3% у національній валюті.

У той же час досить тривала його діяльність призвела до таких результатів та тенденцій:

- Економічна нестабільність у більш ніж 62 країнах, що отримували кредити МВФ, лише посилилась;

- Залежність між країнами МВФ та приростом валових інвестицій є зворотно пропорційною;

- Направлення коштів до країн, де розміщені кошти американських інвесторів;

- Надання переваги країнам, що наслідують модель розвитку США;

- Падіння ділової активності у країні-реципієнті (в очікуванні траншу);

- Підпорядкування економік країн-боржників економіці США та економікам інших розвинутих країн через відкриття ринків цих країн для поставок товарів з країн-лідерів світу.

Співпраця України з МВФ, що характеризувалась, з одного боку, широкою обумовленістю програм, а іншого - “поступливістю” останнього для демонстрації підтримки українських реформ та окремих реформаторів, в цілому:

- сприяла формуванню адекватних загальним західним підходам основ ринкової економіки;

- була спрямованою на досягнення макроекономічної, зокрема, фінансової стабілізації, подолання інфляційних процесів та забезпечення стабільності національної валюти;

- забезпечувала економіку фінансовими ресурсами для подолання як проблем трансформаційного періоду, так і наслідків світової фінансової кризи.

Продовження співробітництва України з МВФ є доцільним і виправданим, оскільки у тактичному плані: кредитні ресурси МВФ є більш дешевими, ніж ті, що залучаються на світових фінансових ринках; від взаємодії з МВФ залежить можливість надходження коштів в Україну від інших кредиторів та інвесторів. У стратегічному плані це сприяє залученню України до діяльності глобальних фінансових інститутів, де МВФ посідає провідне місце і є кредитором останньої інстанції. Співпраця з МВФ надає можливість Україні користуватися консультативними, експертними та аналітично-прогнозними послугами МВФ, що в умовах економічної глобалізації має винятково важливе значення.

Традиційне фінансове програмування та проста модель, яка лежить в його основі, продовжують визначити правила запозичення ресурсів МВФ, тоді як зміст критеріїв надання допомоги, її обумовленість все більш ускладнюється. МВФ, по-перше, все більше орієнтується на ефективне використання приватного сектора як найбільшого джерела капіталу для забезпечення економічного зростання, а, по-друге - вважає недоцільним використання єдиного підходу в розробці програм реформування економіки різних країн, прагне посилити їх внутрішню (національну) складову. Це безпосередньо торкається України і обумовлює необхідність здійснення комплексу заходів для зміцнення вітчизняної фінансової системи та забезпечення її інформаційної прозорості.

Світогосподарська теорія і практика не мають універсальних рецептів запобігання фінансовим кризам, але необхідно і можливо сприяти нейтралізації окремих причин їх виникнення, послабленню деструктивної дії та зменшенню негативних наслідків шляхами: підвищення прозорості та моніторингу світових фінансових ринків (відкрита публікація стану фінансових ринків, рейтингів позичальників тощо); суворого нагляду за фінансовими інституціями та, в рамках можливого, за позичальниками; запровадження ефективного моніторингу макроекономічних показників країн з оперативною публікацією результатів; зміцнення законодавства та його гармонізація за світовими стандартами тощо.

Найближчим часом міжнародна валютно-фінансова система, вірогідно, не зазнає радикальних змін. Певний час зміни будуть еволюційними в міру можливостей ринкового та інституційного регулювання міжнародних фінансово-інвестиційних відносин на національному та наднаціональному рівнях. Однак, вже у середньостроковій перспективі під впливом факторів глобальної конкуренції та нестабільності мова може йти про формування якісно нової глобальної фінансової архітектури, в котрій центральне місце займе оновлюваний МВФ.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали