Кераміка - це і архітектурно-будівельні матеріали (цегла, черепиця, кахлі, обличкувальні плитки, димарі, плитки для підлоги, будівельні перекриття та ін.); кераміка - це і техніка (ізолятори, вогнетриви, труби, теплоізоляційні вироби, деталі для електро- й радіотехнічної промисловості, ракетного виробництва, атомної енергетики, автомобілебудування, квантової оптики тощо);

кераміка - це і мистецтво (скульптура, вази, іграшки, сувеніри, мозаїка, ліпні декоративні вставки, панно та ін.);

кераміка - це і наш побут, повсякденний посуд (майоліковий, порцеляновий, фаянсовий);

кераміка - це і дорожні вироби (мостовий клінкер), і санітарно-будівельні, і ще чимало інших важливих речей.

Виробництво керамічних виробів – трудомісткий і довготривалий процес, що вимагає від ремісника володіння різноманітними навичками – починаючи від вибору глини і кінчаючи термічною обробкою виробів.

Глина, дрібнозернистий природний матеріал, пилоподібний в сухому стані, пластичний при зволоженні і каменеподібний після випалення.

Розрізнюють дві групи властивостей глин:

3. якi визначають характеристики мiцностi, тривкості, крихкості (густина, щільність, опір зсуву, пластичність, структурна в'язкість);

4. які визначають гідростiйкiсть глин (пористість, водопроникнiсть, розмокання, набухання, природна вологість).

Ще однією з важливих споживчих властивостей глини є її використання у косметичних цілях.

Глина утворюється внаслідок природного фізичного і хімічного вивітрювання польовошпатових гірських порід таких як граніт, абсид (вулканічне скло), туф, а також при розрушенні гнейсів.

Добута глина із кар’єру, як правило, повинна проходити ряд процесів до того як поступити на механізовану та технологічну переробку.

Із-за строкатості хімічних, фізичних та технологічних показників глини як сировини для виготовлення керамічних виробів на практиці здійснюються такі заходи: вилежування, переморожування, літування та замочування.

Якість глини визначається та регулюється стандартами України. Якість керамічних матеріалів характеризується певними фізичними, механічними і спеціальними властивостями, відповідно до яких здійснюється вибір і розрахунок будівельних конструкцій.

Таким чином, очевидно, що виробнича діяльність і плани вітчизняних підприємств керамічної галузі свідчать про поступове переміщення керамічного виробництва у східному напрямку. А це, якщо якісні показники не підведуть, дозволяє розраховувати і на західноєвропейські ринки збуту. І, природно, потребуватиме подальшої і значної реконструкції вітчизняних підприємств. Хтозна, можливо, найближчим часом для споживачів кераміки стане цілком природним вибір товару українських виробників.

Поставленої мети при написанні роботи було досягнуто.