Курсова робота «Прізвища, імена та імена по батькові в українській мові. Традиції і особливості сучасного вживання», 2007 рік

З предмету Інше · додано 31.03.2009 15:59 · від De · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

1. Походження імен по батькові 3 2. Ім’я і прізвище (без по батькові). Походження, традиції і особливості сучасного вживання. Псевдонім 5 3. Кличний відмінок іменників. Звертання, що складаються з кількох назв 11 3.1. Основні правила творення кличного відмінка іменників.11 3.1.1. Кличний відмінок іменників I відміни 11 3.1.2. Кличний відмінок іменників IІ відміни 11 3.1.3. Кличний відмінок іменників IІІ відміни 12 3.1.4. Кличний відмінок імен по батькові 12 3.1.5. Звертання, що складаються з кількох назв 12 4. Особливості творення та відмінювання форм імен по батькові 14 5. Як слід звертатися ( клична форма ) 16 6. Вправи для виконання 17 Перелік посилань 18

Висновок

Ми настільки звикли, що усіх дорослих звуть на ім’я і по батькові, що для нас ці три слова – ім’я, по батькові і прізвище – здаються споконвічними узвичаєними ознаками дорослості та офіційності. А всі Петровичі, Івановичі, Олександровичі і Степановичі розчулено зітхають, пригадуючи той неповторний час, коли їх звали Саньками, Петьками і Тимками без усяких там «овичів»…

Історія суфікса –ич, -ович довга і не така вже проста. Спочатку, у давньоруській мові він свідчив, що слово з суфіксом – назва молодої тварини (соколич, левич, голубич). У XVI ст. активізуються інші суфікси для цієї ж ролі ( у російській мові – мышонок, котенок, в українській – мишеня, кошеня), які витіснили слова з старим суфіксом –ич. В XI – XII ст. цей давній суфікс ще вживається для називання князівських дітей: в літописах зустрічаємо Василько Ростиславич, Ігор Ярославич. Але це не були наші по батькові, це скоріше були слова того ж ряду, що попович, царевич, тобто «син такого-то» (часто ці слова ставилися перед іменем, а не після, як це робиться тепер). І тільки значно пізніше слова цього типу творення стали тим, чим вони є тепер, - назвами по батькові.

А був же такий час, коли цей –вич був дорожчий за будь-яку нагороду, коли він був у нас тим самим, чим у німців фон, а у французів де. А було це триста років тому, у ті часи, коли лише царя звали Іван Васильович та ще хіба кількох з самої верхівки, а навіть представника знатної родини Воронцових звали неповним по батькові («полуотчеством»): «Иван Федоров сын Воронцов». За часів цариці Катерини ІІ офіційно було встановлено, кого і як слід називати: чини перших п’яти класів треба було називати на –вич, а з шостого до восьмого класу включно – неповним по батькові (Петр Осипов Васильев), усіх інших – лише на ім’я. Звідси, мабуть, у російській мові зберігається підкреслена пошанність при називанні людини лише по батькові.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?