Під час написання роботи я не лише поглибила свої знання в області дисциплін «Бюджетна система» і «Казначейська справа», а навчилася на основі існуючої проблеми пробувати аналізувати, виявляти взаємозв’язки між існуючими економічними явищами і процесами.

Насправді, я ніколи не замислювалася над вагомістю органів Державного казначейства у регулюванні і сприянні вдалому виконанню бюджету в державному масштабі.

Проаналізувавши економічну літературу, дійшла висновку, що проблемам участі Державного казначейства у бюджетному процесі, оцінці його ролі присвячено досить багато уваги.

Насправді, на шляху у Державного казначейства є досить багато проблем, до яких слід залучити увагу держави.

Стабільне фінансове становище держави є об'єктивною передумовою її економічного розвитку й зростання суспільного добробуту. А оздоровлення економіки, забезпечення соціальних гарантій громадян можна здійснити двома шляхами: за рахунок збільшення доходів бюджету і за рахунок раціонального, економного й цільового витрачання бюджетних коштів.

Для економіки України, як і для інших держав світу, характерним є зростання частки витрат у валовому внутрішньому продукті. Соціальний прогрес, численні програми й об'єкти фінансування привели до активізації ролі держави у суспільному житті, з одного боку, та значного зростання обсягів видаткової частини державного бюджету, з другого. У реальному житті державні видатки зростають швидше, ніж обсяги виробництва і національний дохід.

Зростання державних витрат за останні століття свідчить про значне розширення й ускладнення економічних і соціальних функцій сучасної держави. Вона розробляє програми економічного й соціального розвитку, визначає основні напрями діяльності уряду та національні пріоритети. Основними програмами, на виконання яких спрямовуються бюджетні асигнування, є: національна оборона, міжнародні відносини, енергетика, природні ресурси, охорона здоров'я та навколишнього середовища, освіта, транспорт і зв'язок, сільське господарство тощо. Це свідчить про широкий діапазон діяльності держави, яка регулює складні процеси суспільного життя.

Починаючи з 1992 року в Україні проводилося поетапне переведення касового виконання бюджетів із банківської на казначейську систему, яке супроводжувалося перерозподілом функцій між банківською і фінансовою системами з подальшим їхнім зосередженням у системі Державного казначейства.

Державне Казначейство було створено з метою забезпечення ефективного управління коштами Державного бюджету України, підвищення оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів у Державному бюджеті.

Повноцінне казначейство забезпечує:

 кумуляцію коштів державного бюджету на єдиному рахунку, що у свою чергу дає змогу урядові терміново здійснити першочергові заходи і точне виконання Закону “Про Державний бюджет”;

 встановлену урядом черговість використання видатків Державного бюджету. Тобто від ритму роботи казначейства залежать спрямування коштів за призначенням, в тому числі і на просування економічних реформ.

Бюджетний устрій України базується на слідуючих принципах:

 принцип єдності забезпечується єдиною правовою базою, єдиною бюджетною класифікацією, єдиним рахунком доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи, єдністю форм бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного процесу тощо;

 принцип повноти полягає у відображенні у бюджеті всіх доходів і видатків;

 принцип достовірності — це формування бюджетів на основі реальних показників, науково обгрунтованих нормативів;

 принцип гласності забезпечує висвітлення в засобах масової інформації показників бюджетів і звітів про їх виконання;

 принцип наочності — це відображення показників бюджетів у взаємозв'язку з загальноекономічними показниками в Україні та за її межами шляхом використання засобів максимальної інформативності, результатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій економічного розвитку;

 принцип самостійності забезпечується наявністю власних доходних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства.

Було здійснено переведення на казначейське обслуговування державного і місцевих бюджетів, і це, без сумніву, є правильним кроком і має позитивний результат, оскільки дало змогу:

 збільшити дохідну базу бюджетів за рахунок удосконалення механізму касового виконання бюджетів за доходами, своєчасного й у повному обсязі зарахування надходження доходів до бюджетів;

 ефективно їх перерозподіляти для реалізації соціальної політики і забезпечення своєчасного й повного фінансування бюджетів;

 здійснювати державний контроль і оперативно розпоряджатися фінансовими ресурсами держави;

 створювати можливість накопичення ресурсів для реалізації державних програм і зобов'язань.

Запровадження казначейської системи касового виконання бюджетів допомогло значно підвищити прозорість бюджетного процесу й ефективність використання бюджетних коштів.

При казначейському виконанні державного бюджету реєстрація надходжень, регулювання обсягів і термінів прийняття бюджетних зобов'язань, здійснення дозвільного напису на право здійснення витрат у рамках виділених лімітів бюджетних зобов'язань, здійснення платежів від імені одержувачів коштів держбюджету покладаються на державне казначейство. У своїй діяльності по виконанню державного бюджету Головне управління держказначейства взаємодіє з Центральним банком України, Державною податковою службою України, іншими центральними органами державної влади і управління України.

Державне казначейське управління у своїй діяльності керується конституцією України; конституційним договором між Верховною Радою України і Президентом України, його розпорядженнями; декретами та постановами Кабінету Міністрів України. На органи Державного казначейства України накладаються функції:

- правління наявними коштами Державного бюджету та коштами державних позабюджетних фондів;

- розмежування за нормативами затвердженими ВРУ, загальнодержавних податків, зборів та обов‘язкових платежів між державним бюджетами,

- фінансування видатків державного бюджету;

- ведення обліку виконання Державного бюджету за доходами і видатками

- складання звітності про стан виконання державного бюджету;

- здійснення управління та обслуговування внутрішнього і зовнішнього боргу;

- здійснення контролю за надходженням та використанням коштів державних позабюджетних фондів;

- розробка нормативно методичних матеріалів з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів.