Курсова робота «Форми державно-правового політичного режиму», 2005 рік

З предмету Право · додано 15.03.2009 19:38 · від Мила · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 2 Поняття, ознаки державно-правового (політичного) режиму: 4 1.1. Поняття державно-правового (політичного) режиму 4 1.2. Ознаки державно-правового (політичного) режиму 5 Кваліфікація державно-правового (політичного) режиму 7 2.1. Демократичні режими 7 Недемократичні (антидемократичні) режими 10 3. Проблеми державно-правового (політичного) режиму в Україні та шляхи їх розв’язання 15 Висновки 22 Додатки 26 Список використаних джерел 29

Висновок

Політичний режим – це динамічне явище. У жодній країні він не може залишатися незмінним. Оскільки режим залежить від соціальної бази і методів здійснення державної влади, а також від характеру влади безпосередньо пануючої групи, то зміна кожного з цих чинників неминуче вносить певні зміни в характер політичного режиму або навіть може спричинити зміну режиму. Тому, щоб визначити політичний режим будь-якої країни, до уваги слід брати конкретно-історичний етап її розвитку. Основне значення для встановлення характеру режиму має властива йому соціальна база та наявність безпосередньо владної структури. Саме від них залежать засоби і методи здійснення влади, властиві тому чи іншому режиму.

Існує багато класифікацій політичних режимів. Найчастіше поділяють на дві великі групи: демократичні та недемократичні (антидемократичні) режими. Демократичний режим характеризується економічною, політичною та ідеологічною різноманітністю (плюралізмом), не допускає монополізації в будь-якій з цих сфер. Рівень демократії при цьому безпосередньо не залежить від кількості існуючих і конкуруючих політичних партій і організацій, від однопартійного чи коаліційного складу уряду. Він залежить від рівня політизації населення і свідомої підтримки суспільством окремих партій, рівня політичної культури партійних функціонерів і громадян. Безумовно, навряд чи можна говорити про існування в сучасному світі моделі ідеальної демократії. За наших часів в окремих країнах спостерігається відсутність тих чи інших перерахованих вище ознак і принципів демократії чи відхилення від них. Це, наприклад, порушення власного законодавства, спроба занадто обмежити окремі права людини, вводити без істотних підстав режим президентського правління тощо, Наявність згаданих явищ в умовах збереження переважної частини ознак і принципів, притаманних демократичному режиму, не може розглядатися як знищення цього режиму, не виключає його існування, хоча й у вужчих рамках.

Недемократичний режим суттєво відрізняється від демократичного. Він характеризується такими головними ознаками, як підвищений ступінь централізації влади; обмеження або повна відсутність автономії особи; широке застосування в державному управлінні силових методів; обмеження плюралізму; формальність або недостатній рівень гарантування прав особи; пріоритет держави перед правом. В умовах антидемократичного режиму провідне місце посідають примусові методи державного керівництва, завжди панує надмірно жорстка державна дисципліна, регулярно застосовуються надзвичайні методи державного керівництва, відкрите насильство. У системі державних органів немає поділу влади, знецінюється значення народного представництва. Встановлюється пріоритет виконавчої або навіть партійної влади чи об'єднання останньої з владою державною, спостерігаються слабкість і відсутність дійсної незалежності судових органів. Відомі численні засоби переходу від демократичного режиму до недемократичного. У деяких випадках такий перехід відбувається легальним шляхом, включаючи законний прихід до влади антидемократичних угруповань внаслідок їх перемоги на загальних виборах. Класичним зразком цього є прихід до влади в умовах Веймарської республіки у Німеччині націонал-соціалістичної фашистської партії на чолі з Гітлером. Недемократичний режим також встановлюється шляхом державних переворотів (режими Піночета у Чилі, Перона в Аргентині, Аюб-Хана у Пакистані, так званих «чорних полковників» у Греції).

Поняття «політичний режим», що характеризує способи, форми, засоби й методи реалізації політичної влади, сприяє адекватній оцінці сутності держави, оскільки в межах однієї форми правління на різних етапах її розвитку політичне життя може суттєво видозмінюватись за характером і змістом. Суспільство й держава можуть бути відкритими, закритими, проміжними; демократичними, тоталітарними й авторитарними; воєнізованими, громадянськими і змішаними; клерикальними, теократичними та ін. Усе це спричиняє суттєві відмінності у взаєминах між особистістю, суспільством і державою в різних країнах, що й позначається на своєрідності політичного режиму. Отже, політичний режим тісніше та безпосередніше пов'язаний із сутністю держави, ніж інші її форми.

В сучасній Україні вимальовується неототалітарний вектор еволюції політичного режиму. Характер взаємодії держави і суспільства зазнав значних «кількісних» змін, але трансформація не набула «якісного» характеру, що засвідчило відсутність переходу до нового типу політичного режиму. Водночас сам факт наявності трансформації обумовив вивільнення певного, незначного і поки що не чільного сегмента у структурі політичного режиму, в якому почався розвиток демократичних елементів. Це дозволяє стверджувати, що, попри значну інерцію свого розвитку, неототалітаризм перебуває в стані протиборства з демократичною альтернативою. «Перехідність» у цьому контексті означає радше невизначеність остаточного підсумку їхнього змагання, незавершеність, суперечливість і непослідовність самої трансформації режиму, а отже, його певну історичну самобутність.

У сучасних дискусіях довкола сутності української моделі політичного режиму стала модною теза про особливий перехідний режим. Розмаїття підходів до визначення сучасного українського політичного режиму як різновиду нетоталітарного ґрунтується на двох взаємопов'язаних припущеннях: 1) тоталітарний режим уже зруйнований; 2) на його місці новий тоталітаризм — неототалітаризм не виник. Іншими словами, суспільство буцімто відмовилося від тоталітаризму не як від форми (комунізму), а як від типу (від будь-яких його форм), а тому тоталітарна альтернатива в Україні спростована історією. Демократичний режим в Україні порівняно з західними моделями ще недостатньо розвинений і перебуває на стадії якщо не становлення (передбачається, що відповідні елементи демократії сформувались у 80-ті рр.), то усталення, тобто завершення процесу формування. Тому в цілому демократію в Україні слід сприймати не стільки як статичний стан, скільки як рух політичного режиму. Поворотним пунктом подібного розгортання демократичного режиму в українських координатах вважається ухвалення нової Конституції України, яка закріпила на нормативному рівні низку ознак демократичного режиму: пріоритет прав особистості; юридичну рівність прав громадян; виборність органів державної влади; поділ влади; гарантування прав меншості; право на політичну опозицію тощо.

Отже, для досягнення демократичного режиму в Україні, держава має бути демократичною, правовою, соціальною, з широко розгалудженими інститутами громадянського суспільства(Додаток Г).

Україні ще треба пройти довгий час, щоб побудувати демократичний режим. Сучасна дискусія довкола української моделі політичного режиму висвітлила нерозв'язаність таких проблем:

1. Співвідношення класичних і некласичних елементів у структурі політичного режиму (характер його «чистоти» чи «змішаності»);

2. З'ясування моменту, коли кількісні зміни переходять у якісні, тобто коли один тип політичного режиму змінюється іншим;

3. Чим відрізняється трансформація форм режиму (в межах одного типу) від трансформації типів;

4. Якими є чинники еволюції політичних режимів та співвідношення формально-інституціональних і формально не оформлених чинників еволюції.

Отже, вирішальною передумовою забезпечення національної державності є дотримання законів, створення передумов для природного функціонування, запобігання дестабілізації. Пошук демократичного шляху розвитку громадянського суспільства на грунті внутрішніх передумов і врахування сучасних здобутків людської цивілізації та створення для нього простору – важлива передумова неантагоністичного розвитку української державності.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?