Курсова робота «Зміна осіб у зобов’язанні (порівняння положень ЦК УРСР 1963 року та чинного Цивільного Кодексу України)», 2007 рік

З предмету Право · додано 14.03.2009 21:00 · від kalenka · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ Історичний розвиток зміни осіб в зобов’язанні Порівняльна характеристика зміни осіб в зобов’язанні за ЦК УРСР 1963 року та чинним ЦК України 2.1. Заміна кредитора 2.2. Заміна боржника Проблеми, які виникають при регулюванні зміни осіб в зобов’язанні Висновок Список використаних джерел

Висновок

Потреба у створенні такого інституту як зміна осіб у зобов’язанні виникла ще в Стародавньому Римі, коли з розвитком товарного і грошового обороту римське право стало допускати можливість зміни осіб в окремих зобов'язаннях. До цього питання про те, що ж відбувається з правовідношенням при припиненні або зміні юридичної якості його учасників, вирішувалося по засобах застосування конструкції універсального правонаступництва, тобто - придбання цілком всіх прав і обов'язків, що раніше належали іншій особі. Проте даний інститут застосовувався до речових прав.

Давньоримське право розглядало зобов'язальне відношення як чисто особисте, таке, що зв'язує конкретних осіб, і, тому розглядало зміну осіб в зобов'язанні як зміна самого зобов'язання. Заміна однієї із сторін розглядалася як різновид новації, через яку зобов'язання між колишніми учасниками припинялося, виникаючи між новими учасниками (делегація). Незручність такого підходу полягала в тому, що, була потрібна згода боржника, а, крім того, з припиненням колишнього зобов'язання припинялися зобов'язання, що забезпечували його (поручительства, застави й інше).

Розвиток економічного обороту виявив потребу в більшій рухливості зобов'язання, і право поступово стало все більшою мірою допускати зміни його суб'єктивного складу.

У ХІХ ст. довгий час інститут цессії і переведення боргу носив символічний характер.

На законодавчому рівні за радянських часів відношення по зміні суб’єктів зобов’язання було врегульоване вперше в Цивільному Кодексі 1922 року. Проте дані інститути практично не застосовувалися і, як наслідок, - не дослідилися вченими, так як право на наукові розробки подібних питань в той час мало дуже вузьке коло людей.

Подальший широкий розвиток інституту зміни осіб в зобов'язанні в другій половині XX століття був викликаний посиленням інфляційних процесів, що вимагало прискорення виробництва взаєморозрахунків між господарюючими суб'єктами.

Найбільш довготривалими за часом дії для України були правові норми інституту заміни осіб у зобов`язанні, які були закріплені в Цивільному кодексі УРСР 1963 року. На відміну від попереднього за новим ЦК України 2003 р. сторони дістали можливість в договорі закріплювати право на односторонню відмову від зобов'язань або односторонню змін його умов.

На теперішній час діє Цивільний кодекс України, який прийнято в 2003 році і який набрав чинності з 1 січня 2004 року.

В порівнянні з цивільним законодавством попередніх років ЦК України 2003 року ширше регулюює інститут зміни осіб в зобов’язанні, оскільки передбачає більше підстав зміни осіб в зобов’язанні, зокрема заміни кредитора; чіткіше регулювання деяких положень, як неможливість односторонньої відмови від зобов’язання.

Спільним у двох Цивільних кодексах 1963 року і 2003 року є норми, що регулюють цесію – уступку вимоги кредитором іншій особі, а також переведення боргу. Як і попередній кодекс, ЦК України 2003 року визначає, що цесія являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію), відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між цедентом та цесіонарієм. Не змінились і основні, загальні умови при здійсненні уступці вимоги кредитором. Оскільки цесія відбувається у повному обсязі, до цесіонарія переходить не тільки саме право вимоги, але і можливість використати засоби його забезпечення, передбачені колишніми суб'єктами зобов'язань (наприклад, стягнення неустойки). Згода боржника на цесію не потрібна (якщо інше не встановлено договором або законом), оскільки діє презумпція, що у кожному разі зобов'язання має бути ним виконане. Тому вказівка первісного кредитора про необхідність виконання зобов'язання іншій особі є обов'язковою для боржника.

Однак, на відміну від попереднього, в приписах ЦК України 2003 року у первинного кредитора з'явилося право надавати поручительство за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України 2003 р.). Якщо подібне поручительство не надається, то первинний кредитор, як і при старому ЦК, відповідатиме лише за дійсність вимоги, а не за виконання боржником свого обов'язку.

Також спільним у Цивільних кодексах 1963 років і 2003 років є заміна боржника. Вона здійснюється за тією-ж підставою – переведення боргу. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначалась відповідно до положень ст. 201 ЦК УРСР 1963 р., де сказано, що переведення боргу укладається у письмовій формі і повинна бути вчинена в простій письмовій формі, а згідно зі ст. 521 ЦК України 2003 року такий правочин укладається у тій же формі, у якій було вчинено правочин, що став підставою виникнення зобов'язання. За умовами договору новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимог кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником. При цьому, висування заперечень проти вимог кредитора — це право, а не обов'язок нового боржника, - тому він може беззастережно (наприклад, з морально-етичних міркувань) виконати зобов'язання первісного боржника в межах боргу, який до нього перейшов.

На відміну від попереднього, в Цивільному кодексі України 2003 року, чіткішими стали норми, регулюючі виконання зобов'язань боржника третьою особою (ст. 528 ЦК України 2003р.). Тепер таке виконання за загальним правилом допускається. Виняток становлять випадки, коли договір, Кодекс або зміст зобов'язання вимагають особистого виконання зобов'язання.Наприклад, Кодекс вимагає особистого виконання договору доручення (ст. 1005 ЦК України 2003 р.). А зі змісту договору підряду в деяких випадках виходить необхідність особистого виконання робіт (наприклад, якщо ви замовляєте портрет у художника, то вас може не влаштувати, якщо він покладе це зобов'язання на свого учня).

Також потрібно звернути увагу на те, що третя особа отримала право виконати вимогу кредитора і без згоди боржника, якщо інакше із-за звернення кредитором стягнення на майно боржника воно втратить те, що є у нього, третього, право на це майно (право оренди, застави і т. п.). У такій ситуації (тобто якщо третю особу виконає вимога кредитора) третя особа стає новим кредитором за договором уступки вимоги зі всіма відповідними правами.

На відміну від попереднього кодифікованого акта цивільного законодавства Цивільний кодекс 2003р. включив у перелік зміни кредитора ще декілька підстав. Це правонаступництво, яке полягає у тому, що попередні учасники зобов'язання вибувають, і тоді їхні права і обов'язки переходять до суб'єктів, які заступили їх. Це має місце як внаслідок універсального правонаступництва, коли до правонаступника переходить увесь обсяг прав та обов'язків правопопередника, так і в силу часткового (сингулярного) правонаступництва, коли право (вимога), що належить кредиторові на підставі зобов'язання, може бути передана ним іншій особі за правочином. Найбільш поширеними випадками універсального правонаступництва у сучасному цивільному праві є спадкове правонаступництво і правонаступництво в результаті реорганізації юридичної особи. При сингулярному правонаступництві до правонаступника переходить тільки певне право кредитора, як, наприклад, при договірній пере-дачі прав вимоги (цесії).

Окремою підставою заміни кредитора є суброгація, що складається з двох випадків: виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем) та виконання обов'язку боржника третьою особою.

Суброгація в забезпечувальних зобов'язаннях полягає у тому, що кредитор, який передав право іншій особі, зобов'язаний передати їй документи, що засвідчують передане право, і переказати відомості, важливі для здійснення цього права. Боржник має право не виконувати зобов'язання новому кредиторові до надання йому доказів переходу прав до цієї особи. Заміна боржника у зобов'язанні допускається лише за згодою кредитора, оскільки тому не байдуже, хто повинен виконувати зобов'язання. Закріплення правила щодо автоматичної заміни сторони в зобов'язанні у випадку виконання обов'язку боржника третьою особою є новим для цивільного законодавства України. Суброгацією визнається придбання всіх прав, що належали раніше кредиторові, внаслідок виконання третьою особою (суброгантом) обов'язків боржника щодо цього кредитора. Тобто суброгант стає на місце кредитора.

Закріплений в ст. 512 ЦК України 2003 р. перелік підстав, за якими кредитор у зобов'язанні може бути замінений, не є вичерпним. Інші випадки цесії можуть бути встановлені законами. В ЦК України 2003 р. містяться норми, відповідно до яких права кредитора можуть бути переведені на іншу особу на підставі судового рішення.

Відповідно до ч. 3 статті 512 ЦК України 2003 р., заміна кредитора у зобов'язанні може бути заборонена законом. Так, у ст. 515 ЦК України 2003р. не допускається заміна кредитора в зобов'язанні, яке нерозривно пов'язано із особою кредитора. Аналогічні заборони закріплені в окремих главах Кодексу. Наприклад, заборона передачі іншій особі права переважної купівлі частки у спільній частковій власності (ст. 362 ЦК України 2003р.).

Якщо інше не передбачено в законі, ніхто не може заперечити сторонам включити в договір умову, за якою кредитор буде позбавлений можливості поступитися права вимоги третій особі. У випадках, коли такої умови немає, контрагент, за загальним правилом, не може передати свої права третій особі в силу ст. 515 ЦК України 2003р.

Неодмінно при застосуванні інституту зміни осіб у зобов’язанні виникають проблеми, які є не врегулюваними чинним законодавством і потребують уваги і доопрацювання з боку законодавців.

Однією із перших проблем, яка виникає при регулюванні інституту зміни осіб у зобов’язанні є неможливість виділити на практиці окремо цесію та переведення боргу. Це виникає тому, що більшість існуючих зобов'язань є двостороннє зобов'язуючими (або взаємними), коли кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки. Тому в таких випадках застосуванню підлягає певний гібрид — суміш двох цих інститутів, який відносно, наприклад, договорів можна назвати загальним терміном „заміна сторони у договорі”.

Ані ЦК УРСР 1963 р., ані новий ЦК України 2003р. не торкаються питання заміни третьої особи у зобов'язанні. Проте уявляється, що вона є можливою за певних умов.

Іншою проблемою є різниця цесії і права регресу, а також суброгації і права регресу. Принципова відмінність регресу та цесії полягає в тому, що перший породжує право, а при останній передається вже існуюче право. Регресне зобов'язання виникає тільки при припиненні (належному виконанні) первісного зобов'язання, тоді як цесія саме зобов'язання не припиняє і не змінює. Протиставляючи суброгацію регресу, слід звернути увагу на те, що при суброгації на відміну від регресу заміняються тільки кредитори, але не заміняється зміст самого зобов'язання.

Ще одна проблема, яка виникає при регулюванні зміни осіб в зобов’язанні стосується застосування відступлення права вимоги за Законом України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”. Одна з проблем, що виникли в зв’язку з введенням в дію цього Закону про обтяження полягає в тому, що згідно з законом будь-яке відступлення права вимоги віднесено до категорії обтяжень рухомого майна та підлягає реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Відсутність реєстрації означатиме, що угода відступлення права вимоги є дійсною, але не поширюватиметься на третіх осіб, зокрема на особу, право грошової вимоги до якої є предметом такої угоди. Однак відступлення права вимоги в багатьох випадках не є обтяженням в розумінні закону про обтяження, а, отже, не потребує державної реєстрації.

Підсумовуючи здійснений мною аналіз порівняння діючого Цивільного кодексу України та його попередника, Цивільного кодексу УРСР 1963 року, можу впевнено зробити висновок – необхідність доопрацювання такого важливого інституту, як заміна осіб в зобов`язанні, є важливим і актуальним завданням і для сьогоднішніх науковців і здійснюється цей процес у постійному взаємозв`язку із практичним його застосуванням і вдосконаленням.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?