Дипломна робота «Збут продукції харчової промисловості», 2008 рік

З предмету Маркетинг · додано 05.03.2009 23:46 · від Анна · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 1. Сучасні особливості збуту у харчовій промисловості 5 1.1. Загальний стан та проблеми у харчовій промисловості України 5 1.2. Загальний стан та проблеми у молочній промисловості України 18 1.3. Збут в системі товарного обігу та його роль на підприємстві 39 2. Аналіз збутової діяльності на базовому підприємстві 47 2.1. Характеристика базового підприємства та його ринкового середовища 47 2.2. Аналіз техніко-економічних показників виробничої та збутової діяльності 54 2.3. Оцінка ділової активності підприємства 63 3. Маркетинговий потенціал підприємства 87 3.1. Сутність та особливості складових маркетингового потеціалу 87 3.2. Методика оцінки маркетингового потенціалу та маркетингових зусиль 94 3.3. Техніко-технологічні засоби в організації збуту 113 Висновки 120

Висновок

Напередодні реформування економіки харчова промисловість України не тільки забезпечувала потреби населення в продовольчих товарах, наблизивши їх споживання по калорійності до науково обгрунтованих норм, але й була змога деяку частину експортувати в інші країни. Однак з техніко-економічного рівня харчова промисловість ще відставала від аналогічних підприємств розвинутих країн світу.

Уповільнення темпів розвитку економіки у 80-х роках примушувало державні владні структури з появою ряду ознак початкового кризового стану шукати шляхи виходу з нього.

З урахуванням світового досвіду було прийнято рішення про проведення економічної реформи. Таким чином, економічна реформа економіки України стала об’єктивною необхідністю.

Однак у процесі економічної реформи не тільки не були усунуті ті недоліки, які стримували темпи розвитку економіки, її ефективність, відсутність матеріального заохочення працюючих в підвищенні продуктивності праці, в кінцевих результатах роботи підприємства, а призвели до розвалу економіки, до знецінення обігових коштів підприємств та зубоження населення, що різко знизило його купівельну спроможність.

Виробництво та споживання продуктів харчування з кожним роком проведення реформ зменшувалося.

Обсяги виробництва харчових продуктів на душу населення зменшилися по Україні в цілому в 5 і більше разів, а споживання зменшилося у 2 і більше разів. В таких умовах зростала залежність України в продовольчих товарах від зарубіжних країн, що загрожувало її безпеці.

Причиною такого спаду виробництва та його наслідків є не реформа сама по собі, як багато хто вважає, про що свідчить досвід реформування економіки в Угорщині, Чехії, Естонії, а помилки та хиби, що були допущені державною владою у механізмі управління реформою.

Найзначнішими з них є лібералізація цін 1994 року, що знецінила, як заощадження населення, так і обігові кошти підприємств, без яких вони не змогли відновляти виробничий процес.

По-друге, це відмова від контролю за ростом цін, що призвела до порушення паритету цін, які на промислову продукцію збільшилися в 268 тис. разів, а на сировину для виробництва харчових товарів – в 5 раз менше – тобто в 60 тис. разів. І як наслідок цього машинобудування по виробництву техніки для харчових та переробних підприємств втратило ринок збуту своєї продукції.

По-третє, це безконтрольність уряду над політикою і роботою Національного банку України, особливо за його кредитною політикою. Встановлення ним облікової ставки по кредитам, яка перевищує рентабельність роботи як промислових підприємств, так і по виробництву сировини в декілька разів, а також безконтрольність за роботою комерційних банків призвели до того, що комерційні банки перетворилися на ростовщиків, які за рахунок обирання підприємств за роки реформ збільшили свій капітал у 2 тис.разів, а щорічні прибутки уже перевищили 1,3 млрд.грн.

По-четверте, замість передбачаємої інтеграції між харчовими підприємствами та виробниками сировини, внаслідок помилок, допущених в положенні про розподіл акцій підприємств, що приватизуються, виникла дезінтеграція, розрив економічних зв'язків між виробниками сировини та її переробниками.

Як наслідок, виробники сировини втратили постійних споживачів, а харчові підприємства – постійних постачальників сировини для переробки. Виробники почали скорочувати виробництво, стала складатися продовольча небезпека держави.

Для відродження роботи харчових підприємств потрібно, в першу чергу, створити матеріальну зацікавленість виробників сировини в обсягах, забезпечуючих повне завантаження підприємств, ліквідувати розрив між цінами на сировину і продукцією промислового виробництва (обладнання, добриво, гербіциди та інше).

Матеріально-технічна база галузі не відповідає сучасним вимогам, характеризується значною спрацьованістю обладнання. Це негативно позначається і на економічних показниках. Приміром, спрацьованість основних виробничих фондів у галузі сягає 48 відсотків, а темпи оновлення їх основної частини значно відстають від споживи. Рівень механізації праці на підприємствах не перевищує 50—60 відсотків. Продуктивність праці в галузі в 2—3 рази нижча, ніж на споріднених підприємствах у зарубіжних країнах з розвиненою економікою.

Для створення міцної матеріально-технічної бази необхідно активне формування і нагромадження інвестиційного потенціалу, перетворення амортизацій у найважливіший реноваційний ресурс, впровадження сучасних технологій худе. Нині найголовніше завдання підприємств харчової галузі — поліпшення їх фінансового стану. Визначальній чинник платоспроможності тут — стан обігових коштів, які розпорошуються через постійне зростання дебіторської заборгованості. Отже, ефективне використання коштів — пріоритетний напрямок фінансової діяльності підприємств. Реалізувати його можна за допомогою стабілізації виробництва. При зменшенні обсягів випуску продукції ефективність використання обігових коштів неминуче погіршується. Це зумовлено тим, що обсяги сировини, матеріалів інших ресурсів і палива зменшуються швидшими темпами, ніж обсяг випущеної продукції.

Сьогодні поряд з налагодженням виробництва харчових продуктів виникла проблема їх збуту. За даними опитування керівників 60-и харчових підприємств з 117 (які перебувають на самостійному балансі), більш як третина респондентів однією з головних проблем у своїй діяльності визначили проблему збуту продукції. Невирішеність питань збуту веде до створення залишків продукції, заважає підприємствам працювати. Найбільше залишків нагромадилося по таких видах харчових продуктів, як консерви, цукор-пісок, борошно.

Це говорить про неналагодженість збутових каналів, можливо, й про не найкращі якісні характеристики цих товарів, збої у маркетинговій діяльності відповідних підприємств. Для налагодження ефективного збуту необхідно переконати потенціального споживача у конкурентоспроможності продукції. Сьогодні головним критерієм конкурентоспроможності харчових продуктів є їхня якість і низька ціна.

Відносно сфери збуту спостерігається тенденція погіршення. Насамперед, це звуження внутрішнього ринку продовольства через низьку купівельну спроможність населення, а також втрата зовнішніх ринків. На роботі підприємств негативно позначається імпорт продукції з консервантами, які подовжує термін її зберігання. Тим часом з торгової мережі витісняється якісна вітчизняна продукція.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали