Курсова робота «Іменники на позначення збірності у словнику Бориса Гринченка», 2006 рік

З предмету Інше · додано 25.02.2009 00:08 · від DED · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ Розділ і. Історичні відомості 1.1. Становлення української літературної мови 1.2. Загальна характеристика словотвору 1.3. Іменникові суфікси 1.4. Вживання апострофа Розділ 2. Симантична характеристика за тематичними групами 2.1. Збірні іменники, що позначають живі істоти 2.2. Збірні іменники, що позначають людей 2.3. Збірні іменники, що позначають побутові речі 2.4. Збірні іменники, що позначають рослинний світ 2.5. Збірні іменники, що позначають неживі природні предмети 2.6. Збірні іменники, що позначають поняття Розділ 3. Словотвір збірних іменників 3.1. Збірні іменники з суфіксом -ств(о, а, і т. д ). 3.2. Збірні іменники з подвоєним суфіксом -нн(я), -дд(я), -чч.(я), -зз(я), -лл(я) 3.3. Збірні іменники з апострофом 3.4. Збірні іменники з суфіксом -цтв(о) 3.5. Збірні іменники з суфіксом -н(а, я, ь) 3.6. Збірні іменники з суфіксом - -т-, -д-, -в(а, я, о) 3.7. Збірні іменники з складним суфіксом 3.8. Збірні іменники з рідкісними суфіксами і без них. Висновок Список літератури Додаток

Висновок

Словник української мови Бориса Грінченка вийшов у світ 1907-1909 рр. у чотирьох томах. Словник містить 68 тисяч українських слів з народної писемної мови.

Аналіз словотвірних моделей збірних іменників у словнику Бориса Грінченка, які позначають живі істоти (8 іменників), людей (27 іменників), побутові речі (23 іменники), рослинний світ (20 іменників), неживі природні предмети (5 іменників), поняття (12 іменників), використовувані в українській літературній і побутовій мові, які складають незначний фундамент первинних знань, показав, що вони утворюються суфіксальним способом і є похідними від первісних іменників, які позначають одиничні предмети, поняття, живі істоти.

В роботі розглянуті всі варіанти словотвору збірних іменників, які знаходяться в словнику української мови Бориса Грінченка.

Найчисельнішу групу суфіксального словотвору серед цих іменників склали поняття з подвоєння суфікса і збігом приголосної букви і суфікса. Нараховує ця група 44 поняття. Збірні іменники, що позначають людей несуть в собі поняття загального дійства суспільного значення або явища, що має відношення до зібрання людей, дітей, професійної чи фахової діяльності і являються самою чисельною групою збірних іменників, яка нараховує 27 понять.

Також чисельною групою збірних іменників, що позначають побутові речі, які не підлягають до загального єдиного пояснення їх значення, настрою, відношення до цих речей. Вони, як правило, позначають множиння однойменних побутових предметів з натяком на їх суцільну однаковість і нараховують 23 поняття. Взагалі можна зробити висновок, що кількість збірних іменників у словнику української мови Бориса Грінченка порівняно невелика, але має велике значення у використанні їх в українські літературній і побутовій мові.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Аперсян Ю.Д., Аперсян Т.А. Об изучении смысловых связей слов // Иностранные языки в школе. М., 1970;

2. Бевзенко С. П. Історична морфологія української мови. Ужгород, 1960.

3. Возний Т.М. Семантичний взаємозв’язок між твірними іменниками і похідними дієсловами на –ити // Мовознавство. 1977. №3;

4. Городенська К.Г. Реалізація семантичного потенціалу дієслів у синтаксичних дериватах // Словотвірна семантика східнослов’янських мов. К., 1983;

5. Горпинич В.О. Семантичний взаємозв’язок мотивованого і мотивуючого в процесі словотворення // Словотвірна семантика східнослов’янських мов. К., 1983.

6. Грещук В.В. Семантичні зв’язки між іменниками на -ість і їх твірними основами в сучасній українській мові // Словотвірна семантика східнослов’янських мов. К., 1983.

7. Грещук В.В. Український відіменниковий словотвір. Івано –Франківськ: Плай, 1995.

8. Грищенко А.П., Мацько Л.І., Плющ М.Я., Тоцька Н.І., Уздиган І.М. Сучасна українська літературна мова. К., 1997.

9. Дияк О. Структурно-семантичні параметри словотвірного гнізда з вершиною золот-(о) // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: Зб. наук. праць. Вип. 3. К., 2002.

10. Иванова Т.Ф. Типы мотивационных отношений в лексемно-ловообразовательном гнезде // АПРС. Ташкент,1975;

11. Клименко Н.Ф. Словотворча структура слова і семантика складних слів у сучасній українській мові. К., 1984.

12. Ковалик І. І. Порівняльна характеристика словотвору загальних назв живих істот жіночої статі в сучасних серболу жицьких мовах.— У зб.: З історії української та інших слов'янських мов. К., 1965.

13. Ковалик І. І. Типологія системи словотвору прізвиськ жителів села Млинів Жешівської області ПНР, вип. 4. К.,1967.

14. Ковалик І.І. Семантична функція кореня в словотвірному гнізді // Словотвірна семантика східнослов’янських мов. К., 1983.

15. Колоколова Л.І. До питань стилістичної ономастики // Українське мовознавство. Вип. 3. 1975.

16. Кубрякова Е.С. Типы языковых значений: Семантика производного слова. М., 1981;

17. Кустова Г.И. О типах производных значений слов с экспериенциальной семантикой // Вопросы языкознания. 2002. №2;

18. Лукінова Т. Б. Субстантивація іменників у слов'янських мовах і власні імена.— У зб.: Діалектологія-і ономастика. К., 1964.

19. Лесюк М.Т. Транспозиція, мутація та модифікація значення твірного слова // Мовознавство. 1983. №10.

20. Мельничук И.А. Об определении большей/меньшей смысловой сложности при словообразовательных отношениях. Изв.АН СССР. Серия языка и литературы.1967, Вып.4;

21. Микитин О. Семантична співвідносність абстрактих іменників і їх похідних // Актуальні проблеми українського словотвору. Івано – Франківськ: Плай, 2002.

22. Ощипко І.Й. Семантико–словотвірний зв’язок між твірними іменниками і похідними прислівниками на –о в сучасній українській мові // Словотвірна семантика східнослов’янських мов. К., 1983;

23. Панькевич І. Покрайні записи на підкарпатських церковних книгах.— Науковий збірник товариства «Просвіта» в Ужгороді, річн. 6. Ужгород, 1929.

24. Сухомлин І. Д. Проспект словника українських ярізвищ. (Проект). — Лексикографічний бюлетень вип. 8. К-, 1961.

25. Словник української мови: у 11-ти Т. К., 1970 – 1980.

26. Соколова С.О. Семантичний аспект словотвірної мотивації ( на матеріалі префіксального словотвору дієслова) // Мовознавство. 2000. № 2-3;

27. Тихонов А.Н. О семантической соотносительности производящих и производных основ // Вопросы языкознания, 1967. № 1;

28. Тихонов А.Н. Проблемы составления гнездового слообразовательного словаря современного русского языка. Самарканд., 1971.

29. Улуханов И.С. Словообразовательная семантика в русском языке и принцыпы её описания. М., 1977;

30. Чучка П. П. Словотворчі типи жіночих гірізвиськ у говорах Закарпаття.— Тези доповідей V міжвузівської респуб ліканської славістичної конференції. Ужгород, 1962.

31. Шевчук О.М. Словотворчий потенціал іменників із просторовим значенням та його реалізація в сучасній російській мові: Автореф….канд. філол. наук. К., 1992.

32. Щерба Л.В. Языковая система и речевая деятельность. Львов., 1974.

33. Янко-Триницкая Н.Я. Закономерность связей словообразовательного и лексического значений в производных словах // Развитие современного русского языка. М.,1963;

34. Януш Л.В. Мова української класичної драматургії. Львів: В-во при Львівському держ. університеті. Видавн, об’єднання “Вища школа”. 1983.

35. Ярошенко В. Українська мова в молдавських грамотах XIV—XV вв. Збірник комісії для дослідження історії україн ської мови, т. 1. К., ВУАН, 1931.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?