Курсова робота «Конституційний контроль в Україні», 2006 рік

З предмету Право · додано 24.02.2009 23:01 · від Юлия · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 1. Поняття конституційного контролю 4 2. Конституційно-правовий статус Конституційного Суду України 9 3. Конституційний статус суддів Конституційного Суду України та гарантії їх діяльності 19 4. Конституційне провадження 24 5. Акти Конституційного Суду України 26 Висновки 30 Список літератури 33

Висновок

Становлення інституту конституційної юрисдикції в Україні почалося після прийняття Декларації про державний суверенітет України, причому вибір було зроблено на користь європейської «моделі». За радянських часів, ідея судового конституційного контролю визнавалася «буржуазною» з відповідними наслідками. Водночас у союзних республіках передбачалася можливість так званого контролю за додержанням конституцій. На практиці зміст такого контролю, який уповноважувалася здійснювати, наприклад, Президія Верховної Ради Української РСР, зводився до спорадичних обговорень питань виконання конституційних вимог, що нерідко мали суто ритуальний характер. До того ж зазначені обговорення не передбачали перевірки конституційності правових актів за встановленою процедурою і не тягнули безпосередніх наслідків щодо чинності будь-яких актів.

Утворення Конституційного Суду України було передбачене Законом Української РСР «Про зміни і доповнення до Конституції (Основного Закону) Української РСР» від 24 жовтня 1990 р. Законом України «Про зміну частий пертої статті 112 Конституції (Основного Закону) України» від 3 червня 1992 р. зберегли визначений раніше порядок формування Конституційного Суду України, але зменшили кількісний склад цього органу. Згодом загальні положення щодо Конституційного Суду України включили до Конституційного Договору, однак до прийняття нової Конституції України його так і не було утворено. Чинна Конституція України суттєво змінила порядок формування і повноваження відповідного органу.

Сьогодні визнана характеристика Конституційного Суду України як спеціалізованого судового органу, певною мірою поєднаного із судами загальної юрисдикції. Висновок про таке поєднання можна зробити з того, що згідно з частиною третьою ст. 124 Конституції України судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. На користь наведеного висновку свідчить і зміст ст. 149, за якою на суддів Конституційного Суду України поширюються ті самі гарантії незалежності і недоторканності, а також підстави щодо звільнення з посади і вимоги щодо несумісності, що передбачені для суддів судів загальної юрисдикції.

Важливим у визначенні Конституційного Суду України як судового органу є також те, що основні принципи його діяльності збігаються або можуть бути порівняні з відповідними ознаками діяльності судів загальної юрисдикції. Разом з тим існують принципові відмінності за характером діяльності Конституційною Суду України, з одного боку, і судів загальної юрисдикції, – з іншого. Необхідно врахувати відому формулу: «загальний суд – це суд факту, конституційний суд – суд права», яка є визначальною при встановленні сутнісних характеристик загальної і конституційної юрисдикцій.

Виходячи з аналізу повноважень Конституційного Суду України, його можна доктринально визначити як судовий орган конституційного контролю, або як орган судового конституційного контролю. Прикметно, що в Рішенні у справі щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій (1997 р.) Конституційний Суд України самовизначився як «орган конституційного контролю». Здійснюваний ним контроль за характером і змістом с конституційним, а за загальними формами – судовим. При цьому такі форми лише певною мірою подібні до форм, притаманних судам загальної юрисдикції. Діяльність Конституційного Суду України засвідчує одну з двох функціональних призначені, судової влади в Україні – здійснення судового конституційного контролю. Іншим призначенням судової влади і відповідних органів – судів загальної юрисдикції – виступає здійснення правосуддя.

За будь-яких умов питання організації і діяльності Конституційного Суду України заслуговують на оцінки з боку не тільки політиків і так званих пересічних громадян, а й юристів. На мою думку, відповідні фахові оцінки виглядають або описовими констатаціями у зв'язку з фактом створення єдиного органу конституційної юрисдикції, або формальними компліментами знову ж таки у зв'язку із згадуваним фактом. Оцінки організації і діяльності Конституційного Суду України, які даються у виступах політиків, значною мірою зумовлені кон'юнктурою «політичного моменту». Проте, ідо важливо, саме ці оцінки ті сю чи іншою мірою формують уявлення в соціумі щодо сутності і ролі конституційного контролю.

Очевидно, що організація і діяльність Конституційної о Суду України не о бездоганною. Про це свідчать пропозиції щодо зміни порядку його формування, змісту компетенції і форм діяльності. Іноді пропонують взагалі змінити «модель» конституційної юрисдикції або падати функцію конституційного контролю несудовому органу. Можна припустити, що у багатьох випадках відповідні пропозиції зумовлені кон'юнктурою, але необхідно визнати об'єктивну потребу у дискусії з питань організації спеціалізованого конституційного контролю в Україні. Необхідність такої дискусії ((спровокована» і деякими рішеннями Конституційного Суду України, які практично для усіх постають щонайменше як проблемні. Актуальними виглядають питання критеріїв визначення кандидатів на посади суддів Конституційного Суду України, адекватності їх попереднього професійного досвіду характеру діяльності на «нових» посадах.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали