Курсова робота «Соціальна структура суспільства як пріоритет творчості Е.Гідденса», 2008 рік

З предмету Соціологія · додано 13.02.2009 16:06 · від Марія · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ І. теорія структурації як фундаментальна основа теорії суспільства Е.Гідденса 6 Розділ ІІ. соціальні концепції суспільства в теорії структурації Е.Гідденса 21 Висновки 30 Список використаної літератури 33

Висновок

Теоретичний аналіз теорії структурації Е.Гідденса дозволив нам зупинитись на певних висновках.

Основними поняттями тeopii cтpyктypaцii вченого є поняття "соцiальний агент", "соцiальна дiя", "система", "структура", "структурацiя". Соцiальний агент, за Е. Гiдденсом, – це головний суб'єкт соцiальноi дiї. Звертаючись до цього поняття, вчений пiдкреслює складну природу дiї соцiального агента, яку можна зрозумiти за умов аналiзу мотивацii дiї ( свiдомим та несвiдомим бажанням, якi спонукають агента до дiї), рацiоналiзацiї дiї (здатнiсть агента "розумiти", "пояснити" свої власнi вчинки та вчинки iнших учасникiв взаємодiї), рефлексивного монiторингу дiї (постiйний, безперервний аналiз iндивiдом cвoїx власних дiй, дiй iнших людей, а також фiзичних та соцiальних умов дiї).

Виходячи з такого розумiння соцiального агенту, Е. Гідденс по новому пiдxодить до концептуалiзацiї соцiальної дiї, яку вiн розглядає як реальнiсть, що самовiдтворюється. Це означає, що соцiальна дiя не створюється соцiальними агентами, а постійно виробляється як нова, продукується ними. При чому це виробництво здійснюється тими ж засобами, якими агенти реалiзують й самих себе.

Система для науковця перш за все означає взаємозалежнicть дії, усталенi сукупностi дiй iндивiдiв та груп як їx соцiальнi практики.

Пiд структурою англійський вчений розумiє набiр правил та pecypciв, якi мають вiдношення до трансформацiї соцiальної взаємодiї, соцiальних практик. Правила є водночас і результатом, і умовою дії індивідів. Суб′єкт дії й створює правила,і відтворює правила, які є умовою їх відтворення. Ресурси –це засоби, які діючий агент може застосувати для досягнення мети. Структура не тільки примушує, вона водночас створює можливості. Вона не тільки ззовні суб′єкта, вона й в середині нього як процес раціоналізації та моніторингу дії.

Підхід Гідденса орієнтований на таку концептуалізацію вказаного відношення, яка дозволить і зняти деякі затверділі і "речові" опозиції, і інтегрувати найважливіші моменти сталих переконань на дане відношення. Пропонована ним концепція носить, по суті характер синтезу, причому мова йде не стільки про спробу синтезувати наявні позиції, скільки про прагнення поєднати воєдино в теоретичній схемі як суб'єктні, так і об'єктивно-структурні компоненти соціального життя. В результаті такого сплаву дійсно відкриваються можливості при всякій розробці суб'єктивних компонентів говорити одночасно про інституційні компоненти і навпаки.

Тому, якщо говорити гранично стисло про творчість Е. Гідденса, то можна сказати, що вона єоднією з украй нечисленних спроб – при об'єктивно існуючому устремлінні до цього нинішньої соціології – здійснити великомасштабний, теоретичний синтез, створити гранично широку концепцію основ і природи конституювання людського суспільства. При цьому в роботах вченого мова йде, і це слід підкреслити, саме про синтез, а не про еклектичне змішання різних традицій і позицій. Е. Гідденс при всій великій кількості використовуваного теоретичного матеріалу практично ніколи не втрачає із виду об'єднуючого і синтезуючого принципу і поставленої теоретичної мети. Відповідно, виникаюча побудова спирається на заявлені посилки і носить характер значною мірою інтегрованого Цілого.

Потрібно відзначити також, що Гідденсу вдається уникати системного детермінізму, функціоналізму і натуралізму, властивих, на його думку найбільшому теоретико-соціологічному синтезу нашого часу – концепції Т.Парсонса.

У зв'язку із сказаним неминуче виникає питання про те, якою мірою теорія структурації здатна виконувати функції загальної дослідницької програми по відношенню до емпіричної роботи в різних областях соціології. Таке питання правомірне ще і тому, що розробка своїй теорії, перш за все, теорії структурації, здійснюється Е. Гідденсом без безпосереднього співвідношення з якимись власними емпіричними дослідженнями або з такими дослідженнями інших соціологів. Емпіричний матеріал використовується ним переважно як ілюстративний, а також вважає, що теорія структурації не може стати просто „прикладною", такою, що реалізовується в різних емпіричних дослідженнях. Він безпосередньо заявляє те, що теорія структурації не є дослідницькою програмою. Проте, можна стверджувати, що Е. Гідденс упевнений в тому, що компоненти його теорії можуть продуктивно використовуватися в контексті різних конкретних досліджень.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?