Курсова робота «Загальна характеристика економіки країн Європейського Союзу, її різноманітність», 2007 рік

З предмету Економіка · додано 18.01.2009 17:16 · від -=StrictMan=- · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 1. Головні тенденції розвитку економіки країн ЄС 1.1. Загальні тенденції розвитку 1.2. Паливно-енергетичний комплекс 1.3. Промисловість країн ЄС 1.4. Аграрний сектор 1.5. Транспортна інфраструктура 2. Економічний розвиток ЄС після п’ятого розширення 2.1. Економічні наслідки вступу в ЄС країн ЦСЄ 2.2. Макроекономічні показники нових країн-членів ЄС 2.3. Перспективи розвитку країн ЦСЄ 3. Європейська економічна інтеграція 3.1. Утворення та розвиток Європейської економічної інтеграції 3.2. Соціально-економічна природа європейської інтеграції. Роль ЄС у загальносвітовому розвитку 3.3. Європейська економічна інтеграція: мета та етапи розвитку Висновки Список використаних джерел

Висновок

Таким чином, інтеграція являється багатогранним явищем, яке стосується всіх сторін життєдіяльності суспільства. Інтеграційні процеси торкаються багатьох сфер суспільного життя: політики, економіки, військового будівництва, науки, соціальних аспектів, культури тощо. Розвиток інтеграційних проектів в будь-якій галузі, як правило, стимулює інтеграційні процеси в інших сферах.

Значну роль в ефективності інтеграційного розвитку міжнародних організацій відіграє поетапність, зваженість, ретельність, висока відповідальність в ході реалізації тактичних та стратегічних цілей об’єднання. Дослідники еволюції становлення і розвитку ЄС Т.Шинкаренко і В.Копійка цілком справедливо вказують, що рух до об’єднаної Європи міг бути лише поетапним – від простих, секторальних форм регіональної інтеграції до більш складних і широкомасштабних: від митного союзу і спільного ринку товарів – до єдиного внутрішнього ринку з вільним рухом товарів, послуг, капіталу, осіб, потім – до економічного і валютного союзу, запровадження єдиної європейської валюти і лише на завершальному етапі – до політичного союзу. На різних етапах розвитку інтеграції успіх залежав від ретельності розробки програми конкретних практичних дій, яка включала чіткий календар розвитку інтеграційних процесів. Згідно зі стратегією Моне – Шумана, держави не повинні одномоментно відмовитися цілковито від суверенітету, а лише відкинути догму його неподільності, погодитися передати частку свого суверенітету на користь наднаціонального співтовариства у визначених сферах.

“Нова регіоналізація” додала євроінтеграційному процесу необхідної соціодинаміки, що проявляється: 1) у корегуванні цілей і задач євроінтеграції, у переносі вектора розвитку на зближення (конвергенцію) рівнів добробуту жителів різних регіонів (що веде в остаточному підсумку до розширення загальноєвропейського внутрішнього ринку); 2) у посиленні в євроінтеграційному процесі соціально-політичної складової, оскільки “нова регіоналізація” затверджує в єврорегіональній економічній політиці особисту участь широких шарів громадськості, органів місцевого самоврядування, ділових і фінансових кіл. Цим закладається фундамент соціально-економічного і політичного єднання Європи.

У процесі європейської інтеграції і регіоналізації усе більш чітко виявляється геополітична спрямованість. Вона виражається в прагненні до розширення Співтовариства, до прийняття в нього нових країн; до зусиль по підвищенню конкурентних здібностей на світових ринках і політичній згуртованості його членів. Це обумовлює те, що цілі евроінтеграції і єврорегіоналізації далеко не в усьому збігаються. Виявлення об’єктивних причин існуючих розбіжностей між пріоритетами та цілями євроінтеграції, з одного боку, і потребами регіональної політики - з іншого, діє змогу визначити можливі шляхи їх подолання, які полягають в оптимізації бюджетних витрат Євросоюзу на галузеві та регіональні цілі, посиленні вимог до регіональної політики країн асоційованих з ЄС, досягнення повної її відповідності євросоюзної моделі.

Визначення “нової регіоналізації”, її геополітичної спрямованості дає змогу дослідити роль євросоюзних структур у просторовому розвитку асоційованих з ЄС країн ЦСЄ, виявити зокрема: чому керівництво Євросоюзу із середини 1990 років вважає зусилля і успіхи цих країн в регіоналізації одним з найважливіших критерієм їх готовності до вступу в ЄС; що понукає значно збільшити розміри “предвступної” допомоги асоційованим з ЄС державам на цілі регіонального розвитку.

Дослідження тенденцій регіонального розвитку країн ЦСЄ в транзитивний період дає підставу дійти до висновку про наявність визначеної подібності в наслідках просторового розвитку цих країн з підсумками початкового періоду інтеграції ЄЕС 1957-1980 рр. Подібність складається в посиленні дивергенції в регіональному розвитку. Наростання інтеграційних процесів у цей період, активні заходи ЄЕС щодо реструктуризації галузей економіки привели до посилення диспаритетів у регіональному розвитку. Подібна тенденція через два десятиліття виявилася й у країнах ЦСЄ.

Економічним успіхом називає Єврокомісія останнє розширення Євросоюзу. Економіка країн-новачків зростає швидко, вони мають більше іноземних прямих інвестицій та дедалі менше відстають від своїх багатших сусідів у Євросоюзі. А старі держави ЄС виграли від збільшення європейського ринку за рахунок нових членів Євросоюзу – таким чином з'явилися нові можливості для торгівлі і інвестицій. Комісар ЄС з розширення Оллі Рен нагадав, що перед вступом нових країн 2004 року дехто припускав: багато людей зі сходу Євросоюзу приїде до Західної Європи в пошуках роботи, а сам ЄС буде паралізованим і не здатним ухвалити будь-які рішення.

Оллі Рен: “Ніякі зі сценаріїв дня Страшного суду не здійснилися. Насправді дослідження показує дуже ясно, що економічно розширення стало виграшним і для так званих старих, і для так званих нових країн-членів Євросоюзу”.

Отже, трудова міграція східних європейців до західних частини ЄС була доволі обмеженою – навіть до тих країн, які дозволили необмежений доступ громадян нових держав ЄС на свої ринки праці. Не справдилися й інші побоювання старих країн ЄС – тільки незначна частина компаній вирішили перенести свої представництва із заходу на схід Європи. Серед проблем, які переживають нові країни Євросоюзу, Брюссель називає безробіття, що, приміром, сягає 16 % у Словаччині і 18% у Польщі. Безробіття пояснюють змінами в економіці, яка має пристосуватися до ринкових умов.

Єврокомісія вважає, що досвід розширення має бути корисним для європейської інтеграції і майбутнього вступу наступних країн до ЄС.

Говорить Комісар ЄС з економічних і грошових питань Хоакін Альмуніа: “Ми не можемо механічно перекласти цей досвід і цей аналіз на інші ситуації. Але, звичайно, ми можемо винести політичні уроки. У нас є багато хороших аргументів, щоб повідомити громадській думці, пояснити громадянам реальні наслідки розширення”.

За його словами, уроки останнього розширення допоможуть цьому процесу в майбутньому, а також кращій підготовці країн до вступу в Євросоюз.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали