Дипломна робота «Незалежність суддів», 2004 рік

З предмету Право · додано 17.01.2009 22:15 · від Сергій · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ Розділ i. Незалежність суддів і підкорення їх тільки закону – конституційний принцип правосуддя в україни 1.1. Поняття, зміст і значення принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону 1.2. Поняття, класифікація та система гарантій принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону. Розділ 2. Організаційно-правові гарантії незалежності суддів 2.1. Порядок формування суддівського корпусу як гарантія незалежності суддів 2.2. Суддівський імунітет і незалежність суддів 2.3. Організаційне забезпечення судової системи та органи суддівського самоврядування і принцип незалежності суддів Розділ 3. Процесуальні гарантії незалежності суддів 3.1. Відвід та самовідвід суддів 3.2. Таємниця нарадчої кімнати і окрема думка судді 3.3. Межі обов’язковості вказівок вищестоящої інстанції Висновки Список використаних джерел

Висновок

1. Поняття „судова влада” і „незалежність суддів” взаємопов’язані. Не може бути залежної судової влади і незалежного судді. Незалежність суддів є легітимною тільки в їх процесуальній діяльності по здійсненню судової влади. Незалежність суддів є необхідною умовою здійснення судової влади, важливою гарантією формування внутрішнього переконання суддів, повного та об’єктивного розгляду матеріалів справи і винесення законного судового рішення. За своїм змістом незалежність суддів не передбачає повної й абсолютної їх автономності, яка б давала їм можливість вирішувати кримінальні справи на особистий розсуд, від їх бажання та настрою, оскільки судді залежні від закону. Незалежність суддів не є їх самоціллю, а служить обов’язковою умовою реального судового захисту прав людини та основних свобод.

2. Між поняттями “самостійність судової влади”, “незалежність суду” та “незалежність суддів” існує взаємозв’язок, однак вони мають різний зміст. В першому відображається статус однієї з гілок державної влади, в другому – органу влади, в останньому – посадових осіб цього органу. Незалежність суду, як органу судової влади, знаходить своє вираження через правовий статус суду, його повноваження, доступність, можливість самостійного прийняття ним обов’язкового для виконання рішення. Зміст незалежності суддів найточніше визначають їх права та обов’язки при розгляді конкретних справ, а також їх взаємовідносини з іншими суб’єктами процесуальної діяльності. Незалежність суддів можна розглядати як один з важливих засобів досягнення незалежності самого суду в системі інших органів державної влади.

Водночас таке трактування незалежності не дає підстав для протиставлення зазначених проявів незалежності та виділення її видів, оскільки вона (незалежність) складає універсальний контекст функціонування судової влади і її носіїв. Незалежність суддів не можна уявити при залежному становищі суду чи самої судової влади. І навпаки, ідея самостійності судової влади окремо від правового статусу суду просто незрозуміла. Самостійність судової влади передує незалежності суду, а незалежність суддів співвідноситься з незалежністю суду як видове і родове поняття.

3. Під принципом незалежності суддів і підкорення їх тільки закону слід розуміти врегульовану чинним законодавством демократичну засаду, яка передбачає здійснення суддями процесуальної діяльності без будь-якого незаконного впливу, а також непідзвітність суддів будь – кому та самостійне право кожного судді вільно брати участь у дослідженні доказів, обговоренні і прийнятті рішень за власним переконанням.

4. Оскільки носіями судової влади є професійні судді та залучені у визначених законом випадках для здійснення правосуддя представники народу (народні засідателі та присяжні), правове становище яких різне, то незалежність суддів і незалежність народних засідателів та присяжних складають самостійні правові поняття. Тому незалежність народних засідателів і присяжних треба розглядати як самостійний принцип, котрий має окрему систему гарантій незалежності зазначених суб’єктів і потребує самостійного комплексного вивчення.

5. З метою забезпечення незалежного й однакового підходу при формуванні суддівського корпусу потрібно:

5.1. Прийняти розділ у Законі України «Про статус суддів», в якому слід визначити передусім принципи кадрової роботи; процедуру підбору суддів і вимоги до кандидатів на цю посаду: соціальний, освітній, професійний статус, особистісні і професійно важливі якості і здібності, процедуру їх встановлення і оцінки; компетенцію органів, що здійснюють підбір кандидатів на посади суддів; права і обов'язки осіб, які претендують на заняття посади професійного судді України.

5.2 Наділити Вищу раду юстиції виключною компетенцією по добору кандидатів на посади суддів, що призначаються Президентом України та обираються Верховною Радою України.

5.3. У Законі України "Про статус суддів" потрібно встановити такі формальні вимоги до претендентів на посаду судді, як: граничний вік кандидата на посаду судді; конкретизація поняття «стаж роботи у галузі права»; визначення кола психічних і фізичних недуг, що перешкоджають заняттю посади; закріплення положення про недопущення до здійснення правосуддя осіб, які мають судимість, за винятком реабілітованих; введення обов'язкової підготовки в спеціалізованому навчальному закладі для суддів.

5.4. Прийняти державну програму навчання суддів, що передбачає набуття суддями відповідної кваліфікації або спеціалізації на основі спеціального навчання і досвіду практичної діяльності.

6. З метою вдосконалення гарантій незалежності суддів доцільно:

6.1. Закріпити у законодавстві положення, згідно з яким в державі не можуть прийматися закони та інші правові акти, які скасовують чи обмежують незалежність суддів.

6.2. Ухвалити на законодавчому рівні кодекс професійної честі і гідності судді в Україні.

6.3. Статтю 11 Закону України "Про статус суддів" доповнити такими гарантіями, як непідзвітність суддів у своїй діяльності при здійсненні правосуддя, особиста безпека суддів, особливий державний захист не лише судді, а й членів його сім’ї та їхнього майна.

6.4. Статтю 12 Закону України “Про статус суддів” доповнити частиною 3 такого змісту: “Суддя не може бути притягнутий до юридичної відповідальності за висловлену ним при здійсненні судочинства думку і прийняте рішення, за винятком винесення рішення, неправосудність якого встановлена у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством”.

6.5. Статтю 13 Закону України ”Про статус суддів” доповнити частиною 7 такого змісту: “Якщо суддя, на момент вчинення ним злочину, не був позбавлений своїх повноважень, але на момент порушення щодо нього кримінальної справи чи (або) її розслідування його повноваження припинені на законних підставах, на нього також поширюються гарантії недоторканності, передбачені у цій статті”.

6.7. Передбачити в Законі України „Про статус суддів” дозвільний порядок (за згодою Верховної Ради України) застосування щодо суддів заходів адміністративного стягнення, які накладаються в судовому порядку.

6.8. Статтю 15 Закону України “Про статус суддів” доповнити такими підставами припинення повноважень судді: як виїзд судді за межі України на постійне проживання, винесення судом рішення про обмеження його дієздатності, визнання його недієздатним, винесення постанови за згодою судді про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих його підстав.

6.9. Викласти статтю 18 КПК України в такій редакції – “Судді, народні засідателі та присяжні при здійсненні передбачених законом процесуальних повноважень незалежні і підкоряються тільки закону”.

6.10. Ввести в ст.55 КПК України норму, згідно з якою суддя, котрий брав участь у попередньому розгляді справи, не може брати участь в подальшому розгляді даної справи в суді будь-якої інстанції.

6.11. Доповнити статтю 399 КПК України частиною другою такого змісту: «Скасовуючи вирок, постанову, ухвалу, касаційний суд не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої чи апеляційної інстанції того чи іншого кримінального закону та покарання».

6.12. Створити при Державній судовій адміністрації України спеціальний державний фонд розвитку судової системи, який буде формуватися за рахунок відрахувань від сум сплаченого державного мита.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали