Дипломна робота «Механізм правового захисту комерційної таємниці в Україні та шляхи його законодавчого вдосконалення», 2005 рік

З предмету Право · додано 24.10.2008 13:03 · від kseniya_www · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ Розділ 1. Правовий механізм регулювання захисту комерційної таємниці в україні 1.1. Поняття комерційної таємниці 1.2. Способи захисту права на комерційну таємницю 1.3. Відповідальність за порушення прав власника комерційної таємниці в Україні. Розділ 2. Організація захисту комерційної таємниці на підприємстві 2.1. Основні етапи організації системи захисту комерційної таємниці 2.2. Функції служби безпеки підприємства по забезпеченню захисту майнових прав власників комерційної таємниці 2.3. Організація захисту комерційної таємниці на ВАТ „Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна” Розділ 3. Основні напрямки вдосконалення механізму правового захисту комерційної таємниці в україні 3.1. Вдосконалення законодавства України з питань захисту комерційної таємниці 3.2. Гармонізація національного законодавства з нормами міжнародного права з питань захисту комерційної таємниці 3.3. Вдосконалення системи захисту комерційної таємниці на ВАТ „Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна” Висновки Список використаної літератури Додатки

Висновок

Кожний суб’єкт суспільних відносин, як правило, має інформацію, вільне розповсюдження якої він вважає недоцільним.

У держави це – державна таємниця і конфіденційна інформація, що є її власністю, у фізичної особи – персональна інформація про нього, про його приватне життя, у юридичних осіб – комерційна таємниця, секрети виробництва. Якщо в зв’язку зі своїми професійними обов’язками будь-кому стала відома інформація щодо іншого об’єкта правовідносин, вступає в силу механізм захисту такої інформації від доступу третіх осіб.

На сьогодні існує ціла низка положень законодавчих та підзаконних актів, що регулюють механізм захисту інформації, що є комерційною таємницею. Але відсутність системності в законодавчому регулюванні статусу такої інформації негативно впливає на вирішення проблеми в цілому. Так, достатня кількість норм діючого законодавства в цій сфері мають декларативний характер. Постійні відсилки до інших нормативних актів ускладнюють вирішення питання про визначення механізму реалізації та захисту права на комерційну таємницю. Крім того, в нормативно-правових актах, що мають відношення до комерційної таємниця, містяться деякі протиріччя.

Аналіз чинного законодавства та положень наукової літератури дозволив нам сформувати таке визначення „комерційної таємниці” як інформації конфіденційного характеру, яка безпосередньо пов’язана з підприємницькою діяльністю суб’єктів права на цю діяльність, як промислового (індустріального), так і торговельного характеру, або з діяльністю з надання послуг, що має реальну або потенційну економічну цінність та надає перевагу у конкурентній боротьбі через її невизначеність, за розголошення якої настає юридична відповідальність та існує особливий режим її охорони.

В діючому законодавстві відсутній порядок захисту комерційної таємниці, не визначений конкретний механізм реалізації прав суб’єктів комерційної таємниці, що позбавляє належного захисту їх інтелектуальної власності, наносить матеріальних і нематеріальних збитків. Вирішення цією проблеми на наш погляд можливе за умови розробки та прийняття єдиного нормативно-правового акту – Закону України „Про комерційну таємницю”, що сприяло б притягненню до несення адміністративної та кримінальної відповідальності за незаконне придбання, використання, збір та розголошення комерційної таємниці винних осіб.

Для підвищення ефективності механізму правового захисту комерційної таємниці доцільно з боку держави забезпечити діяльність структур, які б надавали підприємствам послуги з розробки систем правового захисту комерційної таємниці, консультуванню підприємств та підприємців з цих питань, готували б професіоналів по захисту комерційної таємниці.

Одним з основних напрямків вдосконалення законодавства України у сфері комерційної таємниці є визначення режиму цього виду інформації, включаючи комплекс захисних заходів, що обмежують доступ до неї. Інший важливий фактор – можливість доступу (використання) комерційної таємниці. Специфіка цього виду інформації обумовлює те, що доступ до неї посадових осіб державних органів повинен бути обмежений. Якщо інформація про інших суб’єктів правовідносин, що стала відома внаслідок професійної діяльності (наприклад, банківська таємниця), може бути надана державному органу тільки в суворо визначеному законом порядку, то такого механізму для комерційної таємниці не існує. В даному аспекту підприємство як суб’єкт підприємницької діяльності стає заручником свавілля органів державної влади, що веде до часто непотрібного розголошення комерційної таємниці, що своїм наслідком може мати як зниження виробничої діяльності підприємства, так і неотримання прибутку тощо.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають право доступу до комерційної таємниці тільки в межах своїх повноважень, які повинні бути визначені законодавством України. Необхідно встановити і відповідальність посадових осіб за її розголошення. Можливо, в цьому зв’язку, необхідно врегулювати цю проблему в рамках Інформаційного кодексу України. Частково на це спрямована норма статті 507 ЦК України. Але в ньому перелік відповідних видів інформації обмежений. Крім того, зобов’язання державних органів, що закріплені в цій статті, не підкріплені вказівкою на міру відповідальності.

Положення багатьох статей законів, які регулюють повноваження органів державної влади з точки зору доступу до інформації з обмеженим доступом, досить категоричні і потребують узгодження з іншими законодавчими актами, що регулюють питання пов’язані з комерційною таємницею. В зв’язку з цим є доцільним використання положення статті 20 Проекту Закону „Про комерційну таємницю”, відповідно до якої передача державному органу інформації, яка становить комерційну таємницю, здійснюється лише за вмотивованою постановою посадової особи, визначеної законодавством, або за рішенням суду, в якому зазначається компетенція цього органу та посадової особи, а також на основі якого конкретного закону вимагається інформація, її обсяг та цілі, для яких вона вимагається.

Проведений нами аналіз системи правового захисту комерційної таємниці на досліджуваному підприємстві, дозволяє зробити певні висновки щодо ефективності цієї системи. Досліджуване підприємство недостатньо відповідально підійшло до розробки в статуті тих нормативних положень, які дійсно закріплюють право підприємства на комерційну таємницю та організацію роботи по її захисту. До того ж ситуація ускладнюється відсутністю на підприємстві окремого локального нормативного акту – „Положення про інформацію”.

Однак позитивно характеризується наявність на підприємстві обов’язкової практики підписання працівником підприємства зобов’язання щодо нерозголошення інформації, що містить комерційну таємницю.

Розроблена в дипломній роботі, на основі норм діючого законодавства, система правового захисту дозволяє забезпечити ефективні міри безпеки по нерозповсюдженню інформації, що є комерційною таємницею. Правовий захист комерційної таємниці здійснюється шляхом закріплення на локальному рівні права на неї, визначення складу та об’єму; організації порядку допуску до цієї інформації; регулювання збереження комерційної таємниці в господарській діяльності та у відносинах з органами державного управління. Закріплення такого права здійснюється в правилах внутрішнього трудового розпорядку, установчих документах підприємства, колективному договорі, переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю, та деяких інших. Всі елементи та складові системи правового захисту комерційної таємниці повинні бути задіяні та використані в повній єдності та взаємодії.

Враховуючи іноземний досвід, на наш погляд, на досліджуваному підприємстві варто створити систему накопичення інформації про осіб які мали доступ до конкретних відомостей, що складають комерційну таємницю. Її основне призначення – забезпечення оперативності, виграш у часі у випадку виявлення факту витоку інформації, що захищається. Вона дозволить при службовому розгляді факту витоку інформації відповісти на важливе запитання про те, хто і коли мав до неї відношення.

Для уникнення незаконного та несанкціонованого розповсюдження комерційної таємниці на досліджуваному підприємстві, так само як і на інших підприємствах, необхідно при прийомі на роботу проводити ретельне вивчення обставин індивідуального ставлення людини до необхідності збереження комерційної таємниці, обставин минулої роботи людини тощо.

Отже, вивчення нами проблеми правового захисту комерційної таємниці дозволяє зробити висновок щодо необхідності подальшої законодавчої, науково-дослідної роботи та постійної розробки практичних рекомендацій щодо вдосконаленням системи організації захисту такої інформації.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали