Дипломна робота «Правовий статус біженців в Україні», 2006 рік

З предмету Право · додано 23.10.2008 16:49 · від kseniya_www · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 РОЗДІЛ 1. Загально - теоретичні засади розвитку інституту біженців 8 1.1. Поняття біженців за чинним законодавством України 8 1.2. Виникнення і розвиток інституту біженців 11 РОЗДІЛ 2. Конституційно – правове регулювання біженців в Україні: 24 2.1. Функції органів влади щодо надання, втрати і позбавлення статусу біженців в Україні 24 2.2. Порядок надання, втрати і позбавлення статусу біженців 31 2.3. Правовий статус біженців в Україні 42 2.4. Міжнародне співробітництво України у сфері захисту прав біженців 48 РОЗДІЛ 3. Проблеми правового регулювання статусу біженців та шляхи їх подолання 55 3.1. Недосконале регулювання правового статусу біженців 55 3.2. Проблеми надання притулку та шляхи їх вирішення 58 Висновок 64 Список використанних джерел 67

Висновок

Права людини в цивілізованому суспільстві надзвичайно багатогранні. Адже саме людина, її життя, свобода, честь і гідність, недоторканість і безпека являються найвищою соціальною цінністю.

Люди народжуються вільними і рівними в гідності і правах, і кожний повинен володіти всіма правами й свободами, проголошеними Загальною декларацією прав людини, без будь – яких відмінностей, наприклад, у відношенні раси, кольору шкіри чи національного походження.

Дискримінація у відношенні людей по ознакам раси, кольору шкіри чи етнічного походження являє собою посягання на гідність людини і засуджується як заперечення принципів Уставу ООН.

Жодна держава не повинна з допомогою поліцейських заходів чи іншим чином заохочувати, захищати та підтримувати будь – яку дискримінацію за ознаками раси, кольору шкіри чи етнічного походження, яка б проводилася окремими особами, установами чи групами людей. Існування расового бар'єра суперечить ідеалам будь-якого людського суспільства.

Міжнародна спільнота притримується концепції міжнародної правосуб'єктності індивідів, створення наддержавних органів захисту прав людини, пріоритету загальновизнаних принципів і норм міжнародного права про права людини по відношенню до внутрішнього національною права.

Держава повинна закріплювати, а не надавати людині права і свободи, визначати їх ідеали, створювати механізми й гарантії реалізації. Конституційно закріплюються природні, невід'ємні права і свободи людини й громадянина.

На сьогодні в Україні права і свободи людини закріплені в Конституції України, інших законодавчих актах. На законодавчому рівні почалось зближення з міжнародними стандартами, зокрема: відмінені основні обмеження у відношенні виїзду громадян за кордон, гарантується свобода думки і плюралізм, свобода слова і релігії, не застосовується смертна кара, посилені гарантії щодо захисту прав обвинуваченого і підозрюваного в кримінальному процесі.

Разом з тим, в Україні продовжують порушуватися загальновизнані норми і принципи міжнародного права, які відносяться до прав людини. Практика діяльності Верховної Ради у цій сфері свідчить, що законодавчі реформи здійснюються повільно і недостатньо послідовно. На жаль, в Україні як законодавча, так і правозастосовча практика з питань прав людини, не відповідають високим вимогам міжнародно – правових стандартів. Слід відмітити, що в нашій державі останнім часом на можливість громадян реалізувати свої права і свободи негативним чином впливають труднощі в суспільстві, соціальна й політична напруга, досить складна криміногенна обстановка, не адаптованість багатьох людей до нових умов життя. І в той же час закладається нова концепція взаємовідносин особи й держави. Патерналістські засади цих відносин поступаються місцем соціальному партнерству й співробітництву, створюється сучасна законодавча база.

У цілому моніторинг, проведений в даній дипломній роботі, у тому числі аналіз звернень біженців та шукачів притулку до Уповноваженого, свідчить, що низка принципових питань залишається законодавчо не врегульованою. Виходячи з цього, Уповноважений вважає, що:

- потребують перегляду і суттєвого доопрацювання окремі положення Закону України “Про біженців”, зокрема, щодо часових обмежень для подання заяви про набуття статусу біженця;

- потребує додаткового бюджетного фінансування реалізація окремих соціально-економічних прав біженців, зокрема права на медичне обслуговування, освіту та працю; у зв’язку з цим нагальною є необхідність розглянути питання про внесення змін до чинного законодавства України для запровадження режиму найбільшого сприяння у реалізації зазначених прав та свобод біженців;

- потребують додаткового фінансування та кадрового забезпечення міграційні органи України;

- назрілою є необхідність прискорити прийняття відповідного рішення щодо запровадження інституту притулку, передбаченого Конституцією України, а також ухвалення законодавчого акта про запровадження в Україні додаткових/допоміжних форм захисту осіб, які вимушено залишили країну громадянської належності або країну постійного проживання, потребують легалізації їхнього статусу з міркувань міжнародного захисту або з інших причин гуманітарного характеру, але не підпадають під пряму дію Конвенції про біженців 1951 р.;

- додаткового врегулювання вимагає правовий статус тих вимушених переселенців з Абхазії, які втратили правові підстави для перебування в Україні після припинення чинності постанови Кабінету Міністрів України №674 від 26 червня 1996 р.;

- доцільним є прискорення прийняття відповідного закону про міграційну амністію.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?