Дипломна робота «Міжнародно-правове регулювання праці», 2006 рік

З предмету Право · додано 31.01.2008 19:34 · від did13ko · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ І. Право людини на працю і державні гарантії його забезпечення. 9 1.1. Право людини на працю: поняття, зміст, міжнародні стандарти. 9 1.2. Державні гарантії трудових прав за законодавством України. 16 1.3. Сучасні тенденції на ринку праці в Україні. 23 Розділ ІІ. Міжнародно-правове регулювання праці. 28 2.1. Поняття та розвиток міжнародно-правового регулювання праці. 28 2.2. Всесвітні (універсальні) міжнародні стандарти праці. 32 2.3. Міжнародна організація праці та її нормотворча діяльність. 35 2.4. Європейські міжнародні стандарти праці.50 Розділ ІІІ. Трудові відносини. 58 3.1. Трудові відносини з «іноземним елементом» та джерела їх 58 правового регулювання. 3.2. Колізійні прив’язки, застосовувані до регламентації трудових 60 відносини з «іноземним елементом». 3.3. Міжнародні договори України з питань трудової діяльності та 64 соціального захисту працівників. 3.4. Праця громадян України за кордоном.71 3.5. Праця іноземців в Україні. 77 3.6. Відшкодування шкоди працівникові за міжнародними 85 договорами України. Висновок 90 Список використаної літератури 94

Висновок

Після набуття незалежності перед Україною постало завдання повномасштабної інтеграції до світового політичного, економічного та гуманітарного простору. Участь у діяльності міжнародних організацій або співпраця з ними є невід’ємною складовою такої інтеграції. Цей процес проходив одночасно із становленням політичної, без пекової та економічної ідентичності, що безпосередньо пов’язане і з визначенням пріоритетів щодо залучення України до всього спектра міжнародних організацій.

Порівняно з іншими країнами СНД, шлях України до членства у міжнародних організаціях мас значні відмінності.

По-перше, Україна є членом ООН з самого початку існування цієї організації, яка утворює один з фундаментів системи міжнародних відносин. Відповідно, досвід участі у діяльності різних структур Організації Об’єднаних Націй був і досі залишається важливим чинником як для оптимального представлення інтересів України в різних міжнародних організаціях, так і для можливості зробити належний внесок в їхню роботу.

По-друге, Україна є європейською державою. Ії бажання стати членом міжнародних організацій, до яких належать країни Європейського континенту, визначається прагненням стати повноправним членом сім’ї європейських народів. При цьому визначальну роль відіграє намір України приєднатися до спільного ціннісного простору та побудувати ефективно діючу і соціально орієнтовану ринкову економіку. У 1995 році Україна набула членства в Раді Європи, бере активну участь в діяльності європейських регіональних структур, наприклад. Центральноєвропейській ініціативі або Організації Чорноморського економічного співробітництва.

Україна задекларувала як стратегічну мету набуття членства в Європейському Союзі. Розвиток співпраці з ним на основі поступового переходу до інтеграційних модальностей є одним з пріоритетних зовнішньополітичних напрямків.

По-третє, Україна є важливим чинником безпеки на Європейському континенті, а також в трансатлантичному контексті. Вона робить значний внесок у підтримання належного рівня безпеки, причому у всіх її вимірах — політичному, воєнному, економічному, енергетичному, екологічному, гуманітарному та інших. Безпека є неподільною, а роль міжнародних організації в її підтриманні - надзвичайно важливою.

Україна є членом однієї з провідних євроатлантичних безпекових структур - Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Вона проголосила своїм стратегічним пріоритетом набутгя членства в НАТО, очікуючи від цього як зміцнення своєї безпеки, так і розуміючи необхідність зробити внесок у зміцнення безпеки всього Альянсу.

По-четверте, успішне здійснення економічних реформ, повномасштабна інтеграція до світового економічного простору неможливі без активної співпраці з міжнародними структурами економічного спрямування. З самого початку свого існування як незалежної держави Україна розпочала активну співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями, насамперед Міжнародним валютним фондом, Світовим банком, а також Європейським банком реконструкції та розвитку.

Співпраця України зрізними міжнародними організаціями має розглядатися в єдиному контексті з метою зрозуміти головні пріоритети у міжнародних відносинах. Крім того, варто враховувати, і на цьому робиться окремий акцент у роботі, що діяльність ряду організацій (ООН) спрямована на організацію міжнародного співробітництва, а набуття членства в інших (ЄС) вимагає системних трансформацій в українському суспільстві і цілеспрямованих зусиль з метою їхнього здійснення.

На сьогодні існує достатньо різноманітної літератури, в якій наведена детальна інформація про історію, завдання, механізми роботи міжнародних організацій, а також про їхню співпрацю з Україною. Більше того, практично будь-яку інформацію можливо знайти в Інтернеті, де вона постійно оновлюється. Чимало на сьогодні існує і публікацій, у тому числі і в ЗМІ, в яких дискутується проблематика діяльності України в міжнародних організаціях або стратегії приєднання до тих, де Україна ще не набула повноправного членства.

Водночас, часто доводиться чути про складність отримати достатньо повну, але досить стислу інформацію про історію та стан співпраці України з провідними міжнародними структурами без значних витрат часу та надмірних зусиль. Тобто отримати загальне, але чітко структуроване уявлення, будучи впевненим, що важливі аспекти не залишилися поза увагою. Саме таке завдання і ставить перед собою ця дипломна робота.

З огляду на задекларовані Україною стратегічні пріоритети - європейську та євроатлантичну інтеграцію, статті, присвячені розвитку відносин з Євросоюзом та ООН.

Безумовно, що спектр міжнародних організацій, в діяльності яких Україна бере участь, або з якими розвиває співпрацю, є значно більшим, ніж той, що детально описується у цій роботі. Водночас, саме цей перелік міжнародних структур визначає процес інтеграції України до світового простору, який повинен охопити подальше підвищення ефективності співробітництва України з іншими державами:

- передбачити ратифікацію Україною всіх основних міжнародних угод, які стосуються трудової міграції;

- створити при Міністерстві праці України або Державному комітеті у справах національності і міграції Єдиний центр з питань трудової міграції, який би займався координацією діяльності усіх відомств і служб щодо захисту прав трудящих-мігрантів;

- ширше використовувати зарубіжний досвід прийняття і розвитку імміграційного законодавства;

- розглядати як першочергове завдання прагнення до встановлення розвинутих двосторонніх угод з тими країнами, до яких спрямовані основні імміграційні потоки з України, а також з країнами, де існує досить розвинута українська діаспора (Канада, США, Ізраїль, Австралія, Бразилія, Аргентина);

- посилити у засобах масової інформації і зробити постійною тему роз’яснення українському населенню проблем міжнародного права, міжнародної ввічливості (comity), що стосуються тих простих питань, що так само, як громадяни України будуть поводитися з іноземцями, відповідно і населення зарубіжних держав буде ставитися до іммігрантів-українців у своїх країнах.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали