Курсова робота «Технології соціальної роботи», 2007 рік

З предмету Соціальна робота · додано 15.01.2008 13:34 · від Labcomp · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Основна частина 6 Розділ 1. Методи і технології соціальної роботи 6 Розділ 2. Законодавче вирішення проблем дітей-сиріт 11 Розділ3. Державна система опіки над дітьми-сиротами 22 Розділ 4. Технологічні аспекти соціальної роботи у дитячих будинках сімейного типу, як новітньої технології 26 4.1. Виявлення рівня поінформованості населення що до питання ДБСТ 36 Висновки 39 Література 42 Додатки

Висновок

Законодавче забезпечення з питання дітей-сиріт є елементом соціальної політики нашої держави в галузі дитинства, що покликана всіляко сприяти пом'якшенню впливу на дітей негативних наслідків соціальних процесів, які відбуваються нині у суспільстві, а також створювати умови для видозмін діючих і появи нових соціальних інститутів, котрі б найбільш повно задовольняли потреби і інтереси дітей. Створення оптимальних умов для життєдіяльності соціально незахищених категорій дітей є одним з найважливіших завдань сьогодення. Впровадження в Україні гуманістично-орієнтованої соціальної політики вимагає переорієнтації державної системи опіки на індивідуальні потреби кожної дитини, позбавленої сімейного оточення, створення оптимальних умов для її виховання, і розвитку.

Саме тому Конвенція ООН про права дитини, ратифікована Україною в 1991 році, є особливо актуальним документом. Ґрунтуючись на першочерговості загальнолюдських цінностей і багатогранності соціального розвитку особистості, Конвенція визнає пріоритет інтересів дитини у суспільстві, наголошує на недопустимості дискримінації дитини за будь-якими ознаками чи мотивами, і, що головне,— на необхідності особливої турботи держави та суспільства про соціально-депривованих дітей: сиріт, інвалідів, біженців, правопорушників.

Українське законодавство у сфері дітей-сиріт яке представлене: Конституцією України, Кодексом про шлюб та сім’ю, Постановами Кабінету Міністрів, Житловим кодексом, указами Президента України, положенням про навчально-виховні заклади для дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування та низкою інших нормативних актів з даного питання на нашу думку є недостатньо ефективне. Оскільки значна частина цих документів регламентує занадто загальну картина, навіть не дій, а намірів ї рекомендацій, що слід було б здійснити за для покращення ситуації. А ті ж документи які чітку спрямованість і вказівки до дії зазвичай не мають подальшої підтримки в розробці ефективних програм для практичної діяльності або фінансового забезпечення для реалізації цих програм.

До державної опіки дітей-сиріт відносять наявну систему інтернатних закладів, та систему опіки та піклування над дітьми сиротами та дітьми позбавлених батьківського піклування. Що представлені: будинками дитини підпорядковані системі охорони здоров'я України де утримуються діти віком до трьох років; інтернатними установами та школами інтернатами підпорядкованими Міністерству освіти України де перебувають діти від трьох років; а також спеціалізованими інтернатними закладами, що підпорядковані Міністерству соціального захисту, де перебувають діти з фізичними або розумовими закладами.

Існують також будинки замішеного типу де діти перебувають від народження до повноліття. Така система організації будинку запобігає стресу постійного зміну оточення і сприяє кращій соціалізації дитини.

Демократизація суспільства, його оновлення в умовах незалежної України значно активізували пошук нових підходів до виховання та влаштування дітей, позбавлених батьківської опіки, саме на засадах гуманізму. Нині найчастіше йде мова про необхідність створення особистісно-ціннісної моделі опіки, згідно з якою дитина — мета і цінність виховання.

Звичайно, така переорієнтація процесу формування та розвитку особистості детермінує суттєву трансформацію державної системи опіки над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, у бік розвитку сімейних форм опіки, а саме — дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей.

Йдучи шляхом створення альтернативних форм сімейного виховання дітей-сиріт, можна виконати вимоги міжнародних документів щодо забезпечення права дитини, в тому числі дитини-сироти,— виховуватися в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та взаєморозуміння.

Крім того, назріла необхідність перегляду державної концепції вирішення проблем соціального сирітства. Покращення умов виховання та утримання дітей, позбавлених батьківської опіки, є важливим завданням сьогодення. Щоб запобігти зростанню соціального сирітства, вже сьогодні потрібно розробити перспективний план трансформації системи діючих інтернатних закладів (реорганізація їх на зразок сімейних, ліквідація відомчої відокремленості тощо).

Щодо дитячих будинків сімейного типу то дана технологія опіки над дітьми сиротами на думку науковців і спеціалістів з питання дитячого сирітства є найбільш ефективною з погляду гуманістичного і повноцінного виховання дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування і забезпечення права дитини на сім’ю. Адже в дитячих будинках сімейного типу створюється певне сімейне оточення де дитина не лише набуває соціальні навички, а й набуває певних рис характеру і навичок, які формують дитину як повноцінного члена суспільства. Та головне, на нашу думку, перевага даної технології в тому, що дитина набуває навичок проживання в сім'ї, що є умовою того, що ця дитина зможе в майбутньому створити власну повноцінну родину.

Взагалі на думку багатьох експертів, дена форма опіки має майбутнє в сучасних реаліях суспільства, на відміну від вже застарілої системи інтернатних закладів і їх подальший розвиток, на нашу думку, залежить від законодавчої, а тим більшої фінансової підтримки. Та, як свідчить дослідження, від інформування населення.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали