Курсова робота «Аналіз моделей ринкової трансформації в економіках перехідного періоду», 2005 рік

З предмету Міжнародна економіка · додано 15.11.2007 17:17 · від Aleksej · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ Розділ І. Теоретичне підґрунтя економічного розвитку за Європейським досвідом. 1.1. Економічний розвиток як наукове поняття. 1.2. Економічні моделі в сучасному світі. 1.3. Сучасні моделі ринкової економіки. Розділ ІІ. Аналіз ринкових реформ та проблеми трансформаційного періоду на прикладі пост соціальних країн. 2.1. Аналіз переваг " шокової терапії ", досвід Польщі. 2.2. Особливості ринкового переходу Угорщини. 2.3. Досвід Китаю. Розділ ІІІ. Розробка економічної моделі України. 3.1. Залежність України від міжнародної економіки. 3.2. Формування раціональної економіки в Україні. 3.3. Потенціали економічного розвитку.

Висновок

Про перехідні форми моделі розвитку, зокрема про те, якими вони мають бути, сьогодні, на превеликий жаль, мало говорять. Власне, це, як на мене, стало однією з причин не зовсім вдалого проведення адміністративної реформи. Нема повного розуміння перехідних форм, які б дозволяли досягти необхідного взаємоузгодження.

Відставання маємо на двох напрямках. Перший — у зміні у власності. Зрозуміло, що формуються нові складники недержавної власності. Але зміст цих змін загрозливий. Не може бути так, щоб суб’єкт власності, володіючи 0,1% фондів, отримував 20% доходів від власності. Це стосується іноземних власників і фінансових посередників. Це нонсенс! Якщо ми й надалі змінюватимемо форми власності в такий спосіб, то виникне досить серйозна внутрішня суперечність: інститут приватної власності не формуватиме зацікавленості в розвитку, а навпаки — буде спрямований лише на подальший розподіл і перерозподіл власності.

Ми продовжуємо йти шляхом приватизації, стверджуючи, що приватизація за гроші принесе той самий успіх. Вона справді може дати доходи для бюджету, вона може навіть сприяти появі деяких інвестиційних зобов’язань. Але те, що суб’єкти, отримавши доходи від власності, потім їх не капіталізують, а вивозять, буде серйозно і деструктивно впливати на економіку в середньостроковій перспективі. Для нас це вкрай небажані тенденції.

Ще один елемент структурних перетворень пов’язаний із структурною трансформацією економіки. Вона залишається деформованою за рахунок домінування енергоємних галузей, галузей первинного переділу, первинної переробки мінеральних ресурсів: електроенергетики, вугільної промисловості, металургії. Нині для України це неприйнятна структура промисловості. Хоча первинні зміни, пов’язані зі зміною структури ВВП на користь сфери послуг, дали певний результат, але, мені здається, вони вже вичерпали себе: питома вага цих галузей уже відповідає стандартам ринково розвинених країн. Подальші перетворення в цьому секторі економіки пов’язані саме зі зміною співвідношення в галузях: наскільки ми зможемо отримувати доходи від наступної стадії переробки, настільки тут відбуватиметься прогресивне нагромадження капіталу. Мусимо переорієнтуватися на прибуток саме виробничого походження, а не на отриманий за схемою рентних відносин, коли маємо ренту від використання природних і мінеральних ресурсів, які здебільшого вивозяться за межі. Це комплекс досить серйозних питань, з вирішенням котрих не можна зволікати.

І нарешті кілька слів про інституціалізацію ринку та роль держави, а також про конкурентоспроможність української економіки. Я тільки окреслю дві тези. На мій погляд конкурентоспроможність економіки України можна реалізувати за рахунок, перш за все, цінової конкурентоспроможності. Отримання конкурентних переваг за рахунок інновацій техніки і технології є серйозною проблемою, бо тільки економіка країни, яка сама або спільно з іншими країнами контролює хоча б окремі пріоритетні сфери науково-технологічного розвитку і використання інновацій, може мати серйозний успіх. У всіх інших випадках досягти успіху можливо лише в довгостроковій перспективі.

Реальними є втрати в освіті населення, втрати в здоров’ї населення за рахунок величезної кількості захворювань. Набувають неабиякої гостроти проблеми соціального захисту. Сукупна дія зазначених факторів може призвести до загострення проблеми трудових ресурсів, оскільки прогнози тут більш песимістичні, ніж оптимістичні. На мою думку, самої концепції реформування політики зарплати недостатньо. Хоч як формувати, розвивати ринок праці? Поки що в існуючій моделі більше запитань, ніж відповідей. Ринок формується спонтанно.

Наша країна дуже бідна. ВВП такий, що навіть соромно казати. Виробничі фонди застарілі, рівень їх знижується, і жодних перспектив у цьому плані не видно. Галузева структура не просто погіршувалась упродовж 10 років — вона абсолютно не відповідає національним інтересам та життєвим потребам населення. Всю банківську систему України, по суті, можна порівняти лише з якимось середнім за розміром банком будь-якої європейської країни. Цю ситуацію не можна змінити ні за п’ять, ні за десять років. У найближчі десятиліття Україна не в змозі стати за рівнем розвитку європейською країною з європейською ментальністю. Чим же вона може стати?

Рівень, що характеризується високими сучасними технологіями, існує і в Україні, і в інших країнах. Люди, які займаються цими речами, вільно контактують з американцями, європейцями. Формується, отже, певний транснаціональний рівень. Але впродовж тривалого часу існуватиме в нас й інший рівень, мало пов’язаний з тим, що формується. Це рівень простого відтворення за досить примітивними технологіями, де зайняті як малокваліфіковані, так і висококваліфіковані працівники. Там теж буде своя диференціація. І буде уклад, будуть люди, тривалий час зайняті здебільшого у натуральному господарстві.

Тобто, можлива така ситуація, що Україна не залишатиметься, як багатьом здавалося раніше, таким собі монолітом, який поступово наближатиметься до європейських країн і в кінцевому підсумку якимсь чином інтегрується. Це буде країна з вельми різними рівнями розвитку. І тут не буде так званого середнього українця. Тому що середній — це абстрактне поняття, коректне лише тоді, коли більшість цьому відповідає. А такої середини не буде, якщо більшість буде диференційованою.

Треба дбати про те, щоб зайняті переважно натуральним або дрібнотоварним господарством мали умови для своєї праці. Щоб наймані працівники отримували не половину прожиткового мінімуму, а зафіксували свої відносини з роботодавцем на справді гідному рівні. Це те, що під силу органам законодавчої та виконавчої влади. Але не більше. Необхідна єдність дій. За умов, коли в різних груп населення практично немає більш-менш консолідуючих інтересів, а різні політичні партії роз’єднані і не здатні уособити «об’єднавчого начала», коли ми не в змозі добитися, щоб уряд відбивав якусь реальну більшість, тому що її немає в суспільстві, виникає така ситуація, коли розвиток на якійсь модельній основі стає в принципі неможливим.

Звичайно, можна сподіватися, що стихійно складеться якась політична більшість, що зможе сформувати уряд. Це певною мірою випадок: немає об’єктивних підстав — економічних, соціальних — для того, щоб це реалізовувалося як закономірність. А коли так, то тут можливі і, мабуть, якоюсь мірою доцільні певні авторитарні кроки. Ймовірність того, що вони будуть негативними чи позитивними, однакова. І взагалі тут може виникнути абсолютно непередбачувана ситуація.

Хоч би як наше суспільство розвивалося — за такою моделлю, за іншою, без моделі — роль держави повинна зростати.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?