Дипломна робота «Державний устрій Російської імперії (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)», 2007 рік

З предмету Право · додано 31.10.2007 11:34 · від Макс · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ 1. Вплив реформ 60-70 років ХІХ ст. на державний устрій Російської імперії 7 Розділ 2. Реформаторська діяльність С.Ю.Вітте 29 Розділ 3. Оформлення конституційної монархії 43 3.1. Революція 1905-1907 років 43 3.2. Державна Дума в Російській імперії 1906-1917 рр 58 3.3. Розвиток конституційного права на початку ХХ століття 64 Розділ 4. Державний устрій в роки Першої світової війни 72 Висновки 84 Список використаних джерел та літератури 87

Висновок

Друга половина ХІХ століття – часи реформ і державних перетворень, наслідком яких було перетворення Росії феодальної в Росію буржуазну.

Змінилась вся суспільна структура, в тому числі і держава, і право, і соціально-економічний устрій. Звичайно, народження нового соціально-економічного ладу неминуче повинно було пройти довгий шлях, і реформи другої половини ХІХ століття були лише перший крок на цьому шляху. Проте цей крок був найскладнішим і мав велике історичне значення, по суті революційне. Тому повністю має місце його оцінка багатьма дослідниками як «революції зверху», однак, з ряду причин незавершеної.

Історичне значення досвіду реформ полягає також в тому, що вони дозволили вивести країну з глибокої економічної і політичної кризи і дали сильний поштовх капіталістичному розвитку країни без будь-яких серйозних потрясінь і соціальних катаклізмів.

Реформи не були доведені до свого логічного завершення. Вони не увінчались конституційною реформою. Зародження парламентаризму не відбулося. Відповідно не завершеною була і «революція зверху». Це провал спроб конституційної реформи, поворот до політики контрреформ не тільки відштовхнув від уряду ліберальні прошарки суспільства, він сформував в зародку той фактор, який у співвідношенні з не вирішенням аграрної, соціальної, національної проблем привів Російську державу, в кінці кінців, до революційних катаклізмів 1905-1907 рр. і 1917 р.

На початку ХХ століття Російська імперія була середньо розвинутою аграрно-індустріальною країною з низькою економікою. Це було наслідком капіталістичної модернізації країни:

1) зжаті строки (Росія за півстоліття пройшла шлях, на який провідним країнам Заходу необхідні були століття) не могли привести до співіснування різних форм господарства – від передових промислово-капіталістичних до різноманітних ранньокапіталістиних і напівфеодальних (мануфактурних, дрібнотоварних, патріархально-натуральних);

2) зміщення у зв’язку з цим деяких основних етапів складання великокапіталістичної індустрії і модернізації аграрного сектора (промисловий переворот в Росії завершився до перемоги буржуазної революції, аграрна капіталістична перебудова не завершилась і після цього перевороту);

3) суперечлива роль держави, яка регулювала розвиток окремих галузей промисловості і разом з тим гальмувала прояв приватного підприємництва.

Необхідні були серйозні реформи, які взявся проводити відомий державний діяч Сергій Юлієвич Вітте. Основні реформи Вітте – це, по перше, грошова реформа 1897 р., яка дозволила накопити достатній золотий запас для збереження розміну державних кредитних білетів; по друге, введення монополії для збільшення державних доходів і зменшити дефіцит державного бюджету; потім будівництво великої мережі залізниць, а також розробка і впровадження покровительського тарифу. Вони допомогли розвитку великої фабрично-заводської промисловості.

І ще один урок можна взяти з досвіду діяльності Вітте – необхідність чіткої адресації перетворень, що проводились, соціальної опори реформ. Як демократія повинна вміти захистити себе, так і реформи, в тому числі і економічні, потребують підтримки тих прошарків населення, в інтересах яких вони проводяться. Відсутність такої підтримки, неможливість забезпечити її можуть стати перешкодою перетворенням, які в принципі, об’єктивно відповідають інтересам багатьох, і навіть суспільства в цілому.

Слід вважати, що Вітте діяв досить адекватно тій господарській і соціально-культурній реальності Росії кінця ХІХ – початку ХХ століття, яка його оточувала. Саме тому він досягнув таких значних успіхів у своїй політиці економічного реформування російського суспільства. І нехай навіть його реформи відхилялись суспільством, але головне, що вони допомогли розвитку Росії.

Першим кроком на шляху переходу від монархії до республіки в Росії стало оформлення конституційної монархії шляхом прийняття Маніфесту від 6 серпня 1905 р., який заснував Державну Думу – перший російський парламент з дорадчими функціями, і проголосив виборчі права російських підданих.

Маніфест від 17 жовтня 1905 р. «По вдосконалення державного порядку» йшов ще далі. Державна Дума наділялась законодавчими функціями. Проголошувались невідчужувані громадянські права: недоторканість особи, свобода совісті, слова, зібрань, союзів, виборчі права. Маніфест від 19 жовтня 1905 р. заснував в Росії виконавчий орган – Раду міністрів.

Конституційне значення мали «Утворення Державної Думи» від 20 лютого 1906 р., Указ «Про перебудову установи Державної Ради» від 20 лютого 1906 р. та Основні державні закони від 23 квітня 1906 р..

В силу актів 1905-1906 років в Росії утворювався конституційний лад, який обмежував основи самодержав’я парламентом. Однак конституційний процес, що розпочався в дожовтневій Росії, був перерваний Жовтневою революцією 1917 р.

В результаті світової війни, зречення імператором Миколою ІІ престолу та діяльності Тимчасового уряду країна виявилась в розплавленому стані, під владою здивованого від несподіваної події народу, який відчув необмежену свободу, що завжди трактувалась ним як відмова від самообмежень, і страшно втомленого від війни.

Відсутність твердої державної влади, світова війна, відносна слабкість буржуазії (що не встигла за одинадцять років завершити своєї класової консолідації), швидка радикалізація мас, пов’язана, як писав Набоков, «с великим потрясением всенародной психики, которое вызвано было крушением престола», позбавили Росію шансів на створення після лютого 1917 р. стабільного демократичного режиму. Демократія, що формувалась, виродилась в анархію, що неминуче вела до диктатури.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?