Дипломна робота «Суб’єкти господарювання: поняття та види», 2006 рік

З предмету Право · додано 15.10.2007 08:25 · від Svarga · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ 1. Поняття та загальна характеристика суб’єктів господарювання 7 1.1. Господарські організації: поняття та правовий статус 7 1.2. Громадяни як суб'єкти господарювання. 34 1.3. Суб'єкти господарювання з особливим статусом 40 Розділ 2. Сучасні види суб’єктів господарювання та механізм реалізації їх господарської компетенції 71 2.1. Об’єднання підприємств як один із основних перспективних видів суб’єктів господарювання 71 2.2. Холдінгові компанії 79 Висновки 85 Перелік використаної літератури 90

Висновок

Таким чином, проведений аналіз суб’єктів господарювання, їх співвідношення із такими поняттями як господарська діяльність, та суб’єкти господарського права можна зробити такі висновки:

1. Суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав і обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб’єктами господарювання є – господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до господарського кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність зареєстровані у установленому законом порядку; Для участі в господарській діяльності будь-який суб'єкт господарювання повинен бути наділений необхідними для цього правами і обов'язками. Без цього він не може виконати завдань, що стоять перед ним, реалізувати покладені функції і досягти поставлених цілей; і головне – суб'єктом господарського права є майново-відособлена організація або окремий громадянин (фізична особа), що легітимують в організаційно-правовій формі, що допускається законом для здійснення господарської діяльності і керівництва нею, наділені необхідними для цього правами і обов'язками і що несуть відповідальність за результати господарювання.

2. До законодавчого регулювання у створенні, припиненні діяльності та ліквідації суб’єктів господарської діяльності. Ми детально по пунктам розглянули положення і статті, та порядок документування для створення суб’єкта господарювання. Чинне законодавство надає власникові право використовувати майно, що належить йому, включаючи і засоби виробництва, для здійснення самостійної підприємницької діяльності або для підстави суб'єкта господарювання, зокрема із статусом юридичної особи. Закріплення в законодавстві подібного права власника особливо важливе в умовах ринкової економіки. Це дозволяє, обмежити ризик власника на випадок невдалого вкладення капіталу та диверсифікувати ризик засновника, оскільки закон, як правило, не забороняє йому брати участь в створенні декількох суб'єктів господарювання; по-третє, реалізувати принцип роздільної відповідальності засновника і установленого їм господарюючого суб'єкта.

Припинення діяльності суб'єктів господарювання — юридичних осіб може здійснюватися двома способами — шляхом реорганізації або ліквідації в добровільному або примусовому порядку. Унаслідок реорганізації суб'єкт господарювання припиняє своє існування, проте його майно (сукупність майнових прав і обов'язків) не розподіляється між його учасниками (як при ліквідації), а переходить до створеного в результаті реорганізації іншому суб'єктові. Таким чином, на відміну від ліквідації, реорганізації властиве правонаступництво.

3. Підприємство — це основна організаційна ланка народного господарства, самостійний суб'єкт господарювання, який має права юридичної особи і виконує виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою отримання відповідного прибутку. Видовою ознакою підприємств є також їх організаційно-правова форма.

4. Банківська система України складається з Національного банку України і інших банків, що створеної і діють на території України. За загальним правилом, банківська система виникає лише тоді, коли з достатньої безлічі банківських установ конкретної країни виділяється центральний банк, на який покладаються функції по управлінню такою сукупністю, уніфікації правил здійснення банківських операцій, встановленню єдиних норм і стандартів.

5. Біржа — організований оптовий ринок, що постійно діє, на якому здійснюється торгівля біржовими товарами (сировиною, продуктами харчування, промисловими товарами, цінними паперами і т.д.). Основи правового положення сучасних бірж в Україні закріплені законами України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 р. і «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про товарну біржу» товарна біржа уявляє собою організацію, яка на добровільних засадах об'єднує юридичних і фізичних осіб, що займаються виробничою і комерційною діяльністю, і має на меті надання послуг в ув'язненні біржових операцій, виявленні товарних цін, попиту і пропозиції на товари, вивчення, впорядкування і спрощення товарообігу і пов'язаних з ним торгових операцій.

6. Страхові організації є головними учасниками страхової діяльності, яку можна визначити як діяльність по наданню страхових послуг за рахунок сформованих страхових фондів. За чинним законодавством України, страхова організація — це господарське товариство, створене з метою здійснення страхової діяльності на основі необхідної для цього майнової бази і що володіє господарською правосуб'єктністю відповідно до закону і засновницьких документів.

Разом з типовими суб'єктами господарювання, що діють в сфері виробництва продукції, виконання робіт надання послуг або задоволення матеріальних потреб, в господарських правовідносинах беруть участь організації, що створюються не для здійснення функцій господарського характеру, а для виконання добродійних, культурних, наукових, управлінських функцій, функцій по охороні здоров'я громадян, задоволенню їх духовних і інших нематеріальних потреб, захисту має рацію і законних інтересів і т.п. Відмінність між двома групами колективних утворень полягає раніше всього в цілях їх основної діяльності: для перших — це господарський процес, тоді як для других — нематеріальна взаємодія людей (соціально-культурне, наукове обслуговування, управління і т. п.). Проте цей окремо взятий критерій не дозволяє чітко розмежувати господарську і негосподарську діяльність і відповідно спеціально створені для здійснення тій або іншій господарські і негосподарські організації.

7. Господарське об'єднання — сукупність самостійних суб'єктів господарювання, які об'єднують свою виробничу, наукову, комерційну і іншу господарську діяльність для захисту загальних інтересів, координації зусиль у вирішенні складних технічних, технологічних, фінансових, соціально-економічних проблем, реалізації цільових програм і проектів інвестиційного, науково-технічного і екологічного характеру. У законодавстві використовується термін «об'єднання підприємств». У господарське об'єднання можуть входити не тільки підприємства, але і інші суб'єкти господарювання (об'єднання, кооперативи і т. д.).

На основі проаналізованого матеріалу можна зробити висновки, що практика господарського обороту в Україні схиляється до визнання господарських систем (груп самостійних суб'єктів господарювання) юридичними особами — об'єднаннями. Цей підхід спрощує правове регулювання статусу господарських систем, підвищує рівень гарантій для контрагентів господарської системи.

8. Міністерство — головний (ведучий) орган в системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні реалізації державної політики в певній сфері діяльності. Керівництво міністерством здійснює міністр. Міністерство розробляє і упроваджує відповідний розділ Програми Кабінету Міністрів України, реалізує державну політику в певній сфері, направляє і координує діяльність інших органів виконавчої влади по питаннях, віднесених до його ведення. Крім Міністерства органами господарського керівництва можна назвати Державний комітет, Центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, урядові органи державного управління.

У унітарній державі Україна територіальними господарськими системами є адміністративно-територіальні одиниці, якими відповідно до ст. 133 Конституції України є: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

Об'єктами права комунальної власності є: майно, що забезпечує діяльність органів місцевого самоврядування; житловий фонд і інші об'єкти житлово-комунального господарства; майно установ народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку і інформації; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.

Господарські права повинні бути органічною частиною загального правового статусу областей, міст, районів. Формою визначення такого статусу могло б бути ухвалення законів про область, місто, район як територіальні соціально-економічні комплекси.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали

Подібні визначення