Дипломна робота «Розвиток фандрайзингу у благодійних організаціях», 2017 рік

З предмету Маркетинг · додано 14.03.2019 13:35 · від Lub · Додати в закладки
150 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ.3 Розділ 1. Теоретичні засади фандрайзингу у благодійних організаціях.7 1.1. Поняття благодійності та благодійних організації.7 1.2. Основні етапи розвитку та становлення благодійності в Україні.16 1.3. Фінансова та правова діяльність благодійних організацій України.27 Розділ 2. Фандрайзинг як основна форма фінансування благодійних організацій.44 2.1. Досвід використання та розвитку фандрайзингу у світі.44 2.2. Особливості фінансування благодійних організацій з використанням фандрайзнгу.55 Розділ 3. Формування культури здійснення благодійної діяльності у сучасній україні.70 З.1.Сучасний стан та основні тенденції розвитку благодійності в Україні.70 3.2. Перспективи розвитку фандрайзингу в благодійних організаціях.78 3.3. Вдосконалення використання фандрайзингу в благодійних організаціях.80 Висновки.94 Список використаних джерел.100 Додатки.110

Висновок

Благодійний сектор в Україні має тенденцію до зростання, яка характеризується збільшенням статистичної кількості його інститутів та зростанням об’ємів коштів, спрямованих на доброчинність. Показники України у рейтингах благодійності та проведене відділом стратегій розвитку громадянського суспільства НІСД експертне опитування вказують на те, що громадяни України більш схильні довіряти власним можливостям у здійсненні благодійної діяльності. В їх свідомості відбувається зміщення джерела атракції допомоги від держави до об’єднань громадян. Разом з тим маємо констатувати й наявність певної недовіри українських громадян до благодійних організацій, через що вони проявляють більшу схильність до того, щоб самотужки перераховувати кошти нужденним та здійснювати волонтерську роботу, ніж передовіряти адміністрування в цій сфері благодійних організацій.
Залученість громадян України до благодійної діяльності все ще є достатньо низькою, що пояснюється несформованістю культури доброчинності в суспільстві, недостатньою державною політикою в цій сфері та невисоким рівнем менеджменту благодійних організацій. Ухвалення Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» слід вважати позитивним кроком на шляху до створення сприятливих умов для розвитку благодійності. Проте спроби його реформування не знайшли підтримки в серед громадськості, задіяної в благодійному секторі.
Вважаємо, що подальше вдосконалення законодавчої бази слід продовжувати шляхом прийняття закону про відсоткову філантропію та запровадження дієвих податкових пільг для фізичних і юридичних осіб при здійсненні благодійної діяльності.
У Стратегії державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та у щорічних планах заходів щодо її реалізації основну увагу приділено розвитку волонтерського руху, який є лише однією з форм благодійництва. Враховуючи те, що питання щодо розроблення державної цільової програми розвитку волонтерської діяльності не реалізовується з року в рік, доцільно зробити його складовою більш широкої програми розвитку благодійності в Україні. Благодійні організації, які є впливовішими за волонтерські, матимуть змогу лобіювати вирішення цього питання в більш ефективний спосіб.
Оскільки реалізація державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні щодо підтримки волонтерства та благодійництва передбачає «підтримку суб'єктів господарювання та громадян, які надають фінансову допомогу чи здійснюють добровільні пожертвування інститутам громадянського суспільства для розв'язання проблем, що мають важливе суспільне значення», то, на нашу думку, необхідно: стимулювати поширення благодійності як соціальної норми, заохочуючи діяльність благодійних організацій і громадян, які підтримують їх як фінансово, так і волонтерською діяльністю; запровадити механізми державного замовлення на надання громадськими об'єднаннями та благодійними організаціями соціальних послуг на конкурсних засадах, у тому числі внести відповідні зміни до Бюджетного кодексу України, а також внести відповідні зміни до нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України; збирати і публікувати у відкритому доступі інформацію, яка дозволить оцінити і розвивати поточні тенденції у сфері філантропії; збільшити відсоток соціальної реклами, спрямованої на популяризацію благодійності; створювати для донорів ефективні, з точки зору процедур і оподаткування, способи здійснення пожертв; сприяти розвитку альтернативних джерел фінансування для організацій громадянського суспільства: соціальних інвестицій, венчурної філантропії та мікрофінансування; проводити державне рейтингування благодійних організацій з метою популяризації найефективніших у своїх сферах серед населення.
В Україні з розвитком змішаної моделі держави та інституту некомерційних організацій, почався процес впровадження в їх функціонування нової зарубіжної концепції - фандрайзингу. Діяльність, що розглядається раніше як частина благодійної, в зарубіжних країнах з розвитком некомерційного сектора під тиском конкурентних сил і тенденцій професіоналізації виділилася в самостійний напрям під назвою фандрайзинг.
Ідея фандрайзингу, заснована на інших світоглядних принципах, створила необхідність ретельного вивчення, а також змусила по-новому поглянути на сферу некомерційних організацій - як на потенційний об'єкт інвестування. Найважливішими інструментами в даних умовах стають маркетингові та піар-засоби з метою підвищення інвестиційної привабливості некомерційних проектів.
Незважаючи на те, що більшість матеріалів, присвячених фандрайзингу, являє собою систематизацію емпіричних даних про існуючі джерела ресурсів – грантових фондах, виявлена диференціація фандрайзингу за методами, потенційних джерел і видів ресурсів в залежності від галузевої специфіки. Якщо в сфері соціокультурного обслуговування основний орієнтир проводиться на благодійні пожертвування населення і допомогу з боку благодійних організацій, то в сфері культури основним позабюджетним джерелом представляється спонсорська підтримка підприємництва. Проте, під виглядом ресурсу найчастіше маються на увазі грошові засоби в інвестуванні проектів.
У США розвиток фандрайзингу протягом понад століття зазнавало планомірне сходження з аматорського заняття до професійної діяльності. Однак розвиток характеризується трохи однобічною спрямованістю на користь практичного аспекту, що спровокувало теоретичний лаг щодо концептуальної єдності, що перешкоджає завершенню процесу формування фандрайзингової діяльності як самостійної спеціалізації. В американському суспільстві роль і значимість фандрайзингу представляється очевидними, акцент робиться на підвищенні ефективності, а саме - на технологічних аспектах, зокрема, побудові найкращої стратегії взаємодії в конкретних умовах.
Сприяння внутрішніх умов розвитку некомерційного сектора – це зростання числа некомерційних організацій і збільшення конкуренції, необхідно внести також і зовнішні: соціальна орієнтація підприємництва та підвищення очікувань з боку населення як споживача послуг фандрайзингу.
Виходячи з розглянутих підходів, розвиток фандрайзингу не слід розглядати як функціонування некомерційної (благодійної) організації та реалізації її місії. Збереження цілісного підходу забезпечить ефективний розвиток фандрайзингу як механізму некомерційної сфери.
Запропонована для вітчизняних умов модель фандрайзингу в благодійних організаціях грунтується на механізмі некомерційного господарювання. Враховуючи унікальну, специфічну роль благодійних організацій взаємодії господарюючих суб'єктів: інститутів держави, підприємництва, некомерційних організацій і приватних осіб. Розмежування форми взаємодії на благодійність і соціальне інвестування адекватно відображає сутність взаємин господарюючих суб'єктів з благодійними організаціями, їх передумови, цілі та завдання.
Багатогранність суті фандрайзингу - моральна і багатофункціональність його ролі: оптимізаційна-організаційна, комунікативна, аккумулятивная, аллокаціонной, консолідуюча і ціннісно-орієнтована.
Фандрайзинг розкривається як значима послуга, що має подвійну спрямованість: якісний ефект виробляється в сприянні місії благодійної організації, подоланні інформаційної асиметрії з боку потенційних благодійників і партнерів благодійної організації, створенні духовно-моральних цінностей.
У широкому сенсі фандрайзинг представляє механізм добровільно ініційованого взаємодією господарюючих суб'єктів з метою пошуку ефективного, адресного вирішення найбільш гострих культурних завдань.
Кінцева результативність фандрайзингу невідємна від ступеня професіоналізму організації благодійної діяльності та якості послуг, що визначається вкладеними і за кумульованими ресурсами, а також ефектом для підвищення добробуту благоотримувачів і взаємодії з благодійниками або інвесторами. Відповідно, ефективний розвиток фандрайзингу залежить від рівня професіоналізму громадської ініціативи в організації адресної, благодійної діяльності, підтримки даної ініціативи з боку держави і формування відповідних умов розвитку взаємодії, а також готовності суб'єктів господарювання до потенційного взаємодії. В свою чергу, на це впливає ступінь інформованості про сферу некомерційної діяльності, рівень культури і довіри в суспільстві, а також історичний досвід благодійної діяльності.
Аналіз розвитку вітчизняної моделі фандрайзингу в благодійних організаціях дозволив зробити висновок наступне:
Історичний розвиток благодійності зумовило її організаційну специфіку: комплексний підхід і участь одночасно органів влади, населення та підприємництва в благодійних ініціативах, значимість особистої трудової участі в заходах, спрямованість програм на найбільш гострі проблеми населення, відкритість, організаційно-технічна простота і доступність організації соціальної роботи для розуміння широких верств населення з метою забезпечення необхідного рівня довіри та залучення нової підтримки.
Сучасний рівень і якість життя населення демонструють високу актуальність активізації діяльності з пошуку альтернативних механізмів вирішення накопичених проблем: невисока продуктивність, перевантаженість, недостатня продуктивність і якість соціальних послуг бюджетних установ, низький рівень і якість життя значної частини населення. Ситуація ускладнюється геополітичними особливостями української держави, спочатку передбачають диференціацію умов життя населення, а також пасивністю жителів віддалених областей, особливо в сільських поселеннях. Отже, ефективна організація благодійної діяльності сприятиме вирішенню зазначених проблемних місць.
На тлі розвитку технологічного прогресу і процесів інформатизації виявлена позитивна тенденція розвитку громадської ініціативи та її професіоналізація, яка полягає в збільшенні числа добровільних об'єднань і асоціацій, що сприяють обміну професійним досвідом, формування критеріїв якості діяльності і кооперації спільних зусиль. Також, важлива представницька функція внутрішньо секторних утворень в рамках між секторної взаємодії.
Важливим твердженням урядової підтримки організацій ознаменувало новий етап розвитку благодійних організацій, визнання їхньої значимості. На сьогоднішній день держава здійснює безпосередню участь в різних аспектах: пряма ресурсна підтримка, розвиток законодавства, сприяння розвитку взаємодії, зокрема підприємництва та його взаємодії з благодійними організаціями.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 150 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?