Курсова робота «Причини правопорушень в сучасному суспільстві та шляхи їх подолання.»

З предмету Право · додано 19.03.2016 17:10 · від Леді Ді · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ .3 Розділ 1 Причини правопорушень в сучасній Україні .5 1.1. Поняття причин правопорушень .5 1.2. Загальнополітичні та економічні причини росту злочинності в Україні.10 1.3. Причини правопорушень серед неповнолітніх в України .14 Розділ 2 Проблема боротьби з правопорушеннями в Україні .16 2.1. Напрямки профілактики правопорушень в законодавстві України. .16 2.2. Державний контроль над правопорушеннями.22 Висновки.25 Список використаних джерел.28

Висновок

ВИСНОВКИ
Правопорушення як соціальне явище тісно пов'язане з об'єктивними та суб'єктивними причинами й умовами суспільного життя, торкається його найрізноманітніших сфер, обумовлених різноманітними процесами.
Необхідно розрізняти причини конкретного, індивідуального правопорушення; причини певного виду правопорушень; причини правопорушень як масового явища.
Теорія держави і права, будучи наукою методологічною, займається дослідженням причин правопорушень у цілому.
Під причинами правопорушень розуміють комплекс явищ об’єктивного й суб’єктивного характеру, що здатні детермінувати протиправну поведінку суб’єктів права.
Правильне встановлення причин конкретних певних правопорушень – неодмінна умова їх успішної профілактики і зниження загального рівня протиправної поведінки.
Загальнополітичні та економічні причини росту злочинності на теренах України є ваємопов’язаними між собою, тому ми вирішили, що найдоцільнішим буде звернути свою увагу саме на ті економічні причини причини, що викликані безпосередньо політикою української влади.
До причин суб’єктивного характеру належать такі, що проявилися у процесі функціонування народного господарства після здобуття Україною політичної незалежності, тобто не мають у своїй основі нічого минулого, а ґрунтуються винятково на політичних, правових, економічних, організаційних й інших недосконалостях та застарілих догмах здійснення в Україні економічної політики взагалі та реформування міжгалузевих господарських відносин зокрема.
По-перше, недооцінка важливості чітко визначеної, стратегічно зорієнтованої економічної політики держави. В Україні до нинішнього часу відсутня схвалена вищими державними органами економічна програма, в якій би влада визначила найзагальніші, концептуальні положення щодо того, якою у стратегічному майбутньому бути національній економіці і як цього досягти.
По-друге, надмірно велике політичне та кланове протистояння з приводу розвитку народного господарства. Так звані реформи відбуваються "методом тику", тобто методом спроб і помилок. При цьому класичні моделі, перевірені часом, не відпрацьовуються, а впроваджуються ті схеми, що влаштовують домінуючу кланову верхівку. Народ у конкретному визначенні його інтересів до уваги не береться. Про нього згадують лише під час виборів, використовуючи для самореклами претендентів на відстоювання народних інтересів.
По-третє, підбір не компетентних управлінських кадрів, які не можуть і не знають як забезпечити розвиток національної економіки, але безвідмовно виконують "тіньові" вказівки корумпованих кланів, спрямованих на забезпечення особистих інтересів останніх.
По-четверте, обмеженість і недосконалість чинної законодавчої бази щодо розвитку народного господарства взагалі та його галузей зокрема, що дає змогу директорату та посткомуністичним чиновникам продовжувати індивідуальну та кланову протиправну економічну діяльність, яка зводиться до власної наживи, а в свою чергу — до безумовного зубожіння широких верств населення.
По-п’яте, необов’язковість більшості керівників щодо виконання організаційних, нормативно-правових актів, що призвело до зневіри більшості громадян у інститути влади.
Злочинність серед підлітків і молоді набуває значних масштабів. Статистика доводить, що половина всіх засуджених – особи, молодші 21 року. Сучасний типовий злочинець молодший, ніж типовий злочинець п’ять років тому. Він жорстокіший, ймовірніше діятиме у групі осіб, прийматиме наркотики і матиме зброю. Саме це пояснює актуальність широкого дослідження причин правопорушень.
Успішне запобігання злочинності неповнолітніх вимагає зусилля з боку всього суспільства, а ключовим моментом при цьому є боротьба проти людської байдужості.
На сьогоднішні ставиться перед ОВС як першочергове завдання - розкрити вчинені правопорушення, натомість, їх профілактика на різних рівнях дала б змогу значно полегшити роботу цих органів та знизити рівень злочинності. Враховуючи це, ми вважаємо, що основним напрямком діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ повинно стати саме попередження правопорушень
Пріоритетність профілактичної функції у діяльності всіх служб ОВС має визначатися шляхом перегляду оцінювальних показників їх діяльності. Аналізуючи роботу тієї чи іншої служби, слід перш за все звертати увагу на абсолютні показники попередження конкретних злочинів, а також на те, як впливає профілактична діяльність на криміногенну ситуацію у регіоні чи відповідній галузі економіки або суспільного життя.
Основними напрямками діяльності правоохоронних є: забезпечення законності, запобігання виникненню причин і умов учинення суспільно небезпечних діянь, недопущення їх розвитку і ліквідація наслідків, боротьба зі злочинністю й іншими правопорушеннями.
Отже, для зменшення кількості правопорушень необхідно усунути причини і умови, які породжують шкідливі і небезпечні для суспільства діяння.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?