Курсова робота «Економічне прогнозування», 2014 рік

З предмету Економіка · додано 28.01.2016 11:58 · від Юлія · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ.3 Розділ і. Прогнозування в економіці 1.1. Суть і способи економічного прогнозування.5 1.2. Класифікація прогнозів.9 Розділ іі. Макроекономічне прогнозування 2.1. Основні принципи макроекономічного прогнозування.12 2.2. Методи прогнозування.15 2.3. Функції та завдання економічного прогнозування.19 Розділ ііі. Сучасний стан економічного прогнозування в україні.22 Висновок. 30 Список використаних джерел.33

Висновок

Макроекономічні прогнози потрібні уряду, суб’єктам промислової та фінансової діяльності. Уряд використовує прогнози для розробки макроекономічної політики.
Макроекономічне прогнозування (МЕП) — це процес розроблення прогнозів розвитку національної економіки, що ґрунтується на науковому пізнанні економічних явищ і використанні всієї сукупності методів, засобів і можливостей прогностики.
Значення прогнозування економічного розвитку країни полягає в тому, що на основі прогнозів можна здійснювати більш обґрунтоване планування та регулювання діяльності.
В усіх економічних системах прогноз є необхідною складовою частиною процесу планування та розробки економічної політики. Він дає змогу окреслити контури й намітити результати економічного розвитку в плановому періоді на основі аналізу вихідних умов і очікуваних тенденцій господарського розвитку, а також намірів уряду в галузі економічної політики й зовнішньоекономічної діяльності.
Об'єктом економічного прогнозування є економічна система в цілому (національна економіка, темпи і динаміка ВВП, ВНП, національного доходу), економічні підсистеми (економіка регіонів, народногосподарських комплексів, галузей; сектори економіки), соціально-економічні процеси та явища на макрорівні (економічні цикли, кон'юнктура ринків, структура економіки, науково-технічний прогрес, зайнятість, інфляція, навколишнє середовище), ринки (товарів і послуг, капіталів, праці, цінних паперів, інвестицій)
Прогнозування передбачає систему наукових доведень, використання методів і прийомів з різним ступенем формалізації, узгодженість окремих висновків і оцінок щодо майбутнього розвитку процесу. В світовій практиці прикладного прогнозування використовують різні методи: статистичні (прогнозна екстраполяція), функціонально – ієрархічні (прогнозні сценарії), методи структурної аналогії, імітаційного моделювання, експертні оцінки. Кожен метод має свої особливості, позитивні якості і вади, свої межі використання
Методи прогнозування - це сукупність способів і прийомів мислення, які дають змогу на основі ретроспективного аналізу тенденцій та закономірностей розвитку ендогенних (внутрішніх) та екзогенних (зовнішніх) даних об´єкта прогнозування зробити висновок про його розвиток у майбутньому за певних умов.
Макропрогноз має включати три основні елементи: ціль, способи її реалізації та необхідні ресурси. Інтенсивні методи дають можливість визначити ціль і в деяких випадках засоби її досягнення; визначення ресурсного забезпечення є завданням формалізованих методів.
Прогнозування як фактор орієнтації реальної дійсності на майбутнє є підфункцією планування. Ефективність і науковий рівень прогнозування істотно залежать від організації системного спостереження за змінами в процесах, які відбуваються в економіці. Моніторинг товарних, фондових і фінансових ринків забезпечує вдосконалення інформаційної бази прогнозування, створює можливість уточнення прогнозів завдяки надходженню нових даних про стан ринку, функціонування економічних об’єктів, економічну кон’юнктуру тощо.
Прогнозування є складовою частиною державного регулювання економіки й передусім спрямовується на досягнення її пропорційності та збалансованості за допомогою методів та непрямого регулювання.
Економічне прогнозування має на меті передбачити розвиток економіки, її окремих сфер і галузей, що полягає у визначення головних цілей економічної політики та шляхів її реалізації.
Прогнозування в національній економіці займає важливе місце, оскільки дає змогу отримати об’єктивну оцінку того, що може відбутись, виходячи з аналізу внутрішніх та зовнішніх чинників, що впливають на її розвиток.
У ринковій економіці, коли народногосподарські процеси до певної міри формуватимуться на основі горизонтальних зв'язків, без прямого втручання адміністративної системи, прогнозування стане вихідним пунктом економічної діяльності державних органів управління.
Щодо покращення системи економічного прогнозування в Україні в перехідний період, то їй потрібна система прогнозів, планів і програм, розрахованих на різні за тривалістю періоди та різні рівні управління. Прогнози виконуються в кількох варіантах з урахуванням ймовірного впливу внутрішніх і зовнішніх політичних, економічних та інших чинників, а також можливої зміни стратегії розвитку держави.
Питання організації прогнозування в Україні набуває чималої складності через дві причини: відсутність достатнього досвіду такої роботи в організаційних структурах державного управління нижчих рівнів ієрархії та відмовлення деяких первинних ланок від процедур подання за вертикаллю будь-яких матеріалів. Тому для цього потрібно забезпечити нижчі рівні ієрархії державного управління кваліфікованими кадрами, які будуть компетентні та добре обізнані у даній сфері економіки. Запровадити для всіх первинних ланок єдиний строк здачі матеріалів, даних, які потім будуть відібрані та доопрацьовані.
Механізм формування прогнозів на різних рівнях управління в Україні перебуває на стадії становлення. Для успішної реалізації цього завдання необхідно забезпечити дві вимоги: додержання єдиних принципів формування прогнозів на різних рівнях прогнозної роботи і дотримання прийнятої у світовій практиці послідовності (етапності) у розробці прогнозів.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали

Подібні визначення