Курсова робота «Транснаціональні корпорації як суб’єкт міжнародного права», 2014 рік

З предмету Право · додано 09.05.2015 23:40 · від Тарас · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ. 9 Розділ 1. Історія виникнення та розвитку тнк. 15 1.1. Визначення ТНК, передумови та причини їх виникнення. 15 1.2. ТНК як фактор здійснення глобального впливу. Взаємовідносини ТНК і держави. 19 1.3. Транснаціональні корпорації – головні суб'єкти міжнародних економічних відносин. 25 Розділ 2. Міжнародно-правове регулювання діяльності тнк 29 2.1. Визнання ТНК міжнародними юридичними особами. 29 2.2. Питання надання міжнародної правосуб’єктності ТНК. 35 2.3. Проблеми правового регулювання діяльності ТНК. Характеристика міжнародно-правових нормативних актів, що регулюють діяльність ТНК. 40 Висновки. 59 Перелік використаних джерел. 63

Висновок

Процес глобалізації та створення «нового світового порядку», що охопили світ у ХХ столітті, багато в чому вплинули на міжнародні економічні відносини. Представляється, що саме такі події стали передумовами та причинами появи таких суб’єктів як транснаціональні корпорації. Створення наднаціональних і транснаціональних компаній викликало необхідність міжнародно-правової регуляції їх діяльності, так як такі компанії зачіпають інтереси не лише країни-базування головного офісу.
Дотепер наявні суперечки в науці міжнародного права, пов’язані із правовою природою транснаціональних корпорацій та проблемою включення міжнародних юридичних осіб до суб'єктного складу сучасного міжнародного права поряд з «традиційними» суб'єктами. Визнання міжнародної правосуб'єктності (але з особливим режимом) міжнародних юридичних осіб є факторам еволюційного шляху розвитку сучасного міжнародного права. На сьогодні ТНК мають вплив не тільки на держави, а і на міжнародні організації, отже це свідчить про те, що ТНК мають вплив на міжнародну правотворчість, але такі дії відбуваються всупереч нормам і принципам існуючого міжнародного права.
Міжнародне право завжди передбачало можливість держави (як єдиного суб'єкта міжнародного права) підтвердити свою міжнародну правосуб'єктність (мова йде про виступ у захист своїх суб'єктивних прав і інтересів) через звернення у міжнародні арбітражні інститути. Зі створенням після Першої світової війни Постійної палати міжнародного правосуддя і пізніше зі створенням Міжнародного суду ООН, можливість підтвердити свою міжнародну правосуб'єктність через звернення до захисту своїх суб'єктивних прав одержали також і міжнародні організації.
У міру еволюційного розвитку міжнародного права, а конкретно після вироблення в 1976 р. Комісією ООН з права міжнародної торгівлі арбітражних правил ЮНСІТРАЛ і створенням належних міжнародних судово-арбітражних інститутів (Постійна палата третейського суду, 1902 р.; Центру з вирішення міжнародних інвестиційних суперечок, 1965 р.; Багатобічного агентства по гарантіях інвестицій, 1985 р.; МТП зі своїм міжнародним арбітражним судом), можливість підтвердити свою міжнародну правосуб'єктність через звернення у зазначені вище міжнародні судові та арбітражні установи одержали міжнародні юридичні особи, тобто транснаціональні корпорації.
Активна участь міжнародних юридичних осіб у міжнародних судових і арбітражних процесах з метою забезпечення за допомогою загальновизнаних засобів захисту своїх суб'єктивних прав, вказує на їх дійсну якість суб'єктів (але з урахуванням специфіки їх правового статусу) міжнародного права.
Сучасне міжнародне право не тільки негласно визнає (в особливому режимі) міжнародну правосуб'єктність міжнародних юридичних осіб, але також, прямо вказало на необхідність вирішення всіх суперечок, пов'язаних із захистом своїх суб'єктивних прав, через міжнародні судові та арбітражні інститути. Міжнародний правопорядок на основі верховенства права припускає такий рівень права у світовому співтоваристві, за яким усі суперечки, породжені порушенням права або зловживанням правом, регулюються в обов'язковому порядку через звернення до Міжнародного Суду або арбітражу.
Визнання сучасним міжнародним правом, міжнародної правосуб'єктності всіх реально задіяних у міжнародних правовідносинах суб'єктів (держав, міжнародних міжурядових організацій, міжнародних юридичних осіб) і створення діючих юридичних засобів для остаточного вирішення будь-яких суперечок, породжених порушенням права або зловживання правом, тим самим підтверджує заявлену тезу про те, що сучасне міжнародне право виключає колізії як відносно застосування матеріального права, так і стосовно до суб'єктного складу. Усі, без вилучення, суб'єкти сучасного міжнародного права, а саме: держави, міжнародні міжурядові організації, а також (з урахуванням їх особливого правового статусу) міжнародні юридичні особи, одержують ефективну можливість (через звернення у міжнародні судові та арбітражні установи) виступити на захист своїх суб'єктивних прав. Сучасне міжнародне право в порядку підтвердження цілісності та закінченості своєї системи, створює належні та ефективні, з погляду права, засоби забезпечити в реальному режимі свої суб'єктивні права для всіх залучених у міжнародні правовідносини суб'єктів.
Однак не слід забувати, що загальноприйнятою все ж таки концепцією продовжує залишатися заперечення міжнародної правосуб'єктності ТНК, що прослідковується в міжнародно-правовій літературі останні 50 років. Доводи, що приводяться в обґрунтування зазначеної концепції не мають істотних відмінностей. Це пояснюється складністю ТНК як явища. Як було зазначено вище, основною ознакою ТНК, що характеризують її сутність, є те, що ТНК – це група компаній різної національності. Стосується це прав і обов'язків, закріплених у нормах «м'якого права», або прав і обов'язків, що випливають із інвестиційних угод з державами, або процесуальних прав і обов'язків, реальними їхніми власниками все ж виступають ТНК в особі вхідних у їхню структуру конкретних компаній.
На сьогодні доречно буде виділити три рівні правового регулювання діяльності ТНК: внутрішнє законодавство, двосторонні та багатосторонні угоди. Внутрішньодержавне регулювання припускає підпорядкування діяльності філій і дочірніх підприємств ТНК національному законодавству країни, що приймає.
Другий рівень регулювання становлять двосторонні інвестиційні угоди, які укладаються між зацікавленими державами.
Міжнародна практика показує, що в даний момент найпоширенішим способом регулювання діяльності ТНК є саме договори між країною, що приймає та країною базування.
Однак, особлива природа ТНК ускладнює нагляд за ними з боку окремих країн або навіть груп країн. Сьогодні жодна держава не може стверджувати, що вона має юрисдикцію над усіма частинами однієї ТНК у цілому. Тому очевидно, що для ефективного регулювання діяльності транснаціональних корпорацій необхідні спільні дії всіх держав.
Третім рівнем регулювання діяльності ТНК виступають багатобічні міжнародні договори.
Представляється, що для більш ефективного правового регулювання ТНК найбільш перспективним є міжнародно-правова уніфікація норм, що регулюють створення та діяльність транснаціональних корпорацій. Це означає, що уніфіковані норми, включені у відповідні універсальні міжнародні договори, імплементуються в національні правові системи країн-учасниць таких договорів.
Для вирішення вищевказаних завдань доречним стає розробка та подальше використання багатобічного (міжнародного) режиму регулювання на основі уніфікації наявних норм у відношенні ТНК, який, на нашу думку, стане ефективним регулятором діяльності ТНК із урахуванням специфіки регулювання ТНК як на національному, так і регіональному рівні.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?