Дипломна робота «Державна підтримка розвитку інноваційної діяльності в Україні», 2013 рік

З предмету Менеджмент організації · додано 27.09.2014 12:43 · від Юрий · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ Розділ i. Теоретико-методологічні основи державної підтримки інноваційної діяльності 1.1. Інноваційна діяльність через призму еволюції теорії інновацій 1.2. Державна підтримка інноваційної діяльності в системі державного управління 1.3. Світовий досвід державної підтримки інноваційних процесів в економіці Розділ ii. Аналіз інноваційної діяльності та її державної підтримки в україні 2.1. Оцінка нормативно-правового та організаційного забезпечення інноваційної діяльності 2.2. Аналіз стану та тенденцій інноваційної діяльності 2.3. Аналіз фінансового та податкового стимулювання інноваційної діяльності Розділ iii. Стратегічні пріоритети та інструментарій державної підтримки інноваційної діяльності в україні з урахуванням світового досвіду 3.1. Стратегічні пріоритети розвитку інноваційної діяльності в ракурсі концеції сталого розвитку України 3.2. Екологічна складова державної підтримки інноваційної діяльності в контексті проблеми екологізації в сучасних умовах 3.3. Прогнозування впливу інноваційної діяльності на економічне зростання на основі моделі П.Ромера Висновки Список використаних джерел Додатки

Висновок

На сучасному етапі глобальних економічних трансформацій, та за умови відкритості внутрішнього ринку, досягти конкурентоспроможності можливо лише завдяки впровадженню інновацій. З урахуванням цього основою стратегічного курсу розвитку України, її визначальними пріоритетами має стати цілеспрямована державна підтримка інноваційних процесів, яка в підсумку має привести до докорінного оновлення наявної технологічної бази та забезпечити перехід до інноваційної моделі розвитку національної економіки.
Дослідження державної підтримки розвитку інноваційної діяльності в Україні дало змогу обґрунтувати ряд висновків та пропозицій.
1. Інноватика як новий напрямок наукової діяльності виникла наприкінці 80-х рр. ХХ ст., з того часу утворилась значна кількість концепцій і підходів щодо визначення інновацій, але основоположником та фундатором інноваційної теорії вважається австрійський економіст Й.Шумпетер. Аналіз різноманітних визначень інновації дозволяє дійти висновку, що для більшості вчених є спільні ознаки у визначені змісту інновацій. Специфічний зміст інновації становлять зміни, а головною функцією інноваційної діяльності є функція технічних, технологічних, економічних, організаційних, соціальних, екологічних та інших змін.
2. Визначено, що інноваційна діяльність - це процес, спрямований на розробку інновацій, реалізацію результатів завершених наукових досліджень або певних науково-технічних досягнень в новий чи вдосконалений продукт, що реалізується на ринку, у новий або вдосконалений технологічний процес, що використовується в практичній діяльності, а також пов’язані з цим процесом наукові розробки та дослідження.
Створення інновації – процес тривалий і ризикований, передбачає залучення значних капіталовкладень і поєднання наявних ресурсів у просторі та часі відповідно до потреб виробничого циклу. Суб’єкти інноваційної діяльності складають інноваційну сферу, створюючи інновації вони беруть на себе всі ризики виробничого циклу. Цим зумовлена необхідність державної підтримки пріоритетних напрямів науково-дослідних та експериментально-конструкторських розробок, які є основою для створення і впровадження майбутніх інновацій
3. Державна підтримка інноваційної діяльності - це сукупність особливих правових, фінансово-економічних і організаційних заходів, які встановлюються державою з метою активного впливу на розвиток інноваційної діяльності.
Головною метою державної підтримки інноваційної діяльності є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва й реалізації нових видів конкурентоздатної продукції.
4. В державній політиці розвинених країн у сфері інноваційного розвитку за ступенем державного її регулювання, виділяють дві сфери. На одній — англо-американська модель, де зазначено найменше втручання держави в економіку, і зокрема в інноваційну діяльність, на іншому — франко-японська модель, де держава найактивніше підтримує інноваційний процес усіма можливими методами.
Індустріально розвинені країни активно застосовують інструменти інноваційної політики та залучають інвестиції для фінансування інноваційної діяльності. Серед яких виділяють: створення сприятливої для інноваційної діяльності інфраструктури; пряме державне фінансування, в першу чергу шляхом виділення грантів, кредитів, субсидій тощо; фіскальні або податкові стимули, надання державних гарантій, спеціальні схеми підтримки ризикового фінансування. Використовуються такі форми підтримки досліджень і розробок, як знижки з податку, тарифні й нетарифні бар’єри, державні закупівлі, позики й субсидії.
5. Аналіз нормативно-правового та організаційного забезпечення інноваційної діяльності показав, що на жаль, в Україні не створена не тільки закінчена законодавча база інноваційної діяльності, але і саме соціально-економічне середовище - недостатньо інноваційних фондів і бірж науково-технічних розробок, мало бізнес-центрів, бюро патентного і юридичного захисту інтелектуальної власності, бюро незалежної експертної оцінки проектів, немає розумного маркетингу і реклами науково-технічної продукції. Істотним недоліком системи національного регулювання розвитку інноваційної сфери є те, що вона, на відміну від законодавства більшості країн світу, не лише не сприяє розширенню джерел фінансування інноваційного розвитку, але й протидіє залученню небюджетних коштів та унеможливлює формування спеціальних, зокрема відомчих, фондів фінансування інновацій. Це значною мірою позначилося на ставленні корпоративного сектора до фінансування досліджень та розробок.
6. Аналіз стану та тенденцій інноваційної діяльності в Україні засвідчує, що на даний час стан інноваційної діяльності в нашій країні є кризовим і такий, що не відповідає сучасному рівню розвитку інноваційних процесів в країнах, для яких інноваційний розвиток є ключовим вектором економічної стратегії. Такий стан підтвердився світовими рейтингами, де Україна знаходиться на останніх за рівнем інновативності позиціях та відноситься до “країн, що наздоганяють”.
Серед основних факторів, які перешкоджають інноваційній діяльності підприємств, виділено: нестача власних коштів, великі витрати на нововведення, недостатня фінансова підтримка держави, високий економічний ризик, тривалий термін окупності нововведень, відсутність коштів у замовників, недосконалість законодавчої бази, нестача кваліфікованого персоналу, відсутність можливостей для кооперації з іншими підприємствами і науковими організаціями, нестача інформації про ринки збуту, нестача інформації про нові технології, відсутність попиту на продукцію.
7. Аналіз фінансового та податкового стимулювання інноваційної діяльності в Україні дав змогу виявити, що принципово позитивних змін у інноваційній діяльності поки що не відбулося, а досягнуте зростання зумовлене переважно дією екстенсивних факторів і не має в своєму підґрунті інноваційних структурно-технологічних змін. В Україні застосовується дуже мала кількість податкових інструментів для стимулювання інноваційної діяльності промислових підприємств, а їх фінансове забезпечення здійснюється у трьох формах: самофінансування, кредитування та інше зовнішнє фінансування. При цьому основним джерелом забезпечення інноваційних процесів є самофінансування, що створює додаткове навантаження на підприємство.
8. При дослідженні стратегічних пріоритетів державної підтримки інноваційної діяльності в Україні, визначено, що стратегічним напрямом необхідно затвердити сталий інноваційний розвиток, який ґрунтується на основі узагальнення концептуальних напрацювань та стратегій розвитку різних державних установ і науковців. Концепція повинна поєднати в собі три головні компоненти сталого розвитку суспільства: економічну, природоохоронну і соціальну. На рівні законодавства повинні бути визначені такі пріоритетними напрямками інноваційної діяльності: енергозберігаючі технології; нові та відновлювані джерела енергії; машинобудування та приладобудування; охорона і оздоровлення людини та навколишнього середовища. В перспективі пріоритетом у концентрації ресурсів на проведення досліджень має бути напрям, в якому Україна має значний науковий, технологічний та виробничий потенціал, а саме екологічні інновації у галузі використання нетрадиційних джерел енергії.
9. Проведене прогнозування впливу інноваційної діяльності на економічне зростання на основі моделі П.Ромера показало, що інноваційна діяльність має значний вплив на розвиток економіки України. Загалом було виявлено тісний та прямий зв'язок між обсягами ВВП та обсягом виконаних наукових та науково-технічних робіт; між обсягом ВВП та фінансуванням інноваційної діяльності підприємств. Крім цього виявлено наявність зворотного зв’язку між ВВП та кількістю науково-дослідних організацій, що підтверджує неефективність їх функціонування. Отримані прогнозні дані є позитивними та свідчать, що ВВП України в 2015 році зросте на 60% порівняно з показником 2011 року.
10. Для подолання кризового становища інноваційної сфери в Україні, було розроблено ряд пропозицій щодо вирішення актуальних проблем, а саме: в Законі України «Про інноваційну діяльність» № 40-IV вiд 04.07.2002 р. надати чіткі визначення таким поняттям як «інновації», «інноваційна діяльність», «національна інноваційна система»; Законом України про державний бюджет України збільшити обсяги фінансування державних науково-технічних програм, спрямованих на реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки (до 5% у 2014 р.; до15% у 2015 р); введення інноваційного податкового кредиту для підприємств, що фінансують розробку екологічних інновацій у розмірі від 25 до 100% їхніх витрат на НДДКР у цій сфері; упровадження механізму прискореної амортизації екологобезпечного обладнання та обладнання, що використовується для екологобезпечних технологічних процесів і виробництва екологічно чистої продукції; використання пільгового оподаткування підприємств та організацій, які проводять НДДКР з розробки екологічних інновацій; зменшити бюрократичні перепони для патентування та комерціалізації інтелектуальної власності; прийняти зміни до законодавчих актів щодо розміру та порядку виплати винагороди авторами винаходів та корисних моделей; розробити і запровадити механізми перетворення інтелектуальних ресурсів у виробництво матеріальних благ (винаходи науковців у галузі нетрадиційних джерел енергії); передбачити введення пільгового оподаткування доходів від використання винаходів підприємствами України; утворення національної венчурної компанії; утворення фондів інноваційного розвитку для підтримки у першу чергу початкових стадій інноваційного процесу та діяльності малих інноваційних компаній, в тому числі місцевих інноваційних фондів.

Коментар модератора

107 стор.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?