Сучасний період розвитку української економіки характеризується активним пошуком заходів щодо нарощування й відновлення промислового потенціалу підприємств. Однак відсутність комплексності в проведенні економічної політики не дає змогу забезпечити прискорений ріст вітчизняних підприємств і підвищення ефективності їх діяльності. В умовах, що склалися, реструктуризація може сильно впливати на позитивну зміну промисловості. Таким чином, реструктуризація підприємств при ефективному формуванні її механізмів повинна сприяти підвищенню конкурентоспроможності вітчизняного виробництва й проведенню на новому рівні структурних перетворень у промисловості.
Узагальнення літературних джерел вітчизняних і зарубіжних вчених свідчить, що реструктуризацію можуть здійснювати підприємства: діяльність яких є прибутковою та які займають певну позицію на ринку, однак необхідність пристосування до ринкових змін зумовлює структурні перетворення – адаптивна реструктуризація; в яких можливості для маневрування обмежені, фінансовий стан порівняно задовільний – антикризова реструктуризація; які прагнуть зміцнити свої ринкові позиції, створюючи унікальні конкурентні переваги, підвищуючи імідж, збільшуючи ринкову вартість – реструктуризація розвитку.
Теоретичне та практичне значення результатів дослідження полягає у можливості їх використання з метою підвищення ефективності функціонування промислових підприємств на основі вдосконалення механізму реструктуризації, реалізація якого спрямована на стабілізацію фінансово-економічної діяльності підприємств і їх адаптацію до ринкових умов функціонування. Використання розроблених підходів забезпечить скоординовану й планомірну реалізацію процесу реструктуризації на промислових підприємствах, дасть змогу здійснювати ефективне планування й використання необхідних у процесі перетворення засобів.
Для підготовки комплексної програми реструктуризації підприємства необхідно проаналізувати його економічний стан, з’ясувати мету і основні завдання, механізми і проблеми, можливі форми і методи реструктуризації за зміни форми власності або відчуження активів, розробити бізнес-план відчуження або передачі об’єктів соціальній сфері, погодивши його заздалегідь з органами місцевого самоврядування. Така програма повинна включати створення нової виробничої структури, пропозиції з реструктуризації і розвитку, з інвестиційних вкладень, зниження собівартості продукції. Розробку програм реструктуризації необхідно здійснювати на основі рекомендацій галузевої програми, яка повинна враховувати особливості розвитку на регіональному рівні, а також перспективи розширення внутрішнього і зовнішнього ринків збуту.
В роботі досліджувалась діяльність приватного підприємства «Світанок», що займається вирощуванням свиней на м’ясо. Підприємство було до 2012 року прибутковим, однак для того, щоб погасити кредит вимушене було продати частину свого майна. Станом на 2013 рік майна не вистачає для ефективної роботи, зменшились і виторги, і обсяги виробництва. Аналіз показав, що підприємство стало фінансово-незалежним, його збиток становить тільки 30 тис.грн., за таких умов є можливість взяти кредит на суму основного капіталу і поступово, протягом 3-х років погашати його з прибутку.