Курсова робота «Міжнародний звичай та міжнародний договір як джерела міжнародного права», 2011 рік

З предмету Право · додано 28.04.2014 22:47 · від Маслов · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ (с. 2) 1. Доктринальні підходи до визначення співвідношення договору та звичаю (с. 5) 1.1. Радянська та пострадянська наука (с. 5) 1.2. Нові підходи до дослідження проблеми у західній науці (с. 10) 2. Співвідношення юридичної сили міжнародного звичаю та міжнародного договору (с. 17) 2.1. Юридична сила міжнародного звичаю та договору у різних моделях співіснування (с. 17) 2.2. Інші питання співвідношення юридичної сили договору та звичаю (с. 23 ) 3. Практичний приклад визначення співвідношення міжнародного договору та звичаю (c. 28) 3.1. Мінімальні стандарти для іноземців та режим повної безпеки та захисту: визначення та інтерпретації (c. 28) 3.2. Визначення моделей співвідношення мінімальних стандартів для іноземців та режиму повної безпеки та захисту (c. 34) Висновок (с. 37 ) Список джерел та літератури (с. 39 )

Висновок

В ході нашого дослідження ми розглянули широкий пласт наукових робіт західних та радянських і пострадянських вчених, в яких тим чи іншим чином висвітлювалася тема співвідношення міжнародного звичаю та договору. Провівши аналіз еволюції доктринальних підходів, нам вдалося встановити тенденції та визначити закономірності. Так, більшість вчених-міжнародників погоджуються із тим, що обидва джерела формально рівні, проте це не заважає їм говорити про пріоритетність, або переважність одного з джерел. В радянській та пострадянській наукових школах надається традиційна перевага «писемному» праву – міжнародному договору, який, на думку вчених більш точно закріплює зміст правових норм. В західній ж доктрині, в якій в цілому вирізняється більш прихильне ставлення до таких форм закріплення права як звичай та судова практика, тривалий час визнавався пріоритет звичаїв. Проте, в останніх дослідженнях, серед іншого фахівця-міжнародника Й. Дінштайна, простежується перехід до більш конструктивних засад – не намагаючись обрати «головне» джерело, вчені зосереджуються на всебічному та якомога повнішому аналізі усіх рівнів та аспектів співвідношення джерел права. Одним з головних наукових доробків останнього часу стали моделі співвідношення звичаю та договору Й. Дінштайна. На нашу думку, для повного розкриття предмету нашої роботи, подальші наукові дослідження повинні проводитися саме на цих засадах.
Ми дослідили практику застосування джерел права, в тому числі – практику міжнародних судових установ задля визначення співвідношення юридичної сили міжнародного звичаю та договору. Зазначимо, що основний акцент було зроблено на дослідженні не юридичної сили кожного з джерел окремо, а саме на випадки їх взаємодії і співвідношення їх юридичної сили у таких випадках. Спершу було розглянуто юридичну силу цих джерел міжнародного права у окремих моделях їх співіснування. Ми змогли підтвердити зроблені нами в першому розділі роботи висновки про формальну рівність джерел (в тому числі – рівність юридичної сили). В окремих моделях ми спостерігали розподіл сфер застосування та дію загально правового принципу lex specialis derogat generali. Також, в жодній із моделей ми не знайшли «похідної» юридичної сили одного з джерел, тобто такого їх співвідношення коли юридична сила одного джерела визначається іншим. Нами було проілюстровано можливість появи міжнародного звичаю на базі міжнародного договору та встановлено, що в цьому разі, після остаточного формування звичаю, їх юридична сила не залежатиме одне від одного. В цілому варто зазначити, що, на нашу думку, взаємодія та співвідношення юридичної сили звичаю та договору прямо залежить від «правового» контексту їх застосування та змісту цих правових норм, саме тому будь-які дослідження необхідно проводити спираючись на практику.
Саме тому в третьому розділі роботи, спираючись на отриманні результати, ми обрали дві норми міжнародного права – мінімальні стандарти для іноземців (міжнародний звичай) та режим повної безпеки та захисту (договірну норму) і спробували встановити їх співвідношення. При розгляді їх співвідношення ми пересвідчились у залежності такого співвідношення від тлумачення змісту таких норм державами та міжнародними судовими установами. Так, ми виявили, для обраних нами джерел права неможливо визначити одну сталу модель співвідношення і залежно від зазначених вище факторів вони можуть співвіднотися як за моделлю «часткового збігу», так і за моделлю «розширення меж застосування». Тому ми можемо зробити висновок, що як при дослідженні, так і практичному застосуванні договірних та звичаєвих норм міжнародного права необхідно приділяти особливу увагу дослідженню їх співвідношення та не намагатися створити єдину, шаблонну модель, в якій одне джерело має пріоритет над іншим.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?