Курсова робота «Договір найму (оренди) 2», 2006 рік

З предмету Право · додано 24.06.2007 14:34 · від alika · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ Розділ 1. Загальна характеристика договору найму (оренди 1.1. Поняття та елементи договору найму (оренди 1.2. Окремі види договорів найму (оренди 1.3. Юридична природа договору найму (оренди Розділ 2. Особливості укладення договору найму (оренди 2.1. Загальні положення договору найму (оренди) 2.2. Договір найму (оренди) державного та комунального майна 2.3. Договір найму (оренди) житла 2.4. Особливості договору найму (оренди) транспортних засобів 2.5. Сутність та особливості договору суборенди Розділ 3. Розгляд судової практики щодо договору найму (оренди 3.1. Практичні аспекти вирішення судових спорів щодо договорів оренди нерухомості 3.2. Приклад вирішення судових спорів щодо оренди транспортних засобів Висновки Список використаних джерел Додатки

Висновок

Отже, у цивільному праві, поряд із зобов’язаннями щодо відчуження майна, існує група зобов’язань з передачі майна у тимчасове користування. Вони юридично оформлюють особливу, самостійну групу економічних відносин товарообміну, в рамках яких господарські чи інші потреби їхніх учасників задовольняються за рахунок тимчасового переходу до них відповідних матеріальних благ. Предметом таких відносин, насамперед, стає майно, що у даний момент не потрібно самому власнику, але може знадобитися йому в майбутньому. Віддаючи таке майно у тимчасове користування іншій особі, власник зберігає його в господарському (економічному) обігу, одержуючи відповідну вигоду (дохід). Зобов’язання з передачі майна у користування виникають за згодою сторін, тобто мають договірний характер.

Найм є найбільш загальним поняттям, що опосередковує передачу майна в користування. Інші форми такої передачі (оренда майна різних форм власності, лізинг тощо) відповідають ознакам найму з урахуванням специфічних ознак, притаманних саме їм.

Договором оренди (найму) визнається цивільно-правовий договір, в силу якого орендодавець передає або зобов’язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України)

За договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно. Згідно зі ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Проте законодавство не обмежується можливістю передання в найм лише речей: ч. 2 ст. 760 ЦК України дозволяє передавати в найм майнові права.

Характерною ознакою класичного договору найму є те, що законодавство не вказує, яке майно може бути предметом найму і на які цілі воно може використовуватися. Це означає, що предметом найму може бути будь-яке майно, що відповідає вищенаведеним ознакам, не обмежене у цивільному обігу (наприклад, громадянин, який має вогнепальну мисливську зброю та відповідний дозвіл на її використання, не може передати її у користування іншій особі, яка не має такого дозволу) та сферою застосування.

За загальними положеннями ЦК України наймодавцями і наймачами можуть бути будь-які юридичні та фізичні особи, в тому числі суб'єкти підприємницької діяльності. Стаття 761 ЦК України надає право на передання майна у найм власником речі або особою, якій належать майнові права; наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладання договору найму.

Майно, що є предметом найму, надається на певний строк, встановлений договором. Це означає, що наймач після припинення договору найму зобов'язаний повернути майно. ЦК України також передбачає укладання договору найму на невизначений строк. У цьому разі кожна із сторін договору найму може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК України).

Для договору оренди важко встановити перелік істотних умов, який би був підходящим для всіх об’єктів нерухомого майна, які орендуються.

Тому тут важливе значення мають положення окремих законів – “Про оренду державного і комунального майна”, “Про оренду землі” тощо, і, передусім, серед істотних умов договору оренди нерухомого майна слід назвати його предмет, умови використання і повернення об’єкта оренди, строк, на який передається майно у користування та орендну плату.

Окрім цього, орендним правовідносинам присвячено доволі широке коло нормативних актів, серед яких Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Земельний кодекс України та Закон України "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 288 ГК України, “орендар має право передати окремі об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди”. Стаття 22 Закону “Про оренду державного і комунального майна” від 10 квітня 1992 р. №2269-XII передбачає, що передача цілісних майнових комплексів у суборенду забороняється. Орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди. Плата за суборенду цього майна, яку отримує орендар, не повинна перевищувати орендної плати орендаря.

Ст. 1 Закон України „Про оренду державного і комунального майна” регулює:

- організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів;

- майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

Стаття 10 Закону передбачає, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань – неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов має відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України.

Типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затверджений наказом Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 р. №1774. Відповідно до ст. 6 Типового договору орендар має право за згодою орендодавця продавати, обмінювати, позичати, іншим чином розпоряджатися матеріальними цінностями, які входять до складу орендованого майна, здавати їх у суборенду і передавати свої права та обов'язки за цим договором щодо цих цінностей іншій особі за умови, що це не тягне зміни вартості підприємства і не порушує інших положень цього договору.

Наказом Фонду Держмайна “Про запровадження мінімального терміну дії договорів оренди державного майна” від 29 червня 2005 р. №1821 передбачено, що відповідно до абз. 2 п. 2 ст. 2 Указу Президента України від 12 травня 2005 р. №779/2005 “Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва” запроваджено мінімальний термін дії договорів оренди державного майна не менше трьох років, за умови, якщо орендар не пропонує менший термін. При цьому мають виконуватися вимоги законодавства про оренду, Цивільного та Господарського кодексів.

Слід підкреслити, що перелік істотних умов договору оренди державного і комунального майна є більш ширшим, ніж передбачено для договору оренди майна інших форм власності, відповідно до п. 1 ст. 284 ГК України, а саме: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Суттєве значення має форма договору оренди. Так, згідно з ч. 1 ст. 793 ЦК України, договір найму (оренди) будівлі та іншої капітальної споруди укладається в письмовій формі. У випадку, якщо такий договір укладено на строк більш ніж один рік, він підлягає також нотаріальному посвідченню, а в разі укладення на один рік і більше – ще й державній реєстрації. Недотримання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору призводить до того, що договір визнається нікчемним у силу ч. 1 ст. 220 ЦК України, тобто його недійсність прямо встановлена законом, і визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали