Курсова робота «Відображення жіночої долі у сентиментально – реалістичних повістях Г.Ф. Квітки – Основ ’яненка», 2011 рік

З предмету Література · додано 20.02.2014 10:54 · від катерина · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ. РОЗДІЛ I. Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко - корифей української літератури. 1.1. Вплив творів Квітки на читацьке коло. 1.2. Образ жінки не кріпачки у творах видатного майстра літератури РОЗДІЛ II. Характеристика жіночих персонажів у творах Квітки 2.1. Порівняння жіночих образів у творах Г.Ф. Квітки-Основ’яненка 2.2. Використання портретизації у творах письменника з метою передачі зовнішньої і внутрішньої краси головного героя твору. 2.3. Порівняльна характеристика «Сердешної Оксани» Г.Ф. Квітки-Основ’яненка та «Катерини» Т.Г.Шевченка. Узагальнююча характеристика образів жінок-страдниць. Висновки. Список використаної літератури.

Висновок

Минуло дуже багато років з дня смерті письменника. На його могилі видатний російський і український слов'янознавець І.Срезневський виголосив горді слова: «Пам'ятай, Україно, цю могилу, тут похований той, хто, оживлений любов'ю до тебе, твого благоденствія й слави, захищав твій звичай, мову і вчив тебе твоєю мовою».
Діяльність Г.Ф.Квітки Основ'яненка набула у свій час, за словами О.І.Білецького, історичного значення, оскільки його повісті й оповідання з'явились тоді, коли «українська література ще тільки визначалася, намацувала шлях», а «літературне життя було небагате подіями» [4:54]. І твори Квітки стали «свого роду декларацією моральної гідності простих людей», а накреслені ним образи довгий час ще наслідувалися в українській літературі. Квітка-Основ,яненко першим почав писати українською мовою не тільки про смішне, а й про зворушливе, змальовуючи селян. Саме сільська біднота у Квітки - справжнє уособлення людського благородства й честі, чесності.
У своїх повістях Г.Ф. Квітка-Основ,яненко майстерно змалював такі незвичайні (часто трагічні), але цілком реальні жіночі образи – образи жінок свого часу. І змалював ці образи саме через чуттєве сприйняття «життя серця» своїх героїнь. Кращі з сентиментально-реалістичних творів Квітки - повісті «Маруся», «Козир-дівка», «Сердешна Оксана», «Щира любов». Центральним персонажем кожної з названих повістей виступає сільська дівчина.
Не раз зазначала вже критика, що саме в жіночих образах, які вийшли з-під пера письменника, найкраще можна пізнати національну вдачу, національний дух, саму навіть ідею національну кожного народу. Адже завжди і всюди жінка творила й охороняла домашнє вогнище, під її доглядом та піклуванням були оті «хатні пенати», отже й традиції роду, а значить і самої породи певного грунту людей. Натурально, що саме в жіночих постатях знаходять своє втілення найтиповіші вияви національного духу, найглибші його ознаки та разом і ті ідеальні змагання, які хвилюють почуття, якихось глибоко-інтимних і надзвичайно принадних собі набираючи рис.
Гретхен - Гете, чудові постаті жінок у Діккенса, Пушкіна - Тетяна, низка звабливих образів у Тургенєва, жінка - патріотка у польських письменників та інші - на весь світ уславилися, ми не тільки зазнаємо від них утіхи, чекаючи, як од образів, краси, але й дістаємо спроможність зазирнути до національної істоти даного народу, краще зрозуміти, чим він живе. У нашому письменстві майстром на такі типово - українські ідеальні образи був Квітка; його жіночі постаті варті того, щоб зайняти своє місце в галереї світового письменства.
Українське жіноцтво заслуговувало на оспівування в високій поезії. І. С. Аксаков захоплено писав у статті «Українські ярмарки» після відвідання України: «Жінки ще менше носять на собі печать свого звання: природна грація, смак до всього гарного, художній склад думки, до найвищого ступеня доведена витонченість у сфері почуття (про що свідчать пісні) - рівною мірою притаманні всім малоросіянам і заступають недостачу освіти» [8:172].
Жіночі образи українського фольклору сягають художніх вершин словесного мистецтва. «Тип женщины в малорусской народной поззии, - писав М. Костомаров, - рисуется наиболее яркими красками...» [8:172].
Твори Квітки відіграли значну роль у розвитку західноукраїнської літератури, в наверненні її до народної мови. Недарма Ю.Федькович захоплено вигукував : «Нема в нас сонця, як Тарас, нема місяця, як Квітка, й нема зіроньки, як наша Марковичка» [23:142].
Іван Франко вважав повісті Квітки-першою спробою реалістично зобразити «основи тодішнього селянського життя». Зазначивши, що творча манера харківського повістяра відбивала «селянський спосіб оповідання», Франко назвав Основ,яненка одним із творців народної повісті в європейських літературах.
Автору «Марусі» пощастило стати зачинателем нової української прози, яка згодом не тільки досягла високої довершеності, а й справила відчутний вплив на інші літератури. І хоч наступники Г.Квітки-Основ'яненка далі розвинули його здобутки, творчий подвиг першого класика художньої прози завжди викликатиме щиру вдячність українського народу.
Давно вже невелике сільце Основа, що дало літературне ім'я Квітці, злилося з могутнім індустріальним Харковом - другою столицею України. А українська література, про долю якої на початку минулого віку точилися ще гострі суперечки, сміливо здолала і посіла гідне місце серед визначних літератур світу.
І вже не одна Україна вдячно пам'ятає свого першого прозаїка, а весь світ віддає шану Г.Ф. Квітці-Основ'яненку, який художнім словом ствердив моральну гідність простої людини - трудівника і творця всіх неминущих, нетлінних у віках цінностей.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?