Курсова робота «Банкрутство», 2011 рік

З предмету Право · додано 09.12.2013 21:08 · від AnKor · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ.4 Розділ 1. Об’єктивна істина як основний зміст процесуальної діяльності у справах про фіктивне банкрутство.6 1.1. Предмет доказування. 6 1.2. Засоби доказування.9 1.3. Процес доказування.12 Розділ 2. Подія злочину як окремий елемент предмета доказування у справах про фіктивне банкрутство.15 2.1. Об’єкт. Об’єктивна сторона.15 2.2. Суб’єкт. Суб’єктивна сторона.17 Розділ 3. Обставини, що впливають на ступінь та характер відповідальності обвинуваченого.20 3.1. Всебічність дослідження справ фіктивного банкрутства.20 3.2. Характер та розмір збитку заподіяного злочином.24 3.3. Кримінальна відповідальність у сфері фіктивного банкрутства.27 Висновки.30 Список використаних джерел та літератури.33

Висновок

Підсумувавши вище найбільш важливі наукові і практичні результати, сформульовано конкретні пропозиції та рекомендації з урахуванням набутого досвіду України щодо вдосконалення кримінально-правових основ протидії кримінальним формам банкрутства в Україні. Так:
1. Неспроможність сплати боргів (банкрутство) сама по собі не утворює злочинного діяння. Вона є поняттям цивільного і господарського права. Водночас, сукупність злочинних діянь, караних за умови фінансової неспроможності й утворить, на думку автора, кримінально-юридичне поняття банкрутства.
2. Поняття “фінансова неспроможність”, з одного боку, і “кримінально-каране банкрутство” з іншого, мають бути визначені самостійно. При вирішенні проблеми обсягу і меж вивчення міждисциплінарних правових понять необхідно враховувати співвідношення і взаємозв’язок юридичних наук, наявність між ними відносин не тільки координації, а й субординації, коли в цьому їх співвідношенні визначальне значення мають фундаментальні науки. Визнання фінансової неспроможності обмежується неплатоспроможною особою; під кримінальну ж відповідальність за фіктивне банкрутство та доведення до банкрутства можуть, крім неї, підпадати й інші особи, які діяли у співучасті з безпосередньо винною особою.
3. Фінансова неспроможність складає зовнішню, об’єктивну умову для застосування кримінально-правових норм про банкрутство. Не всі особи, що оголошені фінансово неспроможними, можуть бути суб’єктами кримінально-караного банкрутства, але ті, котрі не можуть бути визнані фінансово неспроможними боржниками, не можуть підлягати і кримінальній відповідальності. Тобто, не кожен фінансово неспроможний є банкрутом (у кримінально-правовому значенні цього слова), але банкрутом може бути тільки фінансово неспроможний.
4. Необхідною умовою банкрутства є факт фінансової неспроможності у тому саме значенні, якого йому додають цивільне та господарське право і визнання факту фінансової неспроможності є компетенцією господарського суду. Тільки після визнання факту фінансової неспроможності, у випадку виявлення ознак фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, господарський суд має повідомити правоохоронні органи, а винуватість особи та відповідне покарання в повному обсязі має вирішуватися судом тільки у кримінальному провадженні.
5. Незначну кількість кримінальних справ, пов’язаних з фіктивним банкрутством та доведенням до банкрутства, на нашу думку, можна пояснити наступним: по-перше, не напрацьовано практики розслідування кримінальних справ: по-друге, побоювання ряду працівників правоохоронних органів займатися такими справами через невеликий досвід практичної роботи та брак правових знань; по-третє, відсутність чіткої судової правозастосовчої практики за даними злочинами; по-четверте, недоліки в діяльності господарських судів, які повинні виявляти при розгляді справ, пов’язаних із банкрутством, й ознаки кримінальних форм банкрутства.
6. Попереднє обговорення в господарському суді питання про вину боржника у фіктивному банкрутстві чи доведенні до банкрутства, з одного боку, додатково ускладнює діяльність цього суду, тому що суд, не маючи можливості з’ясувати за допомогою досудового слідства докази, не може ухвалити ґрунтовного рішення про вину боржника у злочинному банкрутстві. З іншого – попереднє обговорення питання про вину боржника, без усяких підстав, обмежує переслідування боржника в порядку кримінального судочинства, оскільки таке переслідування обумовлюється визнанням вини його в порядку розгляду справи про фінансову неспроможність (банкрутство) підприємства в господарському суді. Внаслідок цього попереднє рішення не може бути прийнято вчасно, і боржник, проти якого при своєчасному провадженні досудового слідства знайшлося б достатньо доказів, не визнається винним.
7. Суб’єкти даних злочинів, належать до категорії спеціальних суб’єктів. Це аргументується тим, що, крім осудності і досягнення 16-річного віку, суб’єкт доведення до банкрутства і фіктивного банкрутства повинен мати і додаткову (спеціальну) ознаку, якою є певний правовий зв’язок із суб’єктом господарювання, що дає їм можливість володіти інформацією про фінансову та господарську діяльність.
Питання про спеціального суб’єкта ускладнюється тим, що найчастіше таким суб’єктам можуть бути притаманні й ознаки службової особи. На підставі вивчення періодичної літератури та узагальнення практики розгляду судами кримінальних справ цієї категорії, дисертант робить висновок, що у діях службової особи суб’єкта господарювання, мають місце ознаки декількох злочинних дій, які потребують самостійної кримінально-правової оцінки і кваліфікуватися за сукупністю статей 218, 219 та 190, 191, 192, 205, 212 КК, або ст. 366 КК.
8. З метою забезпечення захисту кредиторів, у тому числі держави, необхідно криміналізувати такі протиправні діяння: 1) втручання у діяльність суб’єкта господарювання з метою створення фінансової неспроможності та 2) погрозу чи насильство щодо власника або службової особи суб’єкта господарювання, а також щодо їх близьких родичів, у зв’язку з виконанням чи невиконанням ними службових обов’язків.
9.У сфері юридичної відповідальності склалася незадовільна правозастосовча практика, коли через недосконалість кримінально-правових норм, що розглядаються, суди визначають міру покарання за злочини у сфері банкрутства без урахування розміру завданих кредиторам та державі збитків, у зв'язку з чим запропоновано до статей 218 та 219 КК внести кваліфікуючі ознаки “великий та особливо великий розмір”.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?