Курсова робота «Діагностика емоційного ставлення молодших школярів до членів своєї сім’ї», 2012 рік

З предмету Психологія, педагогіка · додано 24.11.2013 10:12 · від viktor · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ.3-6 Розділ 1. Теоретичне обґрунтування проблеми діагностики емоційного відношення молодших школярів до членів своєї родини.7 1.1. Особливості емоційної сфери молодших школярів.7-9 1.2. Вплив стилів батьківської поведінки на емоційне ставлення молодших школярів до членів родини.10-14 1.3. Особливості психодіагностики емоційного ставлення дітей молодшого шкільного віку до батьків.15-17 Розділ 2. Експериментальне вивчення проблеми діагностики емоційного відношення молодших школярів до членів своєї родини.18 2.1. Завдання і методи експериментального дослідження.18 2.2. Діагностика емоційного відношення молодших школярів до членів своєї родини.19-31 2.3. Аналіз результатів дослідження.32-34 Висновки.35-37 Література.38-40 Додатки.41-52

Висновок

В дослідженні підтвердилася гіпотеза про те, що:
Емоційне ставлення молодшого школяра до членів родини відображає систему цілеспрямованого і планомірного формування світогляду, переконань та почуттів, волі й характеру, потреб і здібностей, стосунків у сім’ї та поза нею. Виховання дитини значною мірою залежить від батьків, їхньої поведінки, діяльності, прикладу для наслідування, створення умов, що забезпечують повноцінний розвиток.
Широке застосування досягнень психодіагностики у процесі побудови взаємовідносин між дітьми та батьками, у вирішенні завдань навчально-виховного процесу дасть змогу здійснювати спостереження за процесом розвитку, цілеспрямовано будувати сприятливі умови цього розвитку, застерігати та виправляти можливі відхилення.
Сімя – благотворне середовище розвитку у дитини моральної любові, тобто почуття гармонії, коли одна людина духовно зливається з іншою в одне ціле, стає здатною бажати блага, щастя іншим. Розвинути таке почуття у дитини досить важко, а ще важче досягти того, щоб це почуття стало керівним мотивом у всіх моментах її життя, а не виникало б лише яскравим вогником у виняткових умовах.
Необхідна умова для розвитку моральної любові полягає в тому, щоб навчити дитину розглядати себе не ізольовано від навколишнього світу, а його невід’ємною складовою. Саме у сімї дитина вчиться у життєвих ситуаціях ставати на точки зору родини як соціальної цілісності. В результаті цього, образно кажучи, займенник «ми» починає відігравати у її свідомості вагомішу роль, ніж займенник «я» у всіх тих випадках, коли вона прагне досягти певних цілей.
Розвиток моральної любові – це шлях від відчуття дитиною своєї спорідненості з батьками до такого ж відчуття стосовно життя навколишніх людей. Дитина, котра живе з родиною одним загальним життям, перенесе подібне ставлення на більш широкий суспільний загал. Вона прагнутиме вдосконалювати загальнолюдське життя і в цьому знаходитиме для себе вищу мету.
Щоб у дитини сформувалося свідоме і глибоке почуття зв’язку зі світом необхідно здійснювати виховний вплив так, щоб сама ця ідея пустила глибоке коріння у дитячій свідомості. Слід так спрямувати думку вихованця, аби розмірковуючи про індивідуальне, особисте, він найперше намагався зрозуміти, яке місце даний індивідуальний факт займає в цілісній структурі навколишнього життя.
Виховуючи у дитини здатність ставати на точку зору тієї частини загалу, який вона складає на даний час (родини, колективу, суспільства), необхідно дотримуватися такого правила. Поняття про те ціле, на точку зору якого стає дитина, має розширюватися поступово, відповідно із ростом її розумових здібностей. Рідні за правильних міжособистісних стосунків стають для дитини носіями добра, справедливості, честі. І якщо вона навчиться так само сприймати кожну людину, то у неї виховається здатність любити людину.
Недостатність емоційного тепла в дитячому віці призводить до порушення розвитку особистості. Необхідно вчити дитину емоційно правильно реагувати на той вплив, який вона сприймає в процесі спілкування з членами родини. Важливо, щоб у школярів у процесі виховання утворилася позитивна емоційна чуйність – широкок розвинуті такі спонукання і переживання, які пов’язані з власною особистістю, і які варто називати «голосом совісті», неможливістю ухилитись від обов’язку.
Важливо також, щоб в учнів розвивалося правильне співвідношення почуттів і емоцій, щоб вони виростали з гармонійно розвиненою системою емоційних відгуків.
Доцільно, щоб в емоційному житті дитини незначну роль відігравали такі негативні почуття, як злість, злорадство, заздрість, недоброзичливість, щоб ці переживання, якщо вони вже й виникли, швидко минали, викликаючи у дитини почуття сорому перед собою, членами родини.
Важливим фактором, що характеризує емоційну культуру дитини, є її здатність цінувати і поважати почуття батьків, ставитися до них з увагою, а також здатність до «співпереживання», вміння поділитися своїми переживаннями з іншими, близькими людьми.
Проведене дослідження свідчить про те, що батьки мають демонструвати своє доброзичливе ставлення до дитини, організовувати ситуації, де вона могла б виявити себе з позитивного боку. Необхідно також акцентувати увагу на позитивних якостях дитини, нейтралізувати дії негативного фактора в поведінці школярів.
Необхідно також розвивати змістовий бік емоцій: не боятися труднощів, радіти успіхам і радощам навколишніх, співпереживати, засуджувати негативні вчинки.
Батькам варто вміти «читати» емоційний стан дитини, який чітко відображений в міміці обличчя, пантоміміці, в поведінці під час різних дій, спілкуванні з членами родини, іншими людьми.
Батьки мають аналізувати емоційне життя дитини на основі цілісної картини її поведінки й окремих емоційних проявів. Дорослим треба вміти знаходити правильні шляхи для потрібного впливу на дітей. У процесі свого спілкування з дітьми вони повинні вміти «переключити» їх у випадку необхідності на інші емоційні стани й устремління, вміти так змінити ситуацію, створити такі психологічні умови, за допомогою яких із часом зможуть змінити емоційне ставлення школяра до існуючих явищ.
Надзвичайно важливе значення для формування життєвих ставлень дитини мають передусім взаємини між самими батьками, оскільки в них віддзеркалюється загальний дух сімейних стосунків, спрямованість життєдіяльності сім'ї, її моральна атмосфера. У сім'ї, де між батьками панують згода, доброзичливість, взаємна допомога, турбота і співчуття, діти постійно відчувають тепло домашнього вогнища, вони пишаються своїми батьками і загалом почуваються щасливими.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?