Курсова робота «Соціальний захист населення та його фінансове забепечення», 2011 рік

З предмету Фінанси · додано 13.11.2013 15:25 · від Naya Naya · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ 1. Загальна характеристика сутності соціального захисту населення та його фінансового забезпечення 5 1.1. Сутність та значення соціального захисту населення 5 1.2. Система соціального захисту населення 11 1.3. Фінансове забезпечення соціального захисту населення 12 Розділ 2. Аналіз діючої практики соціального захисту населення та його фінансового забезпечення в Україні 16 2.1. Основні засади системи соціального захисту в Україні 16 2.2. Аналіз основних показників забезпечення фінансування соціального захисту населення 20 Розділ 3. Шляхи удосконалення системи соціального захисту населення та її фінансового забезпечення 29 Висновок 37 Список використаних джерел 41 Додаток до розділу 1 44 Додаток до розділу 2 46 Додаток до розділу 3 52  

Висновок

Соціальний захист – необхідний елемент функціонування будь-якої розвиненої держави. Упродовж багатьох років в Україні та інших країнах світу активно обговорюються питання щодо сутності, стандартів і механізмів досягнення високого рівня соціального захисту населення. Окремі аспекти цього питання викликають дискусії у наукових колах, оскільки є надзвичайно актуальними для всіх країн. Дослідивши різні підходи до визначення сутності поняття можна зробити висновок, що соціальний захист - це певний механізм, за допомогою якого досягається мінімальний життєвий рівень громадян, це система заходів і відповідних інститутів, призначених для забезпечення нормального існування людини, підвищення рівня задоволення її соціальних потреб, якості життя та перспектив.
Термін "соціальний захист" в Україні вживається лише кілька років. Він замінив термін "соціальне забезпечення", який зберігає право на існування, проте характеризує дещо вужче поняття, ніж соціальний захист. Соціальний захист, на відміну від соціального забезпечення, передбачає гарантії щодо охорони праці, здоров'я, навколишнього природного середовища, оплати праці та інші заходи, необхідні для нормальної життєдіяльності людини й функціонування держави. Соціальне забезпечення у порівнянні із соціальним захистом є вужчим поняттям і позначає практику виплати пенсій, соціальної допомоги, соціального догляду. Відповідно до міжнародних стандартів соціальне забезпечення включає також право на медичну допомогу, медичне страхування, державну підтримку сім ї, материнства й дитинства, утримання і виховання за державні кошти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Мета соціального захисту полягає в тому, щоб, забезпечивши людям мінімально необхідний життєвий рівень, надати кожному можливості вільно розвиватися, реалізувати себе, свої здібності, гарантувати дотримання стабільності в суспільстві, соціальної солідарності, загального добробуту населення. Ефективність системи та рівень соціального захисту населення залежать від якісного фінансового забезпечення.
Загальна схема системи соціального захисту в Україні складається з двох основних частин (залежно від джерел формування коштів на їх забезпечення):
1) загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке формується внаслідок здійснення внесків роботодавців та працюючих громадян у відповідні фонди соціального страхування;
2) система соціальної допомоги та пільг, яка в основному формується через податки та фінансується з державного бюджету.
Законодавством України передбачається соціальний захист понад двадцяти різних видів допомоги та пільг. Важливим для населення України було прийняття у 2000 році Закону “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, у якому зазначено, що основні державні соціальні гарантії встановлюються з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. Основними соціальними гарантіями в Україні є мінімальний розмір заробітної плати, мінімальний розмір пенсій за віком, мінімальний розмір заробітної плати робітників різної кваліфікації в установах та організаціях, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів, індексація доходів населення, забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах і послугах окремим категоріям громадян та ін. Сьогодні органи державної влади України зазначають, що соціальні стандарти, починаючи від прожиткового мінімуму та заробітної плати, необхідно суттєво переглянути, мотивуючи це особливою потребою регіонів у новій якості життя.
До витрат на соціальний захист і соціальне забезпечення населення належать видатки, спрямовані на адресну підтримку малозабезпечених громадян, забезпечення прожиткового мінімуму різних груп населення, соціальний захист осіб, що опинилися у скрутному становищі, пенсійне забезпечення, фінансування закладів і програм соціального забезпечення неповнолітніх і молоді, витрати на утримання будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів, видатки, пов´язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, інші видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення населення.
Нині право на пільги за соціальною ознакою мають понад 25 відсотків громадян України, а це - 12,9 мільйона осіб. У багатьох випадках громадянин має пільги за декількома законами. Понад три мільйони родин щомісячно отримують державну соціальну допомогу та житлові субсидії відповідно до чинного законодавства. Збільшуються обсяги коштів державного бюджету, що спрямовуються на зазначену мету.
Основні проблеми функціонування сформованої в Україні системи соціального захисту пов’язані з невідповідністю між прагненням держави забезпечити ефективний соціальний захист нужденних громадян та фінансовими можливостями держави щодо практичної реалізації таких заходів; з недосконалістю системи державної соціальної допомоги; нерозвиненістю системи соціального страхування тощо. В умовах ринку формування ефективної системи державного управління соціальним захистом населення має ґрунтуватись на принципах: системності; адресності; соціальної справедливості; ефективності; фінансової обґрунтованості рішень, що приймаються.
З огляду на зазначене, виникає нагальна потреба у здійсненні системної реформи у сфері соціального захисту та соціального забезпечення. Розв’язувати проблеми надання соціального забезпечення та фінансування соціальних видатків в Україні необхідно комплексно. Можна запропонувати такі напрями вдосконалення системи фінансування соціальних видатків:
– формування соціальної політики повинно відбуватися відповідно до національної концепції сталого розвитку для досягнення економічного зростання; при цьому держава повинна сприяти створенню умов, за яких людина може самостійно забезпечити свої певні потреби;
– від політики соціального захисту громадян необхідно послідовно переходити до політики, спрямованої на зростання індивідуальних доходів;
– українська держава не може й не повинна відмовлятися від соціальних видатків, але вона повинна захищати ті верстви населення, які з об'єктивних причин не можуть забезпечити себе самостійно. Слід враховувати, що розміри соціальних виплат повинні бути погоджені з фінансовими можливостями держави;
– при визначенні обсягів та термінів виплат соціальної допомоги необхідно враховувати негативні ефекти, які можуть деформувати ринок праці. Наприклад, при організації соціальної допомоги безробітним важливо встановити такий обсяг допомоги і терміни їх виплати, щоб не послабити в них прагнення до пошуку робочих місць;
– розміри податкових ставок не повинні підривати економічні стимули власників факторів виробництва. Виконуючи свої зобов'язання перед населенням, держава не повинна допускати надмірного оподатковування, яке знижує ефективність економіки.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?