Дипломна робота «Колективні трудові спори та процедура їх вирішення», 2007 рік

З предмету Право · додано 19.07.2013 15:22 · від Тарас · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ.3 Розділ 1. Загальна характеристика трудових спорів і конфліктів за сучасних соціально-економічних умов.7 1.1. Поняття трудових спорів, конфліктів і їх розмежування.7 1.2. Історико-правовий аспект регулювання трудових розбіжностей.13 1.3. Правовий аналіз причин і підстав виникнення трудових спорів і конфліктів.16 1.4. Процесуальні правовідносини з розгляду трудових спорів, конфліктів і принципи, що відбивають характерні особливості їх вирішення.26 Розділ 2. Види трудових розбіжностей і особливості їх Класифікації за умов ринкових відносин в україні.30 2.1. Загальні підстави класифікації трудових розбіжностей.30 2.2. Трудові розбіжності з питань оплати праці.37 Розділ 3. Проблеми правового регулювання колективних трудових спорів і конфліктів в україні.45 3.1. Трудовий колектив як суб'єкт трудового права і сторона колективних трудових розбіжностей.45 3.2. Правова характеристика колективних трудових спорів, конфліктів і порядку їх виникнення.54 3.3. Примирливо-третейські способи вирішення колективних трудових розбіжностей.69 3.4. Проблеми регулювання страйку у сучасний період.88 Висновки.105 Рекомендації.107 Список використаних джерел.109

Висновок

Найважливішою гарантією реалізації трудових прав та інтересів суб'єктів трудових правовідносин за умов ринкової економіки є законодавчо передбачена можливість примусового поновлення порушених трудових прав суб'єктів і державний захист їх законних інтересів. Тому, на сучасному етапі розвитку української держави значно актуалізуються проблеми правового регулювання трудових розбіжностей, які виникають. У Конституції України [1] закріплене достатньо широке коло трудових прав громадян, крім того, Основний Закон допускає наявність колективних трудових прав і інтересів працівника, оскільки передбачає можливість колективного захисту трудящими своїх соціально-економічних прав і інтересів. Забезпечення адекватного ринковим умовам захисту закріплених на конституційному рівні трудових прав є одним з центральних завдань національного трудового права.
Як показує динаміка розвитку вітчизняного законодавства з вирішення трудових спорів, на всіх етапах порядок вирішення трудових розбіжностей відбивав соціально-економічні процеси, які відбувалися у суспільстві, й інтереси держави у сфері регулювання трудових правовідносин. Тому сучасний етап розвитку нашої держави зумовлює актуальність створення адекватної ринковим відносинам системи вирішення трудових розбіжностей.
Проведені науково-теоретичні дослідження доводять, що трудові спори і конфлікти слід розглядати як самостійні правові категорії, що мають різну правову природу. Це повинно знайти відображення у нормах сучасного трудового права з метою створення ефективного правового механізму вирішення трудових розбіжностей за умов ринкової економіки. Дефініції трудових спорів і трудових конфліктів повинні відображати характерні особ-ливості, властиві зазначеним правовим явищам.
Термін «трудова розбіжність» слід визнати загальним, об'єднуючим поняттям, що вказує на наявність різних позицій сторін трудового відношення або щодо встановлення умов праці, або щодо застосування норм трудового законодавства.
Процесуальні правовідносини з розгляду трудових спорів і конфліктів характеризуються низкою специфічних особливостей, тому не відносяться повною мірою ні до трудового, ні до цивільно-процесуального права.
Проведені дослідження дозволяють зробити висновок, що стороною колективного трудового спору або колективного трудового конфлікту на виробничому рівні є роботодавець і трудовий колектив підприємства, інтереси якого може представляти сформований ним представницький орган, або орган, якому трудовим колективом делеговані представницькі повноваження.
Сторонами колективного трудового конфлікту на галузевому, регіональному, національному рівнях слід визнати орган, що представляє інтереси відповідних роботодавців, і представницький орган, сформований або призначений, відповідними трудовими колективами найманих працівників.
Трудовий колектив характеризується якісною ознакою - наявністю організованої діяльності з відстоювання трудових прав і інтересів працівників і кількісною ознакою. Для набуття правосуб'єктності й визнання трудового колективу суб'єктом трудового права достатньо наявності якісної ознаки. Але для того, щоб трудовий колектив міг виступати суб'єктом колективного трудового спору або конфлікту, необхідно поєднання якісного й кількісного критеріїв, тобто за висування колективних вимог роботодавцю повинні висловитися більше половини працівників підприємства (установи, організації).
Слід також відзначити, що поняття «колективний трудовий спір» і «колективний трудовий конфлікт» є самостійними правовими категоріями, які характеризуються своєю правовою природою, й внаслідок цього повинні бути в нормативно-правовому порядку розмежовані.
Предметом колективного трудового спору є захист порушеного колективного трудового права працівників.
Фактичний склад, необхідний для виникнення колективного трудового спору, включає в себе: а) здійснення роботодавцем трудового правопорушення, яке носить колективний характер; б) засвідчення цього правопорушення у встановленому порядку трудовим колективом; в) звернення трудового колективу до роботодавця з вимогою усунути допущене правопорушення; г) відмова роботодавця у задоволенні заявленої вимоги; д) здійснення трудовим колективом передбачених законом активних дій, спрямованих на захист свого права.
Предметом колективного трудового конфлікту є встановлення нового права. Колективний трудовий конфлікт може бути на виробничому, галузевому, регіональному і національному рівнях. Вихідною підставою виникнення колективного трудового конфлікту є формування найманими працівниками у встановленому порядку своїх вимог щодо зміни умов праці.
Фактичний склад, необхідний для виникнення колективного трудового конфлікту, містить наступні елементи: а) формування трудовим колективом у встановленому порядку своїх вимог зі зміни умов застосування найманої праці; б) звернення з цими вимогами до роботодавця; в) відмова роботодавця у задоволенні заявлених вимог; г) здійснення трудовим колективом передбачених законом активних дій, спрямованих на реалізацію своїх інтересів.
Трудовий арбітраж, безсумнівно, відіграє значну роль при врегулюванні колективних трудових конфліктів, але він не здатний належним чином забезпечити захист порушених колективних трудових прав працівників, оскільки ефективний захист у даному випадку передбачає наявність професійної підготовки й глибоке знання чинного законодавства особами, що виносять рішення у справі. Тому вирішення колективних трудових спорів повинне здійснюватися судом у порядку позовного провадження.
Отож, формування та розвиток законодавчої бази в Україні з вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), урегулювання розбіжностей, які виникають між роботодавцями та найманими працівниками, на засадах соціального партнерства, законодавче врегулювання та закріплення прав трудових колективів з управління майном підприємств, установ, організацій дасть можливість не тільки попередити виникнення колективних спорів, що особливо важливо на етапі становлення України, але й зберегти соціальний мир у ній.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?