Реферат «Державне регулювання розвитку аграрного сектору України на прикладі світового досвіду», 2009 рік

З предмету Економіка підприємства · додано 11.06.2013 13:50 · від Владимир · Додати в закладки
8 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 1. Тенденції розвитку та ефективність державного регулювання аграрної ринкової економіки: досвід США, Японії, ЄЕС; 2. Використання світового досвіду по регулюванню аграрного сектору на Україні; 3. Удосконалення державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки. Висновки Список використаної літератури

Висновок

Висновки
У підсумку, на основі всього перерахованого можна зробити висновок: реальне, а не деклароване регулювання здійснюється в інтересах агросфери (тобто в інтересах фермерів, через них — в інтересах інших галузей агробізнесу, а потім вже в інтересах народного господарства).
Така відносно вигідна для сільського господарства політика регулювання в розвинутих країнах, а також те, що витрати на її здійснення (державні витрати) чітко визначені та відкриті для контролю, а вигоди для економіки в цілому не настільки очевидні, призвела до того, що в останні десятиріччя спостерігається зростання політики дерегулювання. Як наслідок, регулювання сільськогосподарського виробництва і всієї агросфери в цілому піддаються жорстокій критиці, та робляться спроби (щоправда, більше на рівні рекомендацій, ніж здійснених рішень) проведення політики дерегулювання в цьому секторі економіки як на національному, так, особливо, і на міжнародному рівні. Основні аргументи прихильників політики дерегулювання такі:
— здійснення політики державного регулювання, спрямованої на захист доходів сільськогосподарських виробників, призводить до багатьох побічних економічних проблем, зокрема, до недостатньої мобільності факторів виробництва в сільському господарстві. В цьому розумінні фермерські програми, безперечно, ведуть до самопоразки, оскільки виділені ними кошти капіталізуються в номінальну вартість активів, збільшуючи тим самим витрати виробництва. Недостатня мобільність факторів виробництва породжує недостатній рівень ефективності в аграрному секторі, що означає, в кінцевому підсумку, неефективне витрачання коштів платників податків;
— дуже великі і мають тенденцію до зростання витрати державного регулювання сільського господарства. На одну корову в ЄС припадає щорічних субсидій більше, ніж становить дохід половини населення планети. Фермери в штаті Айова отримують більше грошової допомоги від держави, ніж уся Африка від Світового банку. Японські фермери у 1990 р. дістали від держави підтримку на 15 000 дол. кожен, а це означає, що на долар продукції, яку вони виробили, 3/4 надійшло від держави;
— при здійсненні оцінки ефективності регулювання, і зокрема коштів, які виділяються як підтримка сільськогосподарським виробникам, слід враховувати, що постійно відбувається вульгарна підміна тези: добиваються виділення державних коштів для підтримки бідних (з низькими доходами) фермерів, а фактично отримують її великі фермерські господарства з найманими працівниками, чиї власники мають прибутки, які перевищують середні прибутки в інших галузях економіки. Такий стан справ викликаний тенденцією власників великих фірм витісняти дрібних фермерів завдяки своїй здатності захоплювати більше переваг від існуючих схем цінової підтримки;
— оцінюючи витрати на регулювання сільськогосподарського виробництва, потрібно, крім прямих витрат, враховувати і породжуваний ними ріст бюрократії, наприклад, ріст витрат на утримання державних чиновників у Міністерстві сільського господарства тощо.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 8 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали

Подібні визначення