Курсова робота «Клієнт-центрований напрямок у реабілітації різних груп клієнтів», 2001 рік

З предмету Психологія, педагогіка · додано 22.05.2007 23:02 · від veronika · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ. Розділ 1. Теоретичний рівень клієнт-центрованої психотерапії. 1.1. Карл Роджерс - творець клієнт-центрованої психотерапії. 1.2. Теорія клієнт-центрованої психотерапії. 1.3. Генезис неврозу. 1.4. Сучасний стан і тенденції розвитку клієнт-центрованої терапії. 1.5. Висновки до розділу 1. Розділ 2. Емпіричний рівень клієнт-центрованої психотерапії. 2.1. Механізми клієнт-центрованої психотерапії. 2.2. Результат клієнт-центрованої психотерапії. 2.3. Прийоми й особливості психотерапії. 2.4. Техніки клієнт-центрованої психотерапії. 2.5. Застосування клієнт-центрованої психотерапії. а) Консультування і психотерапія; б) Тренінг людських відносин; в) Малі групи; г) Інституціональна зміна. 2.6. Лікування клієнт-центрованою терапією: а) Консультування і психотерапія; б) Група особистісного росту; в) Програма Ла Джолла: тренінг людських відносин; г) Проекти освітніх інновацій: інституціональна зміна; 2.7. Організація терапевтичного процесу клієнт-центрованої психотерапії: а) Сеттінг б) Відносини в) Проблеми пацієнтів 2.8. Висновки до розділу 2. 3. Висновки

Висновок

У своїй роботі я розглянула теоретичні основи клієнт-центрованої психотерапії. Дізналася про засновника теорії цієї терапії К. Роджерса. Одна з його головних гіпотез полягає в тому, що людиною, яка краще розуміє і змінює клієнта, є сам клієнт. Акцент у його науковій діяльності був зроблений на процес зміни особистості в психотерапевтичному контакті, за умов, що сприяють такій зміні. Роджерс сильно підкреслювати значення особистісного контакту пацієнта і терапевта.

Клієнт-центрована психотерапія відноситься до числа концепцій екзістенціально-гуманістичного напрямку. Використання Роджерсом поняття "клієнт" поряд з поняттям "пацієнт" підкреслює визнання потенціалу самостійності й активності останнього на всіх етапах психотерапії, починаючи з постановки задачі. Суть методу полягає в тому, що психотерапевт входить у такий контакт із пацієнтами, що сприймається ними не як лікування і вивчення їхній з метою діагностики, а як глибоко особистий контакт.

Наші проблеми зароджуються з дитинства. Якщо дитина не живе в кліматі безумовно позитивного відношення і повинна виправдовувати чекання значимих осіб, то вона знаходиться в постійному побоюванні втрати позитивного відношення до себе. У свідомості дитини внутрішній досвід розділяється на "гарний" і "поганий". Пережитий дитиною страх втрати схвалення і прийняття блокує тенденцію самоактуалізації. Дитина починає уникати чи заперечувати власний досвід самоактуалізації, чи, іншими словами, свій природний досвід організму.

Сучасний стан людино-центрованого підходу (PCА) є таким: для сучасного людино-центрованого підходу характерна розмитість концептуальних границь - підхід Роджерса є гарною метафорою людини, і навряд чи його основні поняття; терапевтичний еклектизм - сполучаються зовсім протилежні, що не сполучаться підходи. Ще однією характерною рисою є байдужність до патогенезу і структури розладів. PCA-терапія не має переліку тих видів розладів, при яких вона ефективна. Її використовують при рішенні подружніх проблем, терапії сексуальних розладів, прикордонних станів і вираженої психопатології. Необхідно згадати і про тимчасові обмеження PCA-терапії.

Роджерс як механізм зміни клієнта розглядав самоактуалізуючу тенденцію. Інші види терапії намагаються робити те, що робить клієнт-центрована терапія, але роблять це не так успішно. Клієнт може оцінити реальність і природу свого суб'єктивного світу швидше, ніж у тому випадку, коли клієнту необхідно бороти з точкою зору терапевта. Чим більше терапевт сприймається клієнтом як генінний, емпатично розуміючий і безумовно його поважаючий, тим більше виражені конструктивні зміни в клієнті.

У результаті психотерапії відбуваються наступні зміни: підвищується відкритість досвіду; поглиблюються переживання; підвищується довіра до власних проявів, до самого себе; формується внутрішній локус оцінки; підсилюється готовність ввійти в "процес життя"; поглиблюється знання про себе в процесі переживання.

Є дані про використання деякими психоаналітиками терапії Роджерса в якості паліативного, симптоматичного засобу, причому призначуваного лише при актуальних (а не інфантильних) і неглибоких неврозах, і що дає лише короткочасний ефект. З цим важко погодитися, тому що терапія Роджерса орієнтована на особистість, а не на симптом. Результатом розвитку особистості і максимально ефективної психотерапії також стає "цілком функціонуюча особистість"

Кожен психотерапевтичний підхід має свою метафору норми. Умовно найбільш розповсюджені метафори можуть бути позначені як "дитина", "дорослий" і "духовно просунутий".

Прийоми, що найбільш часто використовуються в клієнт-центрованій психотерапії: вербалізація, використання мовчання, мовчазне прийняття, відображення емоцій.

Техніки клієнт-центрованого підходу - це не спосіб дій, а спосіб існування з клієнтом, тому вони не можуть розглядатися у відриві від необхідних і достатніх умов терапевтичної зміни. Терапевт-роджеріанець відповідає тільки за свою роботу, чи змінюватися чи не змінюватися - це вибір клієнта. Терапевт супроводжує клієнта не в проблему, а в глибину його внутрішнього світу, досвіду його переживань, що важливі для клієнта "тут і зараз". Є різні техніки: техніка повторів, узагальнення рефлексивної відповіді, метафора, емпатичні відповіді.

Існують певні особливості терапії: пацієнт усе більш вільний у вираженні своїх почуттів; виражені почуття пацієнта мають усе більше відношення до Я і усе рідше залишаються безликими; навколишніх осіб, власне Я, переживання і взаємини між ними; концепція Я реорганізується таким чином, щоб асимілювати і включити ці раніше спотворені переживання, що придушуються; пацієнт здобуває усе більшу здатність переживати безумовне позитивне відношення з боку психотерапевта, без почуття погрози; пацієнт все чіткіше відчуває безумовну позитивну самооцінку; джерелом представлення про себе в пацієнта усе більше є власні відчуття.

Клієнт-центрований підхід теоретично можна застосувати до будь-яких відносин, де люди прагнуть до того, щоб зрозуміти один одного і бути зрозумілими; де люди хочуть до якоїсь міри розкритися і сприяти росту один одного. Ці характеристики присутні в безлічі відносин, а отже особистісно-центровані принципи можуть застосуються в безлічі ситуацій.

Ситуації, у яких застосовуються особистісне центровані принципи, можна розділити на чотири категорії. Це: ситуація консультування, тренінг людських відносин, ситуації малих груп і проекти інституціональних змін.

Розглядаючи чотири області застосування клієнт-центрованої теорії, можна описати конкретні приклади практичного застосування цієї теорії в цих чотирьох областях: консультування і психотерапія, група особистісного росту програма Ла Джолла: тренінг людських відносин, проекти освітніх інновацій: інституціональна зміна.

Короткий опис організації терапевтичного процесу терапії має назви "сеттінг", "відносини" і "проблеми пацієнтів".

Навчання клієнт-центрованої психотерапії - це насамперед занурення в досвід переживання, якісних відносин. До технік же людина як би "дозріває". При цьому техніки не мають статусу техніки в точному значенні цього слова. Підхід Роджерса - це скоріше стиль життя, чим просто професійна техніка.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?