Дипломна робота «Зовнішня політика Федеративної Республіки Німеччина за часів канцлерства Ангели Меркель», 2012 рік

З предмету Політика, політологія · додано 14.05.2013 10:36 · від aleshkivska · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 2 Розділ і. Стан наукової розробки проблеми та джерельна база дослідження 4 1.1. Стан наукової розробки проблеми 4 1.2. Джерельна база дослідження 8 Розділ іі. Зовнішня політика уряду ангели меркель 11 2.1. Основні вектори зовнішньої політики Німеччини 11 2.2. Зовнішня політика Німеччини по відношенню до ЄС 28 2.3. Політика уряду Ангели Меркель: західно-європейський напрям 38 Розділ ііі. Східноєвропейський напрям у зовнішній політиці фрн за канцлерства а. Меркель 42 3.1. Відносини об’єднаної Німеччини та України 42 3.2. «Російський фактор» у німецькій зовнішній політиці 57 Висновки 66 Список використаних джерел та літератури 69

Висновок

Пріоритети німецької зовнішньої політики зумовлюють нову роль ФРН у Європі‚ що забезпечується дипломатією, якій вдається поєднувати одночасне осягнення багатьох цілей у кількох площинах міжнародних відносин. У стосунках в рамках НАТО Федеративна Республіка виступає з багатьох питань як вірний американський союзник на континенті і‚ одночасно‚ як партнер Франції у розбудові Спільної зовнішньої політики і політики безпеки (СЗПБ) в межах ЄС. У комплексі відносин НАТО з Росією Німеччина відіграє роль держави, яка чітко ідентифікує себе з Північноатлантичним альянсом (на відміну від Франції, Греції чи Чехії), але послідовно виступає за врахування‚ в міру можливості‚ «легітимних» російських інтересів у діях блоку. У стосунках з іншими країнами Центрально-Східної Європи Німеччина‚ з одного боку‚ всіляко підтримує їхнє прагнення до інтеграції у ЄС, а з іншого‚ – робить усе, щоб до їхнього прийняття реформувати Союз таким чином, аби зберегти ефективність його діяльності за умов збільшення кількості держав-членів.
Розгляд методів реалізації Німеччиною власних державних інтересів дозволяє твердити‚ що специфіка німецької зовнішньої політики на сучасному етапі полягає у тому, щоб збільшувати власний зовнішньополітичний потенціал у рамках діяльності в регіональних об’єднаннях і військових союзах. Мультилатералізм як політична стратегія, що передбачає активну участь Німеччини в європейській та євроатлантичній інтеграції‚ змушує уряд Меркель при проведенні зовнішньополітичних акцій віддавати перевагу тим рішенням‚ які враховують не лише державні інтереси ФРН‚ але й інтереси інших держав-акторів міжнародної системи.
Таким чином‚ дослідження зовнішньої політики ФРН дозволяє зробити загальний висновок про те‚ що у нинішньому світі державні інтереси можуть реалізуватися лише при згоді з близькими і далекими сусідами та іншими зацікавленими сторонами. Тому шанси на успіх має тільки така зовнішня політика, яка погоджує власні інтереси з інтересами сусідів, розглядає інші держави як партнерів, з якими можлива не лише конкуренція, але й кооперація.
Отже‚ роль об’єднаної Німеччини у Європі має подвійний‚ сповнений суперечностей діалектичний характер.
Оскільки правовою базою стосунків між Україною та ФРН залишається Спільна декларація про основи відносин‚ підписана майже десять років тому‚ 1 червня 1993 року‚ було б доцільним розпочати роботу з укладення широкого договору про добросусідство‚ партнерство і співробітництво‚ подібного до договорів‚ укладених ФРН з Польщею й Російською Федерацією.
Важливою проблемою у двосторонніх відносинах між Україною та ФРН є недостатнє залучення до них органів місцевого самоврядування на рівні областей‚ міст і районів. З цією метою необхідно створити реєстр партнерських зв’язків між окремими землями‚ округами та громадами ФРН і відповідними їм суб’єктами місцевого самоврядування України‚ а також опрацювати державну програму встановлення таких зв’язків‚ метою якої мало б стати налагодження якомога більшої кількості партнерств на усіх рівнях.
Стан двостороннього співробітництва України та Німеччини можна охарактеризувати як незадовільний. На дану ситуацію безпосередньо впливає низка зовнішньо- та внутрішньополітичних факторів. Сьогодні головна увага ФРН зосереджена на подоланні численних проблем всередині ЄС, пов'язаних насамперед із необхідністю пошуку шляхів виходу з важкої економічної та фінансової кризи, зокрема кризи єврозони. Несприятливою є також політична ситуація в самій Німеччині, де правляча коаліція стрімко втрачає позиції насамперед через непопулярність антикризових заходів серед опозиції та населення. Однак чи не найбільший вплив на двосторонні відносини має факт особливих відносин Німеччини з Росією. Через це ФРН уникає будь-якої можливості перетворення «українського питання» на фактор суперництва із Росією. Даний чинник, а також зростання в Німеччині та ЄС «втоми від розширення» спричиняють небажання Берліна надати Києву чітку перспективу членства в ЄС.
Втрата активності у політичному діалозі між Україною та ФРН може бути компенсована інтенсифікацією безпекового співробітництва між сторонами та з ЄС. Німеччина постійно підкреслює ключову роль України для безпеки Європи, зокрема надає важливого значення участі Києва у процесі врегулювання Придністровського конфлікту.
Німеччина очікує від України чіткого бачення, а головне конкретних цілеспрямованих дій на шляху модернізації держави та економічної інтеграції з ЄС. У цій ситуації Україні доцільно перейти від стратегії «морального тиску» щодо надання перспектив членства в ЄС до системного впровадження економічних реформ. Німеччина зацікавлена в українському ринку, який має для неї значний потенціал і робить вагомий внесок в економічну інтеграцію України з ЄС. Важливим пріоритетом для ФРН є також модернізація української газотранспортної системи. При цьому слабка зацікавленість німецьких компаній у створенні тристороннього консорціуму з її управління пояснюється відсутністю чітких бізнес-пропозицій з українського боку, що своєю чергою зумовлене роллю держави як монополіста в енергетичному секторі та непрозорим законодавством України.
Таким чином, з метою активізації та інтенсифікації двосторонніх відносин з Німеччиною Україні необхідно зосередити зусилля на розробці комплексної стратегії щодо подальшої співпраці з ФРН, зосередившись на трьох ключових напрямах: 1) активізація та посилення політичного та безпекового діалогу; 2) подальша розбудова та оптимізація торговельно-економічного та інвестиційного співробітництва; 3) співпраця в енергетичній сфері.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали

Подібні визначення