Дипломна робота «Бюджетні трансферти та їх роль у розвитку місцевих бюджетів», 2013 рік

З предмету Фінанси · додано 23.04.2013 13:36 · від GANNA · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 4 Розділ 1. Бюджетні трансферти як інструмент збалансування бюджетів різних рівнів: теоретичний аспект8 1.1. Еволюція теоретичних поглядів на міжбюджетні трансферти в системі міжбюджетних відносин 8 1.2. Науково-методичні засади бюджетного регулювання розвитку територій 13 1.3. Економічна сутність міжбюджетних трансфертів, їх види та порядок визначення 29 Розділ 2. Оцінка практики міжбюджетних відносин в україні 41 2.1. Аналіз забезпечення фінансовими ресурсами місцевих бюджетів України у 2010-2012 роках 41 2.2. Оцінка стану надання місцевим бюджетам трансфертів з Державного бюджету України і стан взаємних розрахунків 51 2.3. Міжбюджетні трансферти як інструмент забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів 58 Розділ 3. Напрями вдосконалення міжбюджетного трансфертування в україні 65 3.1. Переваги і недоліки застосування міжбюджетних трансфертів в Україні 65 3.2. Проблеми формування ефективного механізму міжбюджетного регулювання в Україні та шляхи їх вирішення 73 3.3. Зарубіжний досвід бюджетного регулювання трансфертних потоків 82 Висновки 94 Список використаних джерел 101 Додатки 110

Висновок

Рівень фінансової достатності бюджетів різних рівнів є водночас і результатом, і умовою сталого соціально-економічного розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Структура дохідної бази місцевих бюджетів в розрізі зростання частки міжбюджетних трансфертів свідчить про посилення тенденцій до централізації бюджетних ресурсів в країні. Значна перевага трансфертів над власною дохідною базою обумовлює неспроможність бюджетів до самофінансування. Вирішення цієї гострої для України проблеми ускладнюється через низку організаційних недоліків системи міжбюджетного трансфертування в розрізі правових, нормативних та методичних аспектів.
Сьогодні міжбюджетні трансферти у вигляді переважно дотацій вирівнювання спрямовуються в основному на покриття дефіциту доходів для виконання власних і делегованих функцій місцевих органів влади та місцевого самоврядування. Трансферти на реалізацію інвестиційних проектів є несуттєвими за обсягами, що позбавляє їх позитивного впливу на соціально-економічний розвиток адміністративно-територіальної одиниці.
Окреслені проблеми організації міжбюджетного трансфертування в Україні потребують науково обґрунтованих рішень з урахуванням впливу фінансово-економічної кризи та бюджетно-податкового реформування на трансфертну політику держави.
Однією з центральних і, водночас, суперечливих проблем внутрішніх фінансових відносин в Україні є вирівнювання фінансової забезпеченості регіонів шляхом надання коштів з центрального бюджету, оскільки власна фінансова база місцевих бюджетів є недостатньою для виконання функцій місцевої влади відповідно чинному законодавству.
Ефективність функціонування системи міжбюджетних трансфертів пов'язана зі ступенем досконалості нормативно-законодавчої бази. Основним правовим актом, що регулює організацію міжбюджетного трансфертування є Бюджетний кодекс України. Враховуючи його позитивний вплив на організацію та функціонування системи міжбюджетних відносин в цілому та міжбюджетного трансфертування, зокрема, слід наголосити на необхідності розробки нормати-вно-правової бази стосовно питань формування міжбюджетних трансфертів та механізму їх розподілу.
В новому Бюджетному кодексі надано визначення трансфертів як коштів, одержаних від інших органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній і безповоротній основі (ст.20). У відповідності з Бюджетним кодексом міжбюджетні трансферти поділяються на дотації вирівнювання; субвенції; кошти, що передаються до державного та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів; додаткові дотації ( ст.96).
Кодексом надано вичерпний перелік субвенцій на здійснення державних програм соціального захисту та категорії громадян, яким надаються пільги за рахунок цих субвенцій (ч 2-5ст.102). Крім того, доповнено перелік трансфертів «додатковою дотацією» на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів та «іншими дотаціями і субвенціями» (п.6 ч.1ст. 97).
Згідно з новим Бюджетним кодексом передбачено на постійній основі: механізм перерахування міжбюджетних трансфертів місцевим бюджетам (ст. 108); пропорції розподілу додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів між бюджетами різних рівнів (ч.5ст.97); склад кошика доходів загального фонду державного бюджету для надання міжбюджетних трансфертів (ч. 4 ст.108); регулювання міжбюджетних відносин між районним бюджетом та бюджетами місцевого самоврядування (ч.3ст. 101).
Крім того, новий Бюджетний кодекс визначає перелік основних принципів та засад надання місцевим бюджетам субвенції на виконання інвестиційних програм (ч. 1-3 ст.105).
Обсяг трансфертів, які має змогу отримати місцевий бюджет, залежить від кількості зібраних доходів. Відповідно ст. 64, 69 Бюджетного кодексу доходи місцевих бюджетів поділяються на дві групи: доходи, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (перший кошик) - закріплені доходи; доходи, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (другий кошик) - власні доходи.
В основу такого розподілу покладено принцип впливу найвагоміших дохідних джерел: чим більше надходжень від них, тим менше трансфертів може бути отримано. З одного боку, це стримує «утриманські» настрої місцевих бюджетів відносно державного; з іншого - не стимулює збирання надходжень з першого кошика. Складається ситуація, коли зусилля місцевої влади з активізації діяльності в регіонах щодо підвищення рівня зайнятості населення і як слідство - збільшення надходжень податку з доходів фізичних осіб до місцевих бюджетів - призводить до зменшення обсягів дотації вирівнювання або збільшення суми коштів, які мають бути перераховані до державного бюджету.
Частка доходів першого кошика становить понад 80 відсотків обсягу загального фонду місцевих бюджетів. Відповідно низькою є частка дохідних джерел другого кошика, якими місцеві органи влади можуть розпоряджатися на свій розсуд, враховуючи пріоритети розвитку конкретної адміністративно-територіальної одиниці. У зв'язку з цим включення плати за землю та податку з власників транспортних засобів до доходів другого кошику надає змогу нарощувати фінансову базу шляхом власних зусиль.
Трансферти місцевим бюджетам можуть бути поділені за видами таким чином: для короткострокового збалансування фінансових можливостей бюджету (дотації); для вирівнювання фінансової спроможності бюджетів (дотації вирівнювання); для фінансування заходів цільового спрямування (субвенції).
Необхідність у дотаціях виникає, коли доходи і видатки бюджетів різних рівнів змінюються по-різному і можливим наслідком цього може бути нестача бюджетних ресурсів. Саме нівелюванню короткострокових фінансових проблем слугують дотації. Слід відмітити, що їх надання може перешкоджати подальшому соціально-економічному розвитку адміністративно-територіальної одиниці.
Основним завданням дотацій вирівнювання є вирішення проблеми незбалансованості місцевого бюджету, яка виникає внаслідок невідповідності між податкоспроможністю адміністративно-територіальної одиниці та відповідальністю за фінансування певних видатків. Тобто, вони спрямовуються на покриття дефіциту доходів бюджету для виконання власних і делегованих функцій місцевих органів влади та місцевого самоврядування.
Міжбюджетні трансферти можуть мати і цільовий характер - субвенції, надання яких пов'язане з контролем за виконанням обов'язкових умов і як слідство - з можливим порушенням самостійності місцевих органів влади, особливо у випадку, коли субвенції стають основним дохідним джерелом бюджету.
Таким чином, ступінь фінансової незалежності місцевих бюджетів при отриманні міжбю-джетних трансфертів визначається співвідношенням між дотаціями та субвенціями.
Бюджетна реформа в Україні поки що не призвела до зростання фінансової самодостатності місцевих бюджетів, а головне - пов'язаної з нею відповідальності місцевої влади за забезпечення соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць.
В умовах сьогодення організація фінансових відносин між центром та регіонами в Україні відповідає усім ознакам централізованої моделі. Органи місцевого самоврядування досі не мають ні чітко визначених обов'язків, ні достатньої фінансової бази. Місцеві органи влади займаються переважно виконанням делегованих державою повноважень, а не проблемами місцевого значення. Фінансування місцевих бюджетів через систему міжбюджетного трансферту-вання не стимулює їх до збільшення закріплених та власних доходів.
Перетворення місцевого бюджету на ефективний інструмент соціально-економічного розвитку залежить від побудови моделі міжбюджетних відносин, яка б відповідала державному, бюджетному та адміністративно-територіальному устрою держави. З цією метою необхідно застосувати основні переваги як централізованої, так і децентралізованої моделей. Слід знайти оптимальне рішення, яке б врахувало в повній мірі особливості організації та функціонування бюджетної системи. На зміну централізації бюджетних коштів має прийти раціональне розмежування функцій та відповідний розподіл доходів між різними рівнями влади (центральним, регіональним, місцевим), який передбачав би визначення оптимальних обсягів і структури бюджетних повноважень з одного боку, та повне їх фінансове забезпечення - з іншого.
Як свідчать данні дослідження дипломної роботи, бюджетна система України сьогодні розвивається в напрямку подальшої централізації бюджетних ресурсів, що відображається динамікою питомої ваги міжбюджетних трансфертів у доходах місцевих бюджетів протягом 2005 - 2011 років: якщо у 2005 році ця величина складала 43,5 відсотки, то у 2011 році - вже 52,3 відсотка.
Відображення питомої ваги трансфертів у доходах місцевих бюджетів надає узагальнену картину отримання регіонами фінансової допомоги з центру без урахування індивідуальних потреб адміністративно-територіальної одиниці. За рівнем ротаційності бюджетів областей їх класифікують таким чином: найменш дотаційні (0-20%), середньо дотаційні (20-40%), найбільш дотаційні (40-60%).
Значні обсяги трансфертів свідчать про неспроможність переважної більшості адміністративно-територіальних одиниць, які формують бюджети базового рівня, самостійно фінансувати навіть мінімальні соціальні потреби населення. Основним і практично єдиним джерелом забезпечення соціальних послуг є кошти бюджетів вищого рівня у вигляді трансфертів. Така залежність місцевих бюджетів від центрального є суттєвим недоліком існуючої системи міжбюджетних відносин. Тому тільки зміцнення власної дохідної бази на місцевому рівні в змозі знизити рівень трансфертування.
Вдосконалення організації системи міжбюджетних відносин на засадах суттєвого обмеження трансфертів самодостатнім в фінансовому питанні регіонам сприятиме стимулюванню до формування ними міцної фінансової бази.
Трансформація міжбюджетних відносин є неодмінною передумовою забезпечення сталого соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць різного рівня. Вона має відбуватися на базі науково обґрунтованих підходів до побудови ефективної системи міжбюджетних відносин в цілому і дієвої системи міжбюджетних трансфертів, зокрема.
Цілісна концепція реформування міжбюджетних відносин має будуватися на системі економічних принципів і критеріїв розподілу функціональних повноважень між органами державної влади та місцевого самоврядування.
Ефективність функціонування системи міжбюджетних трансфертів прямо пов'язана із ступенем досконалості нормативно-правової бази, що регулює питання міжбюджетного транс-фертування; організації і методичних підходів до їх формування і розподілу.
Новим Бюджетним кодексом передбачено заходи щодо вдосконалення організації та функціонування системи міжбюджетного трансфертування, а саме: механізм перерахування міжбюджетних трансфертів (ст.108), пропорції розподілу додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів між бюджетами різних рівнів (ст.97), склад кошика доходів загального фонду державного бюджету для надання міжбюджетних трансфертів (ст. 108), регулювання міжбюджетних відносин між районним бюджетом та бюджетами місцевого самоврядування (ст.109); визначено перелік основних принципів та засад надання місцевим бюджетам субвенції на виконання інвестиційних програм, а також встановлено здійснення розподілу цих субвенцій на підставі формалізованих параметрів.
До подальших кроків на шляху вдосконалення організації міжбюджетного трансфертування можна віднести: створення фонду фінансової підтримки, який мав би інвестиційно-відтворювальне спрямування. При цьому необхідним є запровадження прозорого і обґрунтованого механізму розподілу цих коштів державного бюджету на основі багатофакторної формули, яка дозволила оці-нити потребу конкретної адміністративно - територіальної одиниці в централізованій підтримці; мінімізацію вилучення коштів у регіонів - донорів до державного бюджету та замість цього спрямування їх на інноваційні перетворення; надання переваги в структурі міжбюджетних трансфертів місцевим бюджетам інвестиційним субвенціям, які будуть спрямовані на заходи щодо подолання депресивності конкретних регіонів.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали

Подібні визначення