Курсова робота «Процеси адаптації запозичень зі сфери ІТ в новогрецькій мові та способи їх перекладу українською мовою», 2012 рік

З предмету Філологія · додано 23.04.2013 11:29 · від Инна · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 2 Розділ 1. Запозичення як процес і результат мовних контактів 6 1.1. Запозичення як результат мовних контактів 6 1.2. Класифікація запозичень зі сфери інформаційних технологій з новогрецької мови 16 1.3. Процес адаптації запозичень зі сфери ІТ в новогрецькій мові 22 Розділ 2. Спроби перекладу іншомовних слів 35 Висновки 41 Список використаної літератури 45

Висновок

Одним із важливих питань загальної науково-теоретичної проблеми зв’язку мови з розвитком суспільства і його історією є всебічне вивчення міжмовних контактів, взаємозв’язків, взаємодії та взаємопроникнення мов.
Мовний контакт розуміється як перетин мовних або структурних та позамовних, соціальних, психологічних факторів розвитку мови.
У лінгвістичних працях розрізняють “вузьке” й “широке” тлумачення терміна “мовні контакти”, розуміючи під першим контактну ситуацію, пов’язану з неодмінною двомовністю, а під другим – міжмовний зв'язок, при якому двомовності може й не бути. Мовні контакти являють собою тривалий і складний процес, який пов’язаний із розвитком суспільства.
Оскільки іншомовні впливи наявні у кожній мові, то процес запозичення є закономірним явищем. Поява запозичень спричиняється екстралінгвальними та інтралінгвальними чинниками. До власне мовних належать: уніфікація мовної картини світу, лексична недостатність мови-реципієнта, заповнення мовної лакуни; потреба у семантичному обмеженні питомого слова, усуненні його багатозначності, вищий ступінь термінологічної визначеності запозичуваного слова, яка склалася у мові-джерелі, порівняно з наявним у приймаючій мові відповідником
Проникнення в мову іншомовних елементів завжди викликає досить негативну реакцію. Запозичене слово – це насамперед носій іншої культури, що притаманний суспільству з іншою духовною організацією. Велика кількість іншомовних слів на початку ХХІ ст. зумовлена політикою відкритості, орієнтацією суспільства на Захід, західну культуру, традиції, технології, економічний розвиток. Нові поняття, що входять у життя суспільства й особистості, заповнюють лакуни, що існують у мові-реципієнті.
Активізація залучення іншомовної лексики зумовлює різного роду дискусії як у суспільстві, так і в колі лінгвістів. Одні дослідники вважають запозичення природним процесом збагачення мови, інші дотримуються протилежної думки й кваліфікують іншомовні лексеми як потік слів, що порушує стабільність та самобутність сучасної української мови. Доречним вважається сприймати запозичення як необхідний елемент розвитку мови.
У сучасному мовознавстві розрізняють зовнішні та внутрішні причини появи запозичень. До зовнішніх причин належать контакти між народами. Лінгвальними причинами запозичення є потреба у поповненні, а то й створенні певної лексико-семантичної групи, недостатньо представленої або відсутньої на певному етапі розвитку тієї мови, що запозичує; потреба у семантичному обмеженні питомого слова, усуненні його багатозначності; вищий ступінь термінологічної визначеності запозичуваного слова, яка склалася в мові-джерелі, порівняно з наявним відповідником у мові-реципієнті.
Існують дві основні класифікації запозичень за способом їх проникнення в запозичувану мову: усний чи письмовий (книжковий) шлях запозичення та запозичення пряме або непряме (за допомогою мов-посередників). У першому випадку іншомовні слова досить легко і швидко проходять повне освоєння в запозичувані мови, але при цьому часто піддаються спотворенню, народній етимології. У другому випадку слова за звуковим виглядом та лексичним значенням зберігають близькість з оригіналом, але довше залишаються неосвоєними.
У числі перших лінгвістів, які ставили питання про класифікацію запозичень, був Д. Лотте. Він пропонував усі запозичення поділяти на буквальні, трансформовані та оригінальні.
Мовна картина світу передує спеціалізованим науковим картинам, формує їх, тому людина здатна вивчати світ тільки завдяки мові, в якій закріплюється суспільно-історичний досвід. Збагачення словникового складу мови за рахунок словника інших мов зазвичай є наслідком різних політичних, економічних, торговельних відносин. Часто при запозиченні нове слово приходить разом з новою реалією, яка не існувала в культурі мовців на запозиченій мові, отже - не є зафіксованою в мовній картині світу. У деяких випадках запозичене слово приходить як синонім вже існуючого слова в словниковому складі запозиченої мови.
Існування запозичень в галузі інформаційних технологій розглядається як типовий природний шлях збагачення цього пласту лексики. Аналізуючи досліджувану проблему, увага звертається на питання функціонування новогрецьких термінів у терміносистемі інформаційних технологій української мови. Терміни з грецькими морфемами формують особливий нейтральний термінологічний фон. Порівняльний аналіз двох мов показує, що ряд термінів, які використовуються в терміносистемах є не простими запозиченнями, а мають інтернаціональний характер, формуючи так званий міжнародний лексичний фонд.
На думку переважної більшості лінгвістів найхарактернішими особливостями складних слів, утворених за допомогою новогрецьких елементів є короткість – термін дуже часто є еквівалентом речення; розуміння у міжнародному масштабі; необмежений ступінь уживаності.
Запозичена лексика, поповнюючи словниковий склад запозичуваної мови, стає його невід'ємною частиною, вступає у взаємодію з іншими мовними одиницями, розширюючи семантичні та стилістичні можливості мови. Перш за все, система запозиченої мови засвоює іншомовні слова, підпорядковує їх своєму порядку: фонетичному, лексичному та граматичному.
Проблема перекладу термінології входить до кола найскладніших проблем у галузі лінгвістики та перекладознавства, тому що термінологічні одиниці відносяться до лексики, яка розвивається швидкими темпами, користується попитом у фахівців різних сфер, у тому числі і в інформаційних технологіях. Головним чинником при перекладі запозичень - є адекватність, бо незважаючи на прагнення перекладача відтворити якомога повніше змістовну цінність оригіналу і добитися рівнозначного з оригіналом впливу на читача, йому, перекладачеві, можна розраховувати лише на відносну еквівалентність. Адже мета перекладу полягає в збереженні змісту, функцій, стильових, стилістичних, комунікативних цінностей оригіналу.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?