Курсова робота «Бюджетні інвестиції», 2012 рік

З предмету Фінанси · додано 01.04.2013 19:30 · від gigalo92 · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ. РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи бюджетного інвестування 1.1. Поняття та порядок надання бюджетних інвестицій. 1.2. Бюджет розвитку та джерела його формування. РОЗДІЛ 2. Аналіз структури та динаміки бюджетного інвестування в Україні 2.1. Аналіз надання та фінансування видатків розвитку. 2.2. Аналіз обсягів вкладання бюджетних коштів: регіональні особливості. РОЗДІЛ 3. Шляхи вдосконалення системи бюджетного інвестування 3.1. Практика бюджетних інвестицій зарубіжних країн. 3.2. Першочергові шляхи реформування системи бюджетного інвестування. Висновки. Список використаних джерел. Додатки.

Висновок

Бюджетними інвестиціями є видатки з державного та місцевих бюджетів, які спрямовуються на фінансування державних цільових програм економічного, науково-технічного, соціального розвитку, програми розвитку окремих регіонів, галузей економіки, фінансування інвестиційних проектів та придбання частки акцій чи прав участі в управлінні підприємством.
Основною метою бюджетних інвестицій є інвестиційне забезпечення розвитку реального сектору економіки та соціальної сфери. У свою чергу, передбачається інвестування коштів в формування такої системи надання суспільних послуг, яка б забезпечувала високий рівень соціально-економічного розвитку, підвищувала б матеріальний добробут населення, забезпечувала б розвиток матеріально-технічної бази соціальної сфери, а також активізувала б інвестиційні процеси та сприяла б економічному зростанню.
Бюджет розвитку – це такий бюджет, який відповідає принципам переходу економіки на інноваційну модель розвитку, гармонізує державну бюджетно-податкову політику з іншими напрямами фінансової та інвестиційної політики, підтримуючи високотехнологічні та інноваційно орієнтовані виробництва, причому у частині формування як бюджетних доходів (шляхом пільгового оподаткування результатів господарювання), так і бюджетних видатків (шляхом субсидування та часткового фінансування відповідних модернізаційних проектів).
У Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачається, що місцевий бюджет поділяється на поточний бюджет і бюджет розвитку, але джерела формування і напрями використання коштів бюджету розвитку окреслені лише в загальному вигляді.
У Бюджетному кодексі України питання про бюджет розвитку у складі Державного бюджету України взагалі не розглядається. Бюджет розвитку України має бути складовою частиною Державного бюджету України, фінансовою програмою розвитку економіки, що використовується для безповоротного фінансування, кредитування та гарантійного забезпечення проектів інвестиційної та інноваційної діяльності. Обсяги фінансових ресурсів, що спрямовуються до бюджету розвитку, повинні щорічно встановлюватися в Законі України "Про Державний бюджет України" на наступний фінансовий рік. Прослідкувавши за практикою організації бюджетних інвестицій в різних країнах світу, було виявлено як ефективне джерело інвестиційної діяльності, створення відокремленого від бюджету інвестиційного фонду, кошти якого завжди є у визначеній кількості і мають регламентований напрям їх спрямування.
Аналіз динаміки бюджетного інвестування продемонстрував те що даний вид інвестицій в загальному обсязі не дотягує до потрібних 2% від ВВП. Дійсно за бюджетний кошт в останній час було збудовано багато інфраструктурних об’єктів (зокрема в процесі підготовки до Євро-2012), але єдиною проблемою є відсутність реальної економічної віддачі від них. В регіональному розрізі найактивнішими інвестиційними зонами залишаються київська, луганська, дніпропетровська області. Традиційно інвестиційно-депресивною залишається центральна Україна, яка не має розвиненої промисловості, тому інвестиційне зростання тут може базуватися лише на будівництві нових підприємств.
У умовах дефіциту державного бюджету економіка відчуває недостачу державних капітальних вкладень. Такі обставини змушують кардинально змінити інвестиційну стратегію держави і розвити відповідну мережу державних і змішаних інститутів для реалізації цих програм.
Насамперед необхідно чітко розмежовувати сфери залучення державних капіталовкладень. Вони повинні служити своєрідним каталізатором росту приватних капітальних вкладень і капіталовкладень приватного сектора. Державні капітальні вкладення полегшують і стимулюють приватні. Такий зв’язок виявляється в усіх країнах.
Прямі державні капіталовкладення не повинні направлятися в нормально- та високоприбуткові підприємства і галузі, за винятком тих випадків, коли вимагаються значні, непосильні на даному етапі приватному капіталу інвестиції в галузі з тривалим інвестиційним циклом. У основному, прямі державні капітальні вкладення повинні направлятися на об’єкти з більшою соціальною віддачею, чим економічні, а також у галузі виробничої інфраструктури (насамперед, транспорт і зв’язок) і підготовку кадрів для нових виробництв, тобто, у розвиток тих сфер, що забезпечують активізацію приватних капіталовкладень.

Коментар модератора

30 стор.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали