Дипломна робота «Роль держави у розвитку соціально-трудових відносин», 2012 рік

З предмету Макроекономіка · додано 23.03.2013 10:47 · від Kytsunia · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ 1. Теоретичні аспекти регулювання соціально-трудових відносин в україні 6 1.1. Основні поняття та категорії, що визначають соціально-трудові відносини 6 1.2. Складові соціально-трудових відносин 12 1.3. Структура механізму регулювання соціально-трудових відносин 19 Висновки до розділу 1 31 Розділ 2. Аналіз сучасного стану й тенденцій розвитку соціально – трудових відносин в україні 33 2.1. Особливості становлення соціального партнерства як засобу державної політики у сфері соціально-трудових відносин в Україні 33 2.2. Рівень грошових доходів населення як характеристика стану соціально-трудових відносин в Україні 43 2.3. Проблема бідності в Україні 56 Висновки до розділу 2 77 Розділ 3. Основні напрями вдосконалення механізму регулювання соціально-трудових відносин в україні 79 3.1. Принципи та особливості функціонування соціально-трудових відносин в розвинутих країнах світу 79 Висновки 116 Список використаної літератури 121 Додатки 136

Висновок

Метою дипломного дослідження є узагальнення науково-теоретичних підходів до визначення сутності і структури системи соціально-трудових відносин та уточнення на цій основі ролі держави в процесах її становлення та регулювання.
У першому розділі дипломної роботи було досліджено та розкрито теоретичні аспекти регулювання соціально-трудових відносин в Україні:
Соціально-трудові відносини – це об’єктивно існуючі взаємозалежність та взаємодія суб’єктів відповідних відносин у процесі праці, які націлено на регулювання якості трудового життя.
Соціально-трудові відносини характеризують економічні, психологічні та правові аспекти взаємозв’язків індивідуумів та соціальних груп у процесах, обумовлених трудовою діяльністю.
Соціально-трудові відносини – це комплекс взаємовідносин між найманими працівниками та роботодавцями в умовах ринкової економіки, які націлено на забезпечення високого рівня та якості життя людини, колективу та суспільства в цілому.
Велика кількість дефініцій поняття «соціально-трудові відносини» та їх відмінності дозволяють провести певну класифікацію за їхніми характерними ознаками. Найбільш визначальними з них є: зміст діяльності, сфера поширення відносин, характер взаємозв’язків, наявність владної залежності, ступінь регламентованості, спосіб розподілення доходів, спрямованість інтересів, ступінь соціальної напруженості.
Система соціально-трудових відносин характеризується такими складовими: сторони соціально-трудових відносин; суб'єкти соціально-трудових відносин; механізм соціально-трудових відносин; рівні соціально-трудових відносин; предмет соціально-трудових відносин; принципи соціально-трудових відносин; типи соціально-трудових відносин.
Основними суб’єктами соціально-трудових відносин є: наймані працівники (їх представники); роботодавці, їх об’єднання; державні інституції, громадські, професійні та інші об’єднання, які регулюють (контролюють) соціально-трудові відносини; особи, які не працюють та ті, хто потребує соціального захисту; держава.
Рівень соціально-трудових відносин визначається властивостями соціально-економічного простору, в якому функціонують суб’єкти цих відносин. У залежності від кількості учасників і напрямів взаємозв’язків між ними виділяють індивідуальний, груповий та змішаний рівні соціально-трудових відносин.
Предмет соціально-трудових відносин – це соціально-економічні процеси та явища, що виникають у соціально-трудових відносинах.
Основний принцип системи соціально-трудових відносин – це законодавче забезпечення прав у соціально-трудовій сфері, визначення об’єктів, суб’єктів, порядку їх взаємодії, охоплення сфер взаємовідносин суб’єктів, а також контроль за дотриманням цих прав.
До означених принципів також слід віднести: принципи солідарності, субсидіарності, партнерства, загальності, адресності та інтегрованості.
За характером впливу на результати економічної діяльності людей соціально-трудові відносини розподіляються на: конструктивні та деструктивні.
Основи механізму державного регулювання соціально-трудових відносин в Україні закладено, однак концепція його подальшого розвитку здебільшого базується на удосконаленні інститутів соціального діалогу та формальних процедур його здійснення. Значний стримуючий вплив на розвиток соціально-трудових відносин мають патерналістські тенденції державного впливу на формування тристоронніх органів соціального діалогу.
У другому розділі дипломної роботи було проведено АНАЛІЗ сучасного стану й тенденцій розвитку соціально – трудових відносин в Україні:
На сьогодні в Україні соціальне партнерство утвердилось як основна та єдина форма регулювання взаємовідносин між усіма суб’єктами у соціально-трудовій сфері. На державному рівні створено законодавчі, інституційні передумови для ефективного функціонування соціального партнерства. Проте, як свідчить вітчизняний досвід, між створення умов та фактичною реалізацією будь-якого починання існує значний «розрив». Саме тому практична реалізація принципів соціального партнерства в Україні має на своєму шляху багато проблем, які ще необхідно вирішити.
Грошові доходи населення – основний вид особистих доходів населення, отриманих у формі заробітної плати, пенсій, грошової допомоги, стипендій тощо.
За 2011 рік порівняно з попереднім роком номінальні доходи населення зросли на 13,6%. Наявний доход у розрахунку на одну особу за 2011 рік становив 1770,8 грн., що на 15,0% більше ніж за минулий рік. Витрати населення за 2011 рік порівняно з аналогічним періодом попереднього року збільшились на 13,6%. Приріст заощаджень склав 113,925 млн. грн.
За даними Державної податкової служби, за підсумками 2011 року кількість громадян України, які задекларували доходи понад 1 мільйон гривень, збільшилася на 754 особи – до 2291. Загальна сума отриманого зазначеними вище громадянами доходу становила понад 15 мільярдів гривень, що на 5,3 мільярди більше ніж минулого року. Відповідною категорією платників податків самостійно визначено податкове зобов'язання в сумі близько 172 мільйонів гривень. Найбільше мільйонерів у місті Києві – 916, Донецькій області – 271 і Дніпропетровській області – 216. Питома вага заробітної плати в структурі доходів населення за 2011 рік становила 42%. Частка доходів у виді прибутку та змішаного доходу в структурі доходів населення складає 16%; доходів від власності, одержаних –5%; соціальних допомог та інших одержаних поточних трансфертів – 37%.
За даними 2011 року межа бідності, розрахована відповідно до зазначеного вище критерію, становила 944 грн. на місяць, перевищуючи вартісний показник межі злиденності (крайньої бідності) на 189 грн. За межею бідності опинилися 24,1% населення країни, при цьому майже половина з них (46,6%) потрапили до категорії злиденних. Показник глибини бідності за той же період становив 20,9%, тобто бідному населенню до зазначеної вище межі бідності не вистачало в середньому 179,8 грн. на місяць на одну особу. При цьому сукупний дефіцит доходів бідних становив 2108 млн. грн.на місяць. Іншими словами, такий обсяг коштів теоретично необхідно витрачати щомісяця для підтягування всього бідного населення до визначеної межі.
За аналізований період сукупні еквівалентні витрати бідного населення становили 746,5 грн. на місяць у розрахунку на одну особу проти 1186,4 грн. в середньому по країні. Серед усіх сукупних витрат 90% становили споживчі витрати домогосподарств. Таким чином, рівень споживання бідних майже у 1,6 раза, поступався середньоукраїнському показнику.
Динаміка показників за підсумками 2000-2011 років свідчить про дуже повільну зміну ситуації з бідністю, визначеною за національною межею. За 2011 рік рівень бідності по відношенню до 2000 року знизився на 3,7 відсоткових пункти, рівень крайньої бідності теж знизився - на 5,4 відсоткових пункти, а показник глибини бідності - на 1,4 відсоткових пункти.
У третьому розділі дипломної роботи було запропоновано основні напрями вдосконалення механізму регулювання соціально-трудових відносин в Україні:
Проблема сьогодення в Україні полягає в тому, що вона перебуває у процесі пошуку адекватної для себе моделі соціальної держави та механізму реалізації соціальної політики в умовах сучасних соціально-економічних реалій.
Орієнтовною соціальною моделлю для України може бути модель типу держави Welfare, що забезпечує таку систему соціального захисту, за якої ринок праці надає соціальні права та гарантії зайнятим, а незайняте населення перебуває під опікою місцевого та (частково) державного бюджету і благодійних організацій.
Підвищення стандартів і рівня життя громадян, сприяння повній зайнятості та продуктивності праці, розвиток людського капіталу, радикальне поліпшення якості соціального захисту і збільшення ефективності надання послуг соціальної сфери – обов’язкові передумови здатності держави адекватно відповідати на виклики сучасної високотехнологічної економіки.
Лише в разі вжиття дієвих заходів щодо підвищення рівня добробуту людей стає можливим органічне поєднання завдань стимулювання економічного зростання та посилення його соціального складника.
Досягнення зазначеної мети вимагає модернізації соціальної політики держави, спрямованої на забезпечення її спроможності до реалізації визначених орієнтирів соціального розвитку в умовах післякризової моделі української економіки. Така модернізація має відбуватися за такими напрямами: 1. Реформування системи соціального захисту населення. 2. Трансформація державної політики стосовно доходів населення, поєднання соціальних програм із політикою зайнятості. 3. Реформування пенсійного забезпечення. 4. Реформування системи охорони здоров’я. 5. Реформування житлової політики держави. 6. Удосконалення політики щодо трудової міграції.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали

Подібні визначення