Дипломна робота «Чудотворні ікони Чернігівщини», 2010 рік

З предмету Історія · додано 21.03.2013 21:25 · від Воробей Ніна · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ. 3 Розділ 1. Історіографія та джерельна база дослідження.5 1.1. Вивчення історії іконописання на Чернігівщині у дореволюційній та сучасній історіографії.5 1.2. Джерельна база роботи. 8 Розділ 2. Феномен ікони. Особливості української ікони. 12 2.1. Символічний і філософський зміст православної ікони. Особливості технічного виконання.13 2.2. Історія української ікони. 19 Розділ 3. Феномен та причини виникнення чудотворних ікон на Чернігівщині. Місце чудотворних ікон у сучасному культі. 26 3.1. Історія іконопису на Чернігівщині. 26 3.2. Феномен чудотворних ікон. 29 3.3. Чудотворні ікони на Чернігівщині: історія виявлення, техніка виконання, сюжети, малярські особливості, автори. 33 3.4. Чудотворні ікони в побуті і храмах. Їх сучасне використання у культовій практиці. 48 Висновки. 52 Список використаних джерел та літератури. 55 Додатки. 61 Додаток А. Методичний. 61 Додаток Б. Тематичний. 67

Висновок

Оскільки ікона виконує роль центрального елемента церковної естетики, утверджує християнські принципи моралі і водночас є інгредієнтом культури того народу, який установив певний тип іконопису, тому постає необхідність впровадження комплексного дослідницького підходу до питань сучасної регіональної іконографічності. Оскільки в іконі, як у художньому творі, як у християнському символі, шукають відповіді на різні запитання через поєднання ідеалів істини, добра та краси, [83] то саме через шанування чудотворних ікон досягається втілення як божественного, так і людського начала.
Феномен чудотворних ікон залишається поки нерозгаданою таємницею для науки. Доведено, що православна канонічна ікона виходить за межі земного бачення в надземне. Так, вигляд в космосі чимось нагадує вигляд ікони. В космосі, де атмосфера розріджена настільки, що можна говорити про практично безповітряний простір, фарби набувають різкої тональності і контрастності, без напівтонів і м’яких переходів від одного кольору до іншого - це характерно для древніх ікон, коли з них знімають потемнівший шар оліфи. Для віддаленних предметів, що розглядаються з космосу, як і в іконі, втрачається пряма іллюзорна перспектива. В космосі світло і темрява розмежовані одне від одного. Світло здається згущеним і концентрованим. Все це в черговий раз доводить досконалість традиційного іконографічного канону. [8]
Прослідкувавши історію розвитку іконопису, особливо помітним стає те, що в останньому столітті ікона огрубіла. В простір іконопису вторгся живопис. Зміна ікони - це не тільки зрада зразку і традиції, це зміна споглядання самого іконописця і пониження духовного рівня епохи. Спостерігається "обтяження" ікони. Для нерелігійних живописців ікона перетворилась в архаїзм, який заміняється картинами чи фантастичним світом. В останній час з’явились також ікони, де лики нагадують туманні аморфні зображення, схожі на нічні привиди. Тут вплив древнього гностичного пантеїзму (напр., докетизм) і сучасної антропософії, що заперечує олюднення Христа і преображення тіла святих через благодать. В своїх зображеннях вони наче ампутують тіло, замінюючи його "ефірною" плоттю, привидом-двійником. Чудотворні ж ікони, навпаки, всім своїм виглядом виражають гармонію, а їх чудеса, як правило, є своєрідним нагадуванням про секуляризацію та бездуховність нашого суспільства.
Але слід пам’ятати, що сенс іконного зображення не в тому, щоб показати те, що в природі, а в тому, щоб наглядно зобразити людську природу в преображенні. Так, всяка ікона святого показує в чому полягала його земна діяльність, церковна чи мирська. Всі людські думки, знання, почуття і справи тут показуються в їх дотичності зі світом божественним, і від цього все очищується, а що не может очиститися - згорає. [9]
Чудотворні ікони на Чернігівщині набули поширення в другій половині XVII ст., що пов’язано, передусім, з існуванням основних центрів Гетьманщини на Лівобережжі, зростанням ролі та впливу церкви на суспільство, сприянням державного політичного курсу зростанню духовності, а відтак – і розвитку іконопису.
Чудотворні ікони на Чернігівщині починають з’являтися і через створення в цей період Чернігівської єпархії, яка потребувала коштів і таким чином намагалася залучити більше паломників.
Чернігівський іконопис має ряд особливостей, зокрема в останній чверті XVIІ ст. тут почали зароджуватися і розвиватися локальні іконописні традиції, пройняті західними впливами. З останньої третини XVIII ст. в іконописному стилі все більш відчутним ставав вплив російського іконопису. Так, Руденська, Мохнатинська, Дубовицька та Любецька чудотворні ікони виконані за зразком образу західної чудотворної ікони Богородиці Ченстоховської. А ось чудотворний образ Богоматері Дегтярівської є подібним до традиційно російського зразків богородичних ікон.
В кінці XVII – п. XVIII ст. на Чернігівщині з’являються професійні місцеві кадри малярів, які поєднують іконографію західних гравюр з традиційними рисами та цілком реалістичним елементом, використовують типові зображення з чітко нагалошеним декоративним елементом – орнаментацією одягу й тіла. В останній чверті XVIII ст. на Чернігівщині академічна теорія поступово витискала мистецтво українського бароко з церковного малярства, запроваджуючи принципи рококо.
Найвідомішими Чернігівськими чудотворними іконами є ікони Божої Матері Єлецької та Іллінської, Домницької, Леньковецької, Любецької, а також образи Святого Миколая з Рихловського та Крупицько-Батуринського монастирів.
Іконописання на Чернігівщині активно розвивалося вже з ХІ ст., але зараз, на жаль, жодного зразка тогочасної ікони не збереглося: практично всі ікони, створені до сер. XVII ст. були втрачені. З XVIІI ст. починають активно з’являтися копії давніх чудотворних ікон, на які переходило все, що було історично пов’язано з давнім образом. Майже більшість відомих на сьогодняшній день чудотворних ікон в регіоні є списками XVIІ - XVIІI ст. Деякі з них втрачені (Іллінська Богородиця, Крапивненська ікона Божої Матері, образи Богородиці з Рудні та Мохнатина), а деякі знаходяться в храмах і є доступними загалу (Єлецька ікона Богородиці в Успенському храмі Єлецького монастиря, Перекопівська ікона Богоматері у Варвинському храмі, Домницька Богородиця та ін.).
Таким чином, очевидним для констатації є той факт, що історичні умови на Чернігівщині сприяли поширенню і утвердженню культу ікон та формуванню тут власного осередку створення їх. Інтерес до місцевих ікон в сучасних дослідників з кожним роком зростає, а феномен іконічності взагалі сьогодні є дуже перспективним для наукового дослідження, бо вона трансформується зі зміною засобів виразності.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали