Курсова робота «Литовські статути», 2007 рік

З предмету Право · додано 19.03.2013 16:23 · від Аня · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ.3 Розділ 1 Характеристика джерел права. 5 Розділ 2 Литовські статути 1529 р., 1566 р., 1588 р.10 Розділ 3 Основні риси права за литовськими статутами 3.1. цивільне право.16 3.2. кримінальне право.22 Висновки. 25 Список використаних джерел. 27

Висновок

Литовські статути - кодекси середньовічного права Великого князівства Литовського, що діяли на захоплених ним українських землях в XVI - першій половині XIX ст. Протягом XVI ст. було видано три Литовські статути: Перший («Старий») 1529 р., який захищав насамперед інтереси великих магнатів і після відповідної реакції шляхти, було прийнято Другий («Волинський») 1566 р., в якому простежувалась лінія на значне обмеження прав селянства, аж до повного закріпачення, яке було юридично оформлене Третім («Новим») 1588 р. Джерелами права були: звичаєве право, Руська правда, великокнязівське законодавство (привілеї), Судебник Великого князя Казимира IV.
Литовські Статути Великого Князівства Литовського були результатом використання і творчої переробки місцевого звичаєвого права, литовського, німецького, польського цивільного законодавства.
Норми Статутів були спрямовані на захист приватної власності (особливо земельної), закріплювали станові привілеї землевласників, визначали правові підстави феодальної експлуатації селянства.
Перший статут («Старий») складався з 13 розділів і 264 статей (артикулів), називався «Права писані, дані панству Великому Князівстві Литовському. ..» і містив норми земельного, спадкового, зобов’язального, шлюбно-сімейного, кримінального права.
Другий статут («Волинський») складався з 14 розділів і 367 статей (артикулів) і регулював державний устрій, цивільно-правові, кримінально-правові й процесуально-правові відносини.
Третій статут («Новий») складався з складався з 14 розділів, у яких містилось 487 статей (артикулів), який оформив створення єдиного стану кріпосних селян шляхом злиття закріпачених слуг з іншими розрядами залежних селян.
У 1811 році було надруковано текст Третього статуту на російській і польській мовах. Той факт, що переклад здійснювався за польським виданням 1786 року, говорив, що в Російській імперії не знали або не хотіли знати походження Статуту як пам’ятки права литовського, українського і білоруського народів і аж ніяк не польського. Цей текст Статуту і був чинним джерелом права до розповсюдження на Україну законів Російської імперії. Третій статут продовжував діяти на українських землях аж до 1840 років. Адже одним із його положень було закріпачення селян, що було вигідно феодалам.
У цілому структура Литовського статуту 1811 р. і довідник до нього бу-ли складені чітко, послідовно, що полегшувало процес користування цим збірником.Статут містив норми матеріального і процесуального права, що фактично діяли в Україні аж до часу, що залишалися чинними в Україні під час реформування місцевої влади й управління до поширення російського законодавства.
Значення Статутів визначається не тільки їх змістом, а й тим, що вони вплинули на подальший розвиток законодавства в Україні, Московській державі і Російській імперії.
Отже, Литовські Статути були важливим джерелом права на українських землях, вони забезпечували спадкоємність і наступність багатьох норм та інститутів українського права, сформованих у Київській Русі та Галицько-Волинській державі. Литовські статути вирізнялись достатньо високим, як для того часу, рівнем юридичної техніки: в них подано визначення багатьох правових термінів. Литовські статути також позитивно вплинули на розвиток української правової думки і формування законодавства.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?