Курсова робота «Державне регулювання ринкової економіки», 2008 рік

З предмету Політична економіка · додано 10.03.2013 11:08 · від ольга · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ І. Об’єктивна необхідність і сутність державного регулювання ринкової економіки, його основні форми і методи 5 1.1. Об’єктивна необхідність державного регулювання економіки 5 1.2. Сутність державного регулювання економіки та економічні функції держави 8 1.3. Форми і методи державного регулювання економіки 13 Розділ ІІ. Державне регулювання ринкової економіки на сучасному етапі 18 2.1. З досвіду державного регулювання ринкової економіки в зарубіжних країнах 18 2.2. Проблеми державного регулювання економіки в Україні 25 Розділ ІІІ. Основні напрямки вдосконалення державного регулювання економіки в нашій країні 27 3.1. Проблеми та перспективи вдосконалення державного регулювання економіки України 27 3.2. Роль місцевих органів самоврядування в державному регулюванні економіки 29 Висновки 31 Список використаних джерел 33 Додатки

Висновок

Економічна політика держави формується свідомо через мережу органів державного апарату, суспільні інститути, засоби масової інформації. Важливу роль в цьому відіграють підприємницькі організації, фінансові групи та «групи тиску». Підприємницькі організації, наприклад Національна рада французьких підприємців, Федеральний союз німецької промисловості, Конфедерація британської промисловості, Конфіндустрія (Італія), Представництво фінансових і промислових кіл (Фінляндія) та ін., беруть участь у вирішенні найбільш важливих питань з економіки і політики. Вони готують економічні проекти і рекомендації для органів державної і муніципальної влади, впливають на розробку і прийняття багатьох законів і указів, у певних випадках здійснюють контроль за їх виконанням.
Місце політики державного регулювання в господарській системі є сталим, проте його масштаби і форми не залишаються незмінними. Дії державної адміністрації не обов’язково втілюються у певних заходах щодо управління національною економікою. Регулювання відбувається і тоді, коли держава відмовляється від реалізації цих заходів, якщо вони стають недоцільними з точки зору макроекономічної та соціальної ефективності.
Незважаючи на те що централізоване і ринкове регулювання за своєю суттю є антиподами, вони постійно взаємодіють між собою. Це сприяє забезпеченню економічної та політичної стабільності всієї суспільної системи. Політика державного регулювання не підпорядкована закону самозростання капіталу, вона враховує розташування всіх соціальних сил, що не завжди адекватне прагненню великих приватних власників або монополій чи олігополій. Головна мета державного втручання в економічний розвиток – забезпечення безперервності процесу відтворення національного господарства як єдиного цілого, досягнення економічної ефективності на макрорівні, її реалізація здійснюється через свідоме визначення суспільних потреб, можливостей і шляхів їх задоволення.
Мінімально необхідні границі регулювання реального ринку визначаються організацією грошового обігу, виробництвом суспільних товарів і усунення зовнішніх ефектів. Максимально припустимі границі втручання держави в економіку визначаються перерозподілом доходів, забезпеченням деякого рівня зайнятості, протидією монополізму й інфляції, розвитком фундаментальних досліджень, проведенням регіональної політики, реалізацією національних інтересів у світовій економіці.
Багато фундаментальних проблем сучасного суспільства не можуть бути вирішені винятково ринковими механізмами і мають потребу в державній участі. До цих проблем відноситься насамперед розвиток соціальної сфери, що з пасивного елемента економічної системи перетворилася в одне з найважливіших джерел економічного росту. Зокрема, рівень освіти, кваліфікації робочої сили і стан наукових досліджень безпосередньо впливають на темпи і якість економічного росту, що підтверджено спеціальними дослідженнями. Надалі роль освіти і науки в економічному розвитку буде, цілком ймовірно, зростати за рахунок традиційних, матеріально-речовинних факторів виробництва.
До числа інших нематеріальних факторів, що надають величезний вплив на стан робочої сили і продуктивність праці, на якість економічного росту, відносяться охорона здоров'я, соціальне забезпечення і стан навколишнього середовища. Високий рівень матеріального і духовного добробуту громадян, домінування середнього класу в структурі суспільства і, отже, реалізація принципів соціального партнерства визначають довгострокові економічні перспективи країни і її соціально-політичну стабільність.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?

Подібні матеріали

Подібні визначення