Дипломна робота «Законодавча влада», 2010 рік

З предмету Право · додано 06.03.2013 18:20 · від 88 · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 РОЗДІЛ 1. Теоретико-правова характеристика законодавчої влади 7 1.1. Поняття та сутність законодавчої влади 7 1.2. Історичний розвиток становлення законодавчої влади парламентського типу в Україні 11 1.3. Принцип розподілу влад як основна ознака правової держави 15 РОЗДІЛ 2. Конституційно-правовий статус органів законодавчої влади в Україні 21 2.1. Система органів законодавчої влади 21 2.2. Конституційна регламентація діяльності органів законодавчої гілки державної влади 29 2.3. Конституційно-правові засади механізму взаємодії законодавчої влади з іншими видами влади в системі розподілу державної влади 41 РОЗДІЛ 3. Актуальні проблеми та шляхи вдосконалення законодавчої влади в Україні 51 3.1. Проблеми сумісності громадянського суспільства та законодавчої влади в Україні 51 3.2. Шляхи удосконалення взаємодії органів законодавчої влади з органами інших гілок влади 59 3.3. Законодавча влада як головний аспект вдосконалення державного устрою України 74 Висновки 87 Список використаної літератури і джерел 91

Висновок

Дослідивши тему нашого дослідження ми можемо підсумувати результати в наступних висновках.
1. Прийнявши свою власну Конституцію 1996 р., Україна закріпила розподіл влади в якості основоположної гарантії народовладдя. Оскільки впровадження засад народного суверенітету та розподілу влади в політично конфліктному суспільстві може сприяти появі протистояння між органами державної влади, найважливіший демократичний потенціал принципу розподілу влади має виявитися, передусім, у вдосконаленні механізму взаємодії між видами влади в системі розподілу державної влади, що, в свою чергу, є основою для реалізації головного призначення правової держави — бути гарантом соціальної злагоди і миру, а також умовою забезпечення її мети — прав і свобод людини і громадянина.
У Конституції України 1996 р. безпосередньо визначені засади організаційно-функціонального поділу повноважень між органами законодавчої, виконавчої та судової влад (ст.6 Конституції); засади взаємодії між видами державної влади закріплені опосередковано. Складовими елементами механізму взаємодії між органами державної влади в Україні є інтеграційна система (узгоджувальні процедури і інститути, а також механізми співпраці у здійсненні тих чи інших функцій держави), та система взаємного контролю.
2. З науково-теоретичної точки зору зміст теорії поділу державної влади складає реалізація двох основоположних завдань, що стоять перед сучасними демократичними державами. З одного боку, це забезпечення ефективного функціонування органів державної влади.
Місце законодавчої влади в системі розподілу державної влади в Україні, в цілому, визначається призначенням Верховної Ради України, як єдиного загальнонаціонального, колегіального, представницького органу державної влади, — виражати загальнодержавні і регіональні інтереси, різні економічні, політичні суспільні інтереси, слугувати каналом зв’язку між державою і народом, бути форумом нації, де протилежні інтереси узгоджуються у єдину волю народу і набувають форму закону.
3. Потребує вдосконалення механізм здійснення представницької функції Верховної Ради України на усіх рівнях її діяльності. Метою здійснення цієї функції парламенту є його перетворення в структурований представницький орган держави, оскільки законодавчий орган має бути центром, де узгоджуються головні політичні напрями, які встигли набути силу в народі, а тому мають значення і для держави.
Процесу перетворення Верховної Ради України в інтеграційний центр політичної системи суспільства сприятиме, зокрема:
 визначення на конституційному та законодавчому рівні порядку формування постійно діючої парламентської більшості, закріплення її прав, та забезпечення гарантій діяльності у парламенті політичної опозиції;
 прийняття Закону України «Про політичні партії», де чітко має бути визначене правове положення парламентських партій, і, зокрема, їх фінансова підтримка з боку держави, певні прерогативи на прийняття важливих політичних рішень;
 законодавче забезпечення правового положення політичної опозиції, тобто тих парламентських фракцій, груп, які не згодні з політичним курсом Президента України, Кабінету Міністрів України і не представлені у складі Кабінету Міністрів України, їх права і обов`язки та гарантії діяльності у Верховній Раді України.
При цьому, оскільки процес структуризації українського суспільства продовжується, досягнути через парламент інтеграції суспільства можливо лише у разі, якщо Верховна Рада України на усіх рівнях її діяльності стане відкритою та доступною для соціально-політичних течій суспільства.
Важливим є також вдосконалення й інших елементів механізму здійснення представницької функції Верховної Ради України, це, зокрема, прийняття відповідного законодавчого акту, регламентуючого відносини лобіювання, де має бути передбачено створення лобістських бюро та впровадження відповідальності за лобіювання, що здійснюється з перевищенням легальних меж.
4. Перспективи розвитку української конституційно-правової доктрини у галузі парламентаризму полягають у закріпленні правових засад для формування у Верховній Раді України постійно діючої парламентської більшості, що бере на себе відповідальність за визначення державної політики і керівництво парламентом, і у зв`язку з цим з переходом до такої форми держави, яка б створила умови для відповідальності держави перед народом за свою діяльність. Це, в свою чергу, вимагає внесення змін і доповнень до Конституції України:
 щодо права парламентської більшості надавати згоду на припинення Президентом України повноважень Прем`єр-міністра України, а також надавати згоду на призначення членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів державної виконавчої влади та надавати згоду на припинення їхніх повноважень на цих посадах;
 щодо надання Президенту України додаткових підстав для дострокового припинення повноважень парламенту, зокрема, у разі порушення термінів створення парламентської більшості і формування уряду.
Крім того, нова орієнтація має виявити себе також і в співпраці з іншими видами влади.
Так, особливе призначення єдиного органу конституційної юрисдикції потребує виділення Конституційного Суду України в окрему конституційно-контрольну владу та відповідне позбавлення його права остаточно вирішувати долю закону, прийнятого Верховною Радою України (ч.2 ст.152 Конституції України).

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?