Реформування пенсійної системи в Україні та перехід до трирівневої системи пенсійного забезпечення, й перебирання цієї функції основним чином недержавними пенсійними фондами, – питання часу для економіки будь-якої країни, що розвивається (а не лише декларує та відносить себе до країн, що розвиваються). Україна – цьому не виняток, хоча і не успішний приклад цього.
Рухаючись способом невчасних недореформ та зазнаючи усіх можливих некон’юнктурних ударів по економіці у зв’язку з перманентними безвідповідальністю та зволіканням, кожен новий уряд пробує вв’язати Україну в чергову авантюру пенсійних реформ, які не справляють обіцяних та задекларованих ним результатів.
Однак, позитивний рух таки відбувається. І відбувається тому, що цьому сприяють ґрунтовні дослідження, які проводяться незначною частиною українських вчених, приймаються зміни до законів, які перекривають шляхи для здійснення схем злочинного характеру, зростає довіра громадян та підприємств до подібних установ. Цей розвиток не можна прямо охарактеризувати кількісно: з середини 2008 року кількість НПФ постійно зменшувалася. Однак, більш глибокий аналіз у роботі відзначив факт існування такого розвитку.
Державні пенсійні фонди відіграють надзвичайно важливу роль у пенсійному забезпеченні населення. З мікроекономічного погляду, вони є безпечним, а у більшості випадків і пільговим, засобом забезпечення гідного рівня життя після виходу на пенсію. З макроекономічного погляду, вони є генератором в країні економічних перетворень, оскільки спроможні зменшити навантаження на бюджет традиційною дворівневою системою пенсійного забезпечення та є потужним джерелом коштів для інвестицій. З політичного та управлінського погляду, НПФ є швидким та майже «безплатним» способом підвищення добробуту громадян за одночасного покращення наповненості державного бюджету. З конституційного погляду, НПФ – це спосіб реалізації конституційних прав громадян, за умов надання державою додаткових гарантій.
Зрештою, існування і розвиток недержавних пенсійних фондів в системі недержавного пенсійного забезпечення – індикатор сприятливих змін та зрушень в економіці країни, а сам факт розвитку НПФ є оптимістичним припущенням того, що такі зміни дійсно відбуваються.