Дипломна робота «Проблеми та моделі запровадження другого рівня пенсійної системи», 2009 рік

З предмету Фінанси · додано 04.11.2012 15:19 · від Роман · Додати в закладки
75 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ 1. 7 Умови і необхідність реформи пенсійної системи в україні 7 1.1. Структура пенсійної системи 7 1.2. Теоретичні передумови для проведення пенсійної реформи 13 1.2.1. Соціальні передумови 13 1.2.2. Економічні передумови 14 1.3. Потенційні наслідки пенсійної реформи 16 Розділ 2. 19 Сучасний стан пенсійної системи і проблеми при проведенні реформи 19 2.1. Стан пенсійної системи України 19 2.2. Світовий досвід у формуванні пенсійної системи 38 2.3. Проблеми запровадження другого рівня пенсійної системи 52 Розділ 3. 59 Аналіз моделей запровадження другого рівня пенсійної системи 59 3.1. Визначення ключових факторів, що впливають на ефективність моделі 59 3.2. Імплементація моделі і визначення головних критеріїв моделі 61 3.2.1. Моделювання демографіних вхідних і схеми накопичення активів 61 3.2.2. Аналіз і моделювання витратної частини накопичувального рівня пенсійної системи 73 3.2.3. Організаційна структура другого рівня 85 Висновки 89 Список використаних джерел 93 Додатки 98

Висновок

Пенсійна система в будь-якій країні є запорукою не тільки соціального добробуту, але і економічної стабільності нації. Така залежність обумовлена тим, що пенсійна система є провідником одного за найбільших грошових потоків у країні. Вона пов’язана з ринком праці, банківською системою, ринком капіталів, соціальним і демографічним становищем у країні, державним сектором економіки і досить сильно впливає на бюджетне планування. Тому можна сказати, що від ефективного управління і організації системи, а також оптимального спрямування грошових потоків залежить напрямок розвитку всіх згаданих сфер життя. Система пенсійного страхування, яка існує на даний момент, не дає змоги з достатньою гнучкістю реагувати на демографічні та економічні зміни і проблеми, які постають перед Україною останнім часом. Не взмозі однорівнева система і вплинути на розвиток економіки, так як грошові кошти, накопичені за певний період, використовуються для витрат того ж самого періоду.

Останнє десятиліття перед більшістю європейських країн постала проблема несприятливих демографічних змін, а саме – значне зменшеня відношення зайнятого населення до кількості пенсіонерів. Це означає, що з кожним роком одному зайнятому працівнику необхідно утримувати все більшу кількість пенсіонерів. Ця проблема особливо гостро постає, коли економіка стає на межі економічної кризи. В такому випадку безробіття підкріплюється і нездатністю держави забезпечувати достатній рівень життя через механізм пенсійного забезпечення. Багато країн прийняли конкретні кроки для найшвидшого реформування пенсійної системи. Взагалі в світі можна виокремити 3 види пенсійних систем: повністю державна (Китай, Сингапур, до недавнього часу більшість країн СНД), змішана (США, Канада, Австралія) і приватна (Чилі, Аргентина). Перший вид устрою пенсійної системи вже довів свою неефективність без суттєвих змін у самому механізмі її функціонування. Приватна система пенсійного забезпечення є досить молодою, непоширеною і неперевіреною. Існує багато сумнівів щодо захищеності даної системі від різьких стресів у економіці, а саме на фондовому ринку. Оптимальним варіантом на даний момент є змішана система з визначеними долями держаного і недержавного сектору страхування. Серед більшості країн, які нещодавно запровадили пенсійну реформу і мали спільні проблеми, які до неї спонукали, була Швеція. Досвід цієї країни є цінним для багатьох країн, включаючи Україну. Важливим є те, що кінцева і проміжні цілі швецької реформи співпадають з цілями українського уряду, а саме:

1. Підвищення залежності пенсійних виплат від загального внеску в пенсійну систему;

2. Зменшення необґрунтованої диференціації пенсій і встановлення більш справедливого розподілу коштів;

3. Мотивація населення до більш тривалого страхового стажу, а таким чином до більш пізнього виходу на пенсію;

4. Отримання можливості для автономного зростання активів фонду шляхом інвестицій коштів;

5. Розвиток ринку довгострокових боргових цінних паперів;

6. Інтеграція нових фінансових потоків у систему державного регулювання економіки;

7. Підвищення стабільності системи пенсійного забезпечення і економіко-соціальних сфер життя з ним пов’язаних;

8. Забезпечення гідного рівня життя для пенсіонерів навіть за несприятливих демографічних умов.

Таким чином Україна може використати багато напрацювань швецьких політиків, соціологів і економістів на власну користь. В рамках пенсійної реформи проводились принципіальні зміни усіх трьох рівнів. На даному етапі для України важливо акцентувати увагу на реформуванні і становленні саме другого рівня. Проте в сам процес змін для україни може виявитись більш болючим, ніж він був для Швеції. По-перше в Швеції довгий час вели персоніфікований облік загальнодержавних обов’язкових пенсійних внесків. Це дозволило точно виявити, на яку частину пенсійних прав у новій системі може розраховувати кожний робітник. В Україні персоніфікований облік досить важко відтворити за достатньо довгий період часу. Швеція з самого початку функціонування розподільчої системи збирала внески у розмірі, більшому, ніж того вимагали тогочасні виплати. Це дозволило створити «буферний» фонд, з якого проводили трансферт коштів з розподільчої системи на індивідуальні накопичувальні рахунку. Внаслідок цього, більшість пенсіонерів змогли взяти участь у новій пенсійній системі. В Україні «буфера» немає, крім того пенсійний бюджет України є дефіцитним, з погашенням дефіциту за рахунок державного бюджету. Таким чином модель запровадження має деякі відхилення від ідеалу, створеного в Швеції.

Складнощі в прогнозуванні наслідків запровадження другого рівня обумовлені і високими показниками тінізації економіки. За допомогою моделі інституту IISA вдалось оцінити вплив нового рівня пенсійної системи на показники тінізації. Таким чином з'явилась можливість більш точно визначити потенціал зростання накопичувального фонду. Іншою перешкодою для коректного прогнозування є відсутність точних і детальних даних по демографічній ситуації в країні на даний момент і об’єктивних прогнозів на майбутнє з урахуванням можливих спадів та підйомів. Довгострокове планування в нашій країні взагалі є досить суперечним питанням через недостатність історії статистичних даних, а таким чином і недостатня кількість спостережень для економетричного прогнозування. Економічні показники прогнозуються здебільшого на базі постійної і рівномірної індексації, але на практиці ці результати можуть виявитись далекими від реальності.

Пенсійна реформа є дуже вирішальною для України на даному етапі її розвитку. Не дивлячись на це, необхідно чітко зважити, в який період починати запровадження нового рівня, визначити чітко параметри запровадження і їх вплив на майбутнє країни. На даному етапі Україна знаходиться у кризовому стані з двох причин:

1. світова фінансова криза, яка сильно вплинула на ліквідність банківської системи, інвестиційну дохідність та значно підвищила безробіття;

2. структурні диспропорції у галузях виробництва, бюджетного планування, платіжного балансу і в тому числі системі пенсійного страхування.

Уряд повинен чітко визначити, чи має Україна можливості для реалізації реформи, та чи зможе витримати перехідний період без значних економічних та соціальних потрясінь.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 75 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?