Курсова робота «Культурне піднесення у Візантії ІХ-ХІІст.», 2009 рік

З предмету Історія · додано 17.09.2012 19:51 · від karina · Додати в закладки
35 грн Вартість завантаження

Зміст

Вступ 3 Розділ І. Візантійська архітектура ІХ- ХІІ столітть 8 §1. Приклади візантійської архітектури 14 Розділ ІІ. Візантійське образотворче мистецтво 16 § 1. Основін жанри прикладного мистецтва 22 Розділ ІІІ. Візантійська література ІХ-ХІІ ст. 27 Розділ ІV. Освіта та наукові знання Візантії 37 Висновки 40 Використані джерела та література 43

Висновок

Середина IX —XIІ ст. — період найвищого державного піднесення середньовічної Візантії. В історії країни була двохсотлітня епоха правління імператорів Македонської династії (867 — 1056 pp.), коли склалися класичні форми візантійської централізованої державності.

У цей "золотий вік" візантійської державності почав оформлюватися пишний етикет константинопольського двору, утверджуватися принцип легітимності імператорської влади через інститут співправителів.

З перемогою іконошанування створюються нові прийоми іконопису. Глибока одухотвореність, ідея спіритуалістичного почали висловлюватися через особливу манеру зображення обличчя, експресію почуттів, відображених на ньому.

У константинопольських монастирях розквітло мистецтво мініатюри. Книжкові ілюстрації виконувались у рукописі декількома художниками-мініатюристами у характерній для кожного з них манері.

Суспільна думка, літератури, мистецтво відриваються від земної дійсності, замикаючись у колі вищих, абстрактних ідей. Ідеальний естетичний об'єкт переноситься в духовну сферу. В художній творчості переважають традиціоналізм і канонічність. Мистецтво тепер не суперечить догматам офіційної християнської релігії, а активно служить їм.

"Македонське відродження" вплинуло на пожвавлення будівництва. У IX —X ст. складається той тип купольного храму, який зберігся до кінця візантійської історії. Конструкція забезпечувала плавне з'єднання стін і купола, їх непомітний перехід від "земного до небесного".

В останній чверті XI ст. після тривалого періоду міжусобної боротьби, внутрішніх смуг і зовнішніх невдач всі сили Візантійської імперії консолідувалися навколо наступної династії Комнінів (1081 — 1185 pp.). Візантія у цей час знову виступає на міжнародній арені як велика світова держава. Саме на епоху Комнінів (XI —XII ст.) припадає найвищий розквіт візантійської культури. Збагачення духовного життя візантійського суспільства зумовлене розвитком міст, тісним спілкуванням із країнами Заходу та Сходу. Певні здобутки мали місце у сфері наукових знань, розширенні уявлень про Землю і Всесвіт.

Новий етап відродження античної культури на візантійському ґрунті тісно пов'язаний із зародженням раціоналістичних ідей у філософській думці. На основі спільності грецької мови і культурного зв'язку зі світом еллінської античності візантійці почали відчувати себе греками. Вони стали більш творчо, ніж у Македонську епоху, осмислювати античну спадщину, здійснювати спроби науково-порівняльного коментування античних текстів.

В їхніх дослідженнях причинність явищ природи та суспільства, прагнення поєднати віру з розумом. Відомими виразниками раціоналістичних віянь у XI ст. були Михаїл Пселл, Іоанн Італ та їхні послідовники, які відстоювали самостійну пізнавальну цінність філософії, намагалися прикласти логіку до богослов'я, розглядаючи її як засіб пізнання Бога.

Значного розквіту в XI —XII ст. досягли архітектура та мистецтво Візантії. Міське будівництво стало легким і відкритим, будинки не відгороджували від вулиці, прикрашали балконами та лоджіями. Широко застосовували тесаний камінь з цегляною кладкою, що надавало спорудам життєрадісного вигляду.

Перед завантаженням, ви можете звернутися до адміністратора сайту, та ознайомитися з роботою через Skype (live:intellectnova)

Завантаження буде доступне після авторизації та поповнення балансу на 35 грн

Зайти на сайт

Забули пароль? Ще не зареєстровані?